Вирок № 41933436, 12.12.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7127/14-к

Провадження № 1-кп/645/470/14

В И Р О К

Іменем України

12 грудня 2014 р. м. Харків

Колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.,

суддів - Сілантьєвої Е.Є.,

- Шевченко Г.С.,

при секретарях судового засідання - Ляховій І.Ю., Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Харкові кримінальне провадження № 645/7127/14-к за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю прокурора - Карнаух О.М.,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 09.07.2014 року приблизно о 00:30 год. знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, куди він прибув разом із своєю донькою ОСОБА_5, цивільною дружиною ОСОБА_6 та її подругою ОСОБА_7, з метою допомоги ОСОБА_7 владнати конфлікт між останньою та її співмешканцем ОСОБА_4, який із своїм другом ОСОБА_8 вже знаходились у вказаній квартирі, у ході сварки, яка переросла у бійку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 штовхав та вдарив цивільну дружину ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, направлених на навмисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, побутовим ножем, який обвинувачений взяв зі столу у кухні вказаної квартири, підійшов до ОСОБА_9 та знаходячись в положенні стоячи обличчям до обличчя, діючи умисно, наніс йому один удар ножем, який знаходився в його правій руці, в область грудної клітини зліва, в результаті чого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1648/14 від 27.08.2014 року, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч, яке призвело до виникнення лівостороннього посттравматичного гемопневматораксу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений не визнав своєї вини у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини, вказуючи на те, що дійсно 09.07.2014 року він разом із своєю донькою, цивільною дружиною та її подругою ОСОБА_7 на прохання останньої приїхали до квартири ОСОБА_7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою підтримки у розв'язанні конфлікту, який виник між ОСОБА_7 та її співмешканцем ОСОБА_4, який із своїм товаришем ОСОБА_8 знаходився у вказаній квартирі. Коли між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_7, обвинувачений відштовхнув його від ОСОБА_7, після чого між ними розпочалася бійка, в ході якої ОСОБА_8 зі спини також наносив йому удари. Обвинувачений пояснив, що у ході бійки його цивільна дружина ОСОБА_6 облила їх холодною водою, після цього, він вийшов у коридор квартири, проте, оскільки ОСОБА_4 почав застосовувати до ОСОБА_6 силу та вдарив її, обвинувачений схопив побутовий ніж, який лежав на столі у кухні вказаної квартири, та вбіг у кімнату, тримаючи ніж у правій руці, там самим намагаючись злякати ОСОБА_4. ОСОБА_2 стверджує, що він знаходився від ОСОБА_4 на відстані близько одного метра, та коли останній зробив крок йому назустріч, ОСОБА_2 один раз вдарив його ножем у бік зліва в область грудної клітини, після чого забрав ніж та відніс його на кухню і поклав у раковину. Після цього було викликано швидку допомогу, яку обвинувачений дочекався у під'їзді, та міліцію. ОСОБА_2 наголосив, що не мав наміру вбивати потерпілого. Визнає свою провину в спричинені тілесних ушкоджень потерпілому та щиро кається у скоєному.

