Ухвала суду № 41933845, 10.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/8708/14 Головуючий 1 інст. - Єлізаров І.Є.

Справа №643/12074/14-ц

Категорія : трудові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Лайф 2000» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання про вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сіті Лайф 2000» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання про вчинення дій.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що він 01 квітня 2011 року був прийнятий на посаду звальщика лісу в ТОВ «Сіті Лайф 2000» шляхом подання заяви на ім'я директора товариства про прийом на посаду звальщика лісу; деталі працевлаштування повинні були вирішуватися в виробничому порядку. Директором доручено було йому виконання роботи по видаленню та кронуванню дерев в Дзержинському районі та інших районах міста Харкова. Оплата праці повинна була виконуватися за відрядною формою згідно об'єму видалених та кронованих ним дерев, але не менше ніж 5000 грн. на місяць. Витрати на придбані засоби роботи, паливно-мастильні матеріали, транспорті витрати та інші виробничі витрати повинен був компенсувати відповідач. Оскільки фактично він був допущений до роботи, вважає, що між ним та товариством 01 квітня 2011 року було укладено безстроковий трудовий договір, за яким він працював певний час. Проте, грошові кошти, отримані від відповідача лише частково покривали понесені ним витрати на виконання робіт, з місяця в місяць заборгованість зростала. ОСОБА_1 зазначав, що 18 грудня 2012 року він подав на ім'я директора ТОВ «Сіті Лайф 2000» заяву про звільнення з 31 жовтня 2012 року через невиконання товариством законодавства про працю в частині виплати заробітної плати, заперечень від останнього не було. В день звільнення відповідач не виконав свої обов'язки як роботодавець, не ознайомив його з наказом про звільнення, належним чином не оформив трудову книжку, не провів розрахунки.

Тому, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Сіті Лайф 2000» на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 95 000 грн.; 65 грн. індексації заробітної плати; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 6 404,52 грн.; вихідну допомогу в розмірі 15 000 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 78 923,04 грн.; 7 060 грн. на придбання бензопили з витратними матеріалами; 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; зобов'язати ТОВ «Сіті Лайф 2000» внести дані про його заробітну плату та сплатити відповідні внески до Пенсійного Фонду України з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року; зобов'язати відповідача сплатити податок з доходів фізичних осіб з його заробітної плати в Державний бюджет України з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року; зобов'язати відповідача внести до його трудової книжки запис про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України з датою звільнення 31 грудня 2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, вказував, що самостійно ТОВ «Сіті Лайф 2000» не виконувало роботи по зносу та коронуванню аварійних дерев, а уклало договір з ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж»; посилався на недоведеність позивачем наявності трудових відносин між сторонами.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано арешт на грошові кошти в розмірі позовних вимог ОСОБА_1 в сумі 217 452,56 грн., які знаходяться на поточному рахунку відповідача - п/р 26007060204006 в ХГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Харкова, МФО 351533, накладений ухвалою Московського районного суду м.Харкова 29 серпня 2014 року. Скасовано арешт на грошові кошти в розмірі позовних вимог ОСОБА_1 в сумі 217 452,56 грн. на всі поточні рахунки, які належать ТОВ «Сіті Лайф 2000», що знаходяться в інших банках України, накладений ухвалою Московського районного суду м.Харкова 29 серпня 2014 року.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, мають місце односторонність зроблених судом висновків, неповнота та необ'єктивність при досліджені доказів, справа розглянута поверхнево та формально, не враховані явні протиріччя та заперечення сторін.

Позивач та його представник, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка позивача та його представника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту перебування сторін у трудових відносинах.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

У відповідності до статей 115 і 116 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникові регулярно у строки, встановлені колективним договором, а при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Якщо у ці строки, з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому працівникові не були виплачені належні йому суми (при відсутності спору про їх розмір), то підприємство, установа, організація повинні будуть виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він 01 квітня 2011 року був прийнятий на посаду звальщика лісу в ТОВ «Сіті Лайф 2000» шляхом подання заяви на ім'я директора товариства про прийом на посаду звальщика лісу, проте вказаної заяви матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Матеріали справи містять протоколи виконаних робіт, протоколи доручень на виконання робіт (а.с.8-9), надані позивачем на підтвердження факту наявності між сторонами трудових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП України, Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Ознаками наявності фактичних трудових відносин є підпорядкування працівника внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, визначене працівникові робоче місце, виплата заробітної плати тощо.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що наказ про прийняття на роботу позивачу не отримував, трудовий договір не укладався.

До того ж позивач у позовній заяві просив стягнути суму невиплаченої заробітної плати та інших платежів, моральної шкоди, але вимог про визнання трудового договору укладеним з ним до відповідача не пред'являв.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки виконання певного виду робіт позивачем не доводять укладення між сторонами трудового договору та виникнення у відповідача обов'язку по виплаті позивачеві заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: