Рішення № 41933131, 15.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/5095/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (перший позивач) та Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, м. Харків (другий позивач) до ФОП ОСОБА_1, м. Харків (перший відповідач) , ФОП ОСОБА_2, м. Харків (другий відповідач) про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

прокурор - Кріцина Н.Г.

першого позивача - не з"явився

другого позивача - не з"явився

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору суборенди від 01.12.2013р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2; виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень №112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові, а також зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути нежитлові приміщення №112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові, державі в особі Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень. Судові витрати просить покласти на відповідача.

01 грудня 2014 року до канцелярії суду від представника першого позивача (РВФДМУ по Х/обл.) надійшли пояснення по справі, в яких він повністю підтримує позовні вимоги прокурора. Ухвалою суду від 01.12.2014 року задоволено клопотання першого позивача про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні.

Представники першого та другого відповідачів правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Другий позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

04.12.2014 року до суду від прокурора надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію договору оренди № 10 від 01.09.2003 року, копії додаткових угод до вказаного договору оренди, які визнанні рішенням суду недійсними, копію постанови ХАГС від 21.07.2014 року.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до Статуту Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (далі - ДІПСЕД або інститут) інститут заснований на державній власності і підпорядкований Міністерству промислової політики України. Інститут створений з метою отримання прибутку (доходу). Майно інституту є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Як свідчать матеріали справи, між ДІГІСЕД та ФОП ОСОБА_1 01.09.2003 року було укладено договір оренди нерухомого майна № 10. Згідно з договором, ФОП ОСОБА_1 на підставі дозволу РВ ФДМУ по Х/обл. від 12.09.2003 року № 06-5948 отримала у строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: кімнати 104, 104-а площею 88,2 кв.м. та блок кімнат 317, 318 площею 135,7 кв.м.

З урахуванням додаткових угод, інститутом в оренду ФОП ОСОБА_1 станом на 14.11.2013 року передані приміщення загальною площею 425,8 кв.м.

Орендовані за договором оренди нерухомого майна № 10 від 01.09.2003 року приміщення блок кімнат 317, 318 повернуті інституту відповідно до додаткової угоди від 13.09.2003 року.

Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 01.12.2013 року було укладено договір суборенди, відповідно до якого останній підлягало передачі в строкове платне користування приміщення площею 58,3 кв.м. за адресою: м. Харків, АДРЕСА_3. В договорі суборенди зазначено, що вказане майно знаходиться у володінні та користуванні ФОП ОСОБА_1, у відповідності з додатковою угодою до договору оренди № 10 від 01.09.2003 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДІГІСЕД.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2014 року задоволено позов прокурора Дзержинського району м. Харкова та всі додаткові угоди до договору оренди від 01.09.2003 року № 10, якими передавались в оренду додаткові приміщення, зокрема, від 15.07.2011 року б\н, від 01.12.2011 року б\н, від 01.11.2012 року б/н, від 02.01.2013 року б\н, від 01.02.2013 року б\н та від 01.10.2013 року б\н, визнано недійсними. Вказане рішення набрало законної сили.

Отже, додаткова угода, на підставі якої ФОП ОСОБА_1 розпоряджалась майном державної форми власності та передавала останнє в суборенду, визнана недійсною.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно має орендар. Оскільки додаткова угода, на підставі якої ФОП ОСОБА_1 передавала майно в суборенду ФОП ОСОБА_2, визнана недійсною, ФОП ОСОБА_1 не є орендарем державного майна, та як наслідок у останній відсутня господарська компетенція щодо розпорядження вказаним майном, зокрема щодо передачі його в суборенду.

Таким чином, нежитлові приміщення в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові, передані в суборенду суб'єктом, у якого відсутні будь-які права розпоряджатися ними.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, договір суборенди від 01.12.2013 року, укладений між першим та другим відповідачами, підлягає визнанню недійсним.

При фактичному огляді державного нерухомого майна, який проводився РВ ФДМУ по Харківській області, та за результатами якого складено відповідну довідку (аркуші справи 28-45), встановлено, що приміщення № 112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м. використовуються суборендарем ОСОБА_2 для розміщення курсів іноземних мов та бюро перекладів. До перевірки договорів суборенди надано не було.

Втім, на даний час, ОСОБА_2 безпідставно займає приміщення № 112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приміщення № 112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові, які на даний час використовуються ФОП ОСОБА_2, є майном державної форми власності та закріплені за інститутом на праві повного господарського відання, а тому вказані приміщення повинні бути повернуті державі в особі ДІПСЕД.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір суборенди від 01.12.2013 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - недійсним.

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з нежитлових приміщень № 112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути нежитлові приміщення № 112-119 на 3-му поверсі, загальною площею 119,0 кв.м., які розташовані в будівлі по АДРЕСА_3 в м. Харкові, Державі в особі Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (61057, м. Харків, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 00190325).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61018, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3654,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 грудня 2014 року.

Суддя Г.І. Сальнікова