Крім того, що обвинувачений визнав свою вину у спричинені тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, його вина доведена зібраними в ході досудового розслідування наступними письмовими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, а також показаннями потерпілого та свідків.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що 09.07.2014 року він у вечірній час прийшов з роботи, але його цивільної дружини ОСОБА_7 не було вдома. З телефонної розмови йому стало відомо, що вона знаходиться у своєї подруги ОСОБА_6, після цього між ними виникла сварка. Через деякий час до квартири АДРЕСА_2 приїхали ОСОБА_7, обвинувачений із своєю цивільною дружиною та донькою. Між ним та ОСОБА_7 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 намагався їх заспокоїти, а ОСОБА_4 вимагав від обвинуваченого покинути квартиру. В ході конфлікту ОСОБА_2 штовхнув його на диван, після чого він встав і вдарив обвинуваченого та між ними зав'язалася бійка, під час якої ОСОБА_7 облила їх водою, та у ході конфлікту, обвинувачений взяв ніж на кухні, яка знаходилася на відстані трьох - чотирьох метрів від кімнати, у якій відбувалася бійка, повернувся до кімнати та один раз вдарив його ножем в область грудної клітини у бік зліва, обвинувачений витягнув ніж та пішов на кухню, після чого ОСОБА_4 присів та попросив свого друга викликати швидку. При цьому, потерпілий вважає, що у обвинуваченого була можливість нанести потерпілому ще удари ножем, проте він цього не зробив, вбивством обвинувачений йому не погрожував. Також він просив суд суворо не карати обвинуваченого за скоєний злочин та не позбавляти його волі. Від цивільного позову потерпілий відмовився, та наголосив, що не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що в ніч з 8 на 9 липня 2014 року вона з ОСОБА_2, його малолітньою донькою та своєю подругою ОСОБА_7 приїхали до квартири, де мешкала ОСОБА_7 з ОСОБА_4, з яким вона проживала у цивільному шлюбі. Свідок наголосила, що вони поїхали у вказану квартиру на прохання ОСОБА_7 для її підтримки, та вона мала намір забрати з квартири ключі, гроші і документи, оскільки між нею та ОСОБА_4 виникла сварка, та вона боялася, що ОСОБА_4 може її побити. Коли вони зайшли у квартиру, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розпочалась сварка, у ході якої він підняв на неї руку, після чого ОСОБА_2 став між ними, відштовхнув ОСОБА_4 від неї, внаслідок чого між ними розпочалася бійка, у ході якої обвинуваченому з переду наносив удари кулаками по голові та торсу ОСОБА_4, а зі спини - його товариш ОСОБА_8, у той час, як ОСОБА_2 декілька разів вдарив ОСОБА_4 кулаками по торсу. У ході бійки вона облила їх водою з тазу, який взяла у ванній кімнаті. Потім ОСОБА_8 вийшов на кухню, ОСОБА_2 - у коридор, а ОСОБА_4 з ОСОБА_7 залишилися у кімнаті, та між ними продовжувалася сварка, у ході якої він декілька разів вдарив ОСОБА_7 та вона впала на підлогу. ОСОБА_6 стверджувала, що вона, знаходячись у кімнаті, просила ОСОБА_4 відійти до балкону кімнати, щоб вона мала змогу забрати ОСОБА_7, проте він почав виштовхувати ОСОБА_6 з кімнати у спину та вдарив її. Свідок наголосила, що вона не бачила, як ОСОБА_2 повернувся до кімнати та вдарив потерпілого ножем, оскільки в цей час вона нахилилася до ОСОБА_7, та, почувши крик останньої, що у ОСОБА_4 кров, повернулася до нього. В цей час ОСОБА_2 вже вийшов до коридору квартири. Після цього, ОСОБА_8 викликав швидку допомогу. При цьому, свідок зазначила, що ОСОБА_2 сам припинив свої дії, його ніхто не зупиняв, тому він мав змогу наносити потерпілому удари ножем, проте цього не зробив.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду, що у липні 2014 року (точної дати не пам'ятає) у вечірній час вона знаходилась у друзів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та їй зателефонував її цивільний чоловік ОСОБА_4, з яким під час розмови вони посварилися, після чого вона зібралась їхати додому, а ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_2 запропонували переночувати у них, або поїхати із нею, оскільки хвилювалися за те, що ОСОБА_4 може її вдарити, на що вона погодилась. Близько 00:00 год. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_2 та його малолітньою донькою приїхали у квартиру АДРЕСА_3, де вже знаходився ОСОБА_4 та його приятель на ім'я ОСОБА_7. У квартирі між нею та ОСОБА_4 виникла сварка, у ході якої ОСОБА_2 та ОСОБА_6 почали заступатися за неї, у зв'язку з чим між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 також виникла сварка та розпочалася бійка. Під час штовханини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 впав комод та розлився йод, у зв'язку із чим ОСОБА_7 пішла у ванну кімнату за ганчіркою та коли повернулася, ОСОБА_4 вже сидів на підлозі і тримався за бік, та повідомив, що його вдарив ножем ОСОБА_2. ОСОБА_7 принесла рушник та закрила йому рану, а його приятель ОСОБА_7 викликав швидку допомогу. У цей час ОСОБА_2 знаходився у коридорі квартири, після чого вийшов на вулицю та дочекався приїзду міліції та швидкої допомоги. ОСОБА_7 зазначила, що вона безпосередньо не бачила, як ОСОБА_2 наніс потерпілому удар ножем, проте вказала, що ніхто з присутніх у квартирі не зупиняв його та не відтягував від потерпілого.

Показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив суду, що у липні 2014 року (точної дати не пам'ятає), він зі своїм приятелем ОСОБА_4 знаходилися у квартирі де останній проживав зі своєю дівчиною ОСОБА_7, та у зв'язку зі сваркою, яка виникла між ними під час телефонної розмови, ОСОБА_4 вирішив зібрати свої речі та піти від неї. У вечірній час до квартири приїхала дівчина ОСОБА_4 ОСОБА_7 зі своєю подругою, її чоловіком та дитиною. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розпочалася сварка, в ході якої ОСОБА_2 та його дружина вступилися за ОСОБА_7, у зв'язку із чим ОСОБА_4, який знаходився у кімнаті, підійшов до ОСОБА_2, який знаходився у коридорі, та намагався вдарити останнього. У цей час між ними знаходився хтось із жінок (свідок не пам'ятає), після чого розпочалася бійка, але ОСОБА_11 стверджує, що він вийшов до кухні та зачинив за собою двері, у зв'язку з чим не бачив як потерпілому було спричинено ножове поранення. Знаходячись на кухні, він бачив, як ОСОБА_2 зайшов, взяв який-то предмет, та відразу вийшов з кухні, зачинивши за собою двері. Коли через деякий час він вийшов з кухні та зайшов до кімнати, побачив, що ОСОБА_4 сидів на підлозі і тримався рукою за бік, та останній повідомив, що його ОСОБА_2 вдарив ножем. Де знаходився ОСОБА_2 у цей час свідок не пам'ятає. Після цього, свідок побачив ОСОБА_2 у міліції та повідомив, що у нього було розбите обличчя.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів.

Фактичними даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 09.07.2014 року, з фото таблицею до нього, згідно з якими встановлено, що місцем події є квартира АДРЕСА_4 /том І, а.с. 8-14/.

Медичною довідкою КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» від 09.07.2014 року, згідно з якою ОСОБА_4 доставлений у хірургічне відділення з діагнозом: проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва, пневмоторакс, алкогольне сп'яніння /том І, а.с. 16/.

Випискою КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 13» від 15.07.2014 року із медичної карти № 4350 стаціонарного хворого у поліклініку за місцем проживання, з якої вбачається, що в ніч на 09.07.2014 року ОСОБА_4 поступив з ножовим пораненням грудної клітини в ургентному порядку, через дві години був доставлений до КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17», де йому проведено дренування лівої плевральної порожнини по Бюлау, проведено ПХО поранення. Для подальшого лікування переведений до КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 13». На час формування виписки - 15.07.2014 року ОСОБА_4 виписаний з відділення у задовільному стані /том І, а.с. 15/.

Фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.07.2014 року з фото таблицею до нього, згідно з якими ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 показав та розказав, яким саме чином йому були заподіяні тілесні ушкодження /том І, а.с. 59-67/.

Висновком судово-криміналістичної експертизи № 349 від 31.07.2014 року, згідно з яким три ножа, вилучених 09.07.2014 року при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_1, до категорії холодної зброї не відносяться та є господарсько-побутовими ножами. Ножі виготовлені заводським способом із застосуванням верстатного обладнання /том І, а.с. 87-90/

Висновком судово-цитологічної експертизи № 871-Ц/14 від 15.08.2014 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_4, 1988 року народження - О (І) з ізогемагглютининами анті-А і Анті-В. У результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа (об'єкти №№ 1, 2), вилученого в ході огляду місця події від 09.07.2014 року за адресою: АДРЕСА_1, на рукоятці (об'єкт № 2) виявлені сліди крові людини. При серологічному дослідженні, у крові виявлений антиген Н, притаманний для групи крові О (І) ізогемагглютининами анті-А і Анті-В. При цитологічному дослідженні, встановити статеву приналежність крові не виявилося можливим, у зв'язку з відсутністю кліткових елементів крові у препаратах. Таким чином, враховуючи результати досліджень і групу крові потерпілого, можна вважати, що дані сліди крові могли статися від будь-якої особи з груповою приналежністю крові О (І) ізогемагглютининами анті-А і Анті-В, у тому числі від потерпілого громадянина ОСОБА_4 /том І, л.д. 98-100/.

Висновком судово-цитологічної експертизи № 870-Ц/14 від 14.08.2014 року, згідно з яким групова приналежність крові громадянина ОСОБА_4, 1988 року народження - О (І) з ізогемагглютининами анті-А і Анті-В. У результаті проведення судово-медичної експертизи листа паперу (об'єкт № 1), вилученого в ході огляду місця події від 09.07.2014 року за адресою: АДРЕСА_1, виявлені сліди крові людини. При серологічному дослідженні, у крові виявлений антиген Н і ізогемагглютинини анті-А та анті-В, притаманні для групи крові О (І) ізогемагглютининами анті-А і Анті-В, походження якої від громадянина ОСОБА_4 не виключається /том І, а.с. 104-107/.

Фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.08.2014 року, та в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.08.2014 року з фото таблицею до нього, в ході яких обвинувачений вказав на будинок та квартиру, у якій відбулася бійка, та пояснив при яких обставинах виникла бійка і як саме він наніс удар ножем ОСОБА_9 та в яку частину тіла /том І, а.с. 112-121/.

Висновками судово-медичних експертиз № 1648/14 від 26.08.2014 року та № 1880/14 від 26.08.2014 року, згідно з якими проникаюча колото-різана рана грудної клітини ліворуч, яка призвела до виникнення лівостороннього посттравматичного гемопневмотораксу, виникла від дії гострого колюче-ріжучого предмету. Виявлене у ОСОБА_4 ушкодження, не виключено могло бути заподіяно, і одним з ножів, наданих на експертизу /том І, а.с. 127-128, 136-137/.

Висновками судово-медичних експертиз № 1649/14 від 26.08.2014 року та № 1881/14 від 26.08.2014 року, згідно з якими проникаюча колото-різана рана грудної клітини ліворуч, яка призвела до виникнення лівостороннього посттравматичного гемопневмотораксу, виникла від дії гострого колюче-ріжучого предмета. Не виключено утворення її і під час подій, на які посилається підозрюваний ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту. По ступеню тяжкості це тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Це пошкодження не є характерним для спричинення його власною рукою /том. І, а.с. 130-131, 133-134/.

Згідно з Актом судово-психіатричного експерта № 777 від 27.08.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 ознак психозу, недоумства та інших психічних розладів не виявлено. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії і керувати ними. В період часу, що відноситься до правопорушення, ОСОБА_2 знаходився поза яким-небудь тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру по психічному стану не потребує /том І, а.с. 109-111/.

Фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення речі для впізнання за фотознімками від 26.08.2014 року, в ході якого ОСОБА_2 пояснив, що він не пам'ятає ніж, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілому, у зв'язку з чим не впізнав цей ніж /том. І, а.с. 138-140/.

Фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення речей для впізнання від 27.08.2014 року, в ході якого ОСОБА_4 впізнав ніж під № 4, яким йому були заподіяні тілесні ушкодження /том. І, а.с. 142-144/.

Після огляду предметів, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_4, вони визнанні речовими доказами та передані на зберігання /том. І, а.с. 146, 147/.

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не доведено та дії останнього кваліфіковано не правильно, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України органами досудового розслідування залишено поза увагою диспозицію ч. 1 ст. 115 КК України, яка передбачає, що замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали. Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження необхідно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в пунктах 4 та 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я».

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4, допитаних по справі свідків та інших доказів, досліджених у судовому засіданні, ОСОБА_2 у ході конфлікту наніс один удар кухонним ножем, який він взяв на кухні квартири, у якій мешкав потерпілий зі своєю цивільною дружиною, на прохання якої ОСОБА_2 із родиною приїхав в цю квартиру з метою допомоги владнати конфлікт між ними.

Судом встановлено, що нанесенню обвинуваченим ножового поранення потерпілому передувала бійка між ними, в ході якої ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, а саме синці на голові, правій руці, садно на правій руці, що, крім показань свідків, також підтверджується висновком експерта № 1425-С/14 від 09.07.2014 року /том І, а.с. 89/. Крім того, сам потерпілий наголосив, що фізично він мав перевагу над ОСОБА_2.

Після нанесення ножового поранення ОСОБА_2 мав реальну можливість продовжити власні злочинні дії, водночас він цього не зробив. Фактично продовженню злочинних дій, за наявності намірів на позбавлення життя ОСОБА_4, обвинуваченому ніщо не заважало.

Вказані обставини з достовірністю встановлені у судовому засіданні та підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків.

Таким чином, спрямованість одного ножового удару в область грудної клітини ліворуч на рівні 4-го міжребер'я по передній пахвовій лінії, знаряддя злочину та поведінка обвинуваченого після нанесення удару ножем потерпілому, а також потерпілого, який не заперечував, що нанесенню йому ножового поранення обвинуваченим передувала бійка між ними, а також підтвердження потерпілим факту відсутності перешкод для продовження нанесення обвинуваченим ударів ножем потерпілому, свідчать про наявність у ОСОБА_2 умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а тому доводи обвинувачення про недоведення ОСОБА_2 своїх злочинних намірів на умисне вбивство потерпілого до кінця по незалежним від нього обставинам є необґрунтованими, оскільки об'єктивно не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Виходячи із викладеного, дії підсудного слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК Україні на ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за якою вину останнього доведено повністю.

Вивченням даних про особу ОСОБА_2, судом встановлено, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не засуджений; за місцем проживання характеризується позитивно, працює не офіційно, проживає у цивільному шлюбі, має двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7, вихованням яких він займається без участі їх біологічної матері. Донька обвинуваченого ОСОБА_5 має ряд захворювань, а саме: порок серця, дефект міжпередсерцевої перегородки після корекції в 2011 році, розщілина твердого та м'якого піднебіння після корекції, ММД, синдром гіперзбудливості, затримка темпів мовного розвитку, що підтверджується медичною довідкою КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 16» від 11.09.2014 року /том ІІ, а.с. 27/.

Обставиною у відповідності зі ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обставин у відповідності до ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання ОСОБА_2, не встановлено.

Вирішуючи питання про міру та розмір покарання, яке належить призначити ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, дані про особу винного. Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, враховуючи дані про особу обвинуваченого, обставини, встановлені судом, які пом'якшують покарання і відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене і звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 348 від 29.07.2014 року вартістю 294,84 грн.; судово-криміналістичної експертизи № 349 від 31.07.2014 року вартістю 294,84 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою з 09 липня 2014 року по 11 вересня 2014 року .

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у виді домашнього арешту, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою з 09 липня 2014 року по 11 вересня 2014 року.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у виді домашнього арешту, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код ОКПО 25574728, р/р 31253272210487 в УДК в Харківській області, МФО 851011) судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 348 від 29.07.2014 року у сумі 294,84 грн.; судово-криміналістичної експертизи № 349 від 31.07.2014 року у сумі 294,84 грн..

Речові докази:

- ніж довжиною 263 мм довжиною клинка 145 мм, рукоятка коричневого кольору, який знаходиться на зберіганні в камері схову УРЗ ГУМВС України в Харківській області - знищити після набрання вироком законної сили;

- ніж довжиною 235 мм, довжиною клинка 201 мм, рукоятка чорного кольору; ніж довжиною 201 мм, довжиною клинка 95 мм, рукоятка жовтого кольору; футболку чоловічу білого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері схову УРЗ ГУМВС України в Харківській області - повернути потерпілому, у разі відмови потрепілого їх отримати - знищити після набрання вироком законної сили;

- лист паперу з кров'ю, походження якої не виключено від потерпілого ОСОБА_4, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошенння .

Головуючий суддя Федорова О.В.

суддя Сілантьєва Е.Є.

суддя Шевченко Г.С.