Рішення № 41933017, 09.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 911/4761/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент",

02100, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Попудренка, буд. 22

02089, м. Київ, просп. Броварський, 83

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка",

07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, ДП "Журавочка"

07400, Київська обл., м. Бровари, а/с 388

про стягнення 78 285,29 грн.

за участю представників:

позивача - Жувака О.В. (довіреність від 01.01.2013 № 1/13);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (далі - відповідач) про стягнення 78 285,49 грн., з яких: 44 858,88 грн. основного боргу, 3 688,64 грн. пені, 9 358,74 грн. штрафу, 18 443,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 342,42 грн. 3 % річних та 1 593,66 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 27.05.2014 № 117/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 26169/14, 26170 від 21.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 26410/14, 26447/14 від 25.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2014 розгляд справи відкладено до 09.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27665/14 від 09.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 09.12.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача та повернуті Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду з підстави вибуття адресата.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням, зокрема, на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (далі - покупець) укладено договір поставки від 27.05.2014 № 117/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк, відповідно до заявок покупця, передати продукти харчування (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, товар відвантажується покупцю зі складу за цінами, визначеними у специфікації або накладній, що є невід'ємним додатком до Договору.

Згідно з пунктом 4.4. Договору, перехід права власності на товар відбувається після проставлення покупцем відмітки про отримання ним товару на примірнику товарної накладної. Ця обставина вважається достатньою для підтвердження необхідності оплати за отриманий товар.

Здавання-прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін на складі покупця. Сторони погоджуються з тим, що уповноваженою особою (представником) на отримання товару є особа, яка поставила підпис на товарній накладній. Сторони гарантують, що особи, які підписали товарні накладні, належним чином уповноважені на їх підписання. Факт затвердження печаткою (штампом) підпису представника покупця є фактом, що підтверджує повноваження такої особи на отримання товару, тому покупець в подальшому не може посилатись на відсутність у представника таких повноважень (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.3. Договору, покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 календарних днів з дати його поставки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31 грудня 2014 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними: від 31.07.2014 № Ил-4229 на суму 20 687,28 грн., від 05.08.2014 № Ав-0450 на суму 2 222,08 грн., від 06.08.2014 № Ав-0513 на суму 6 419,10 грн., від 08.08.2013 № Ав-0990 на суму 1 934,81 грн., від 08.08.2014 № Ав-0991 на суму 243,90 грн., від 11.08.2014 № Ав-1054 на суму 811,66 грн., від 11.08.2014 № Ав-1055 на суму 416,08 грн., від 11.08.2014 № Ав-1095 на суму 14 974,60 грн., від 12.08.2014 № Ав-1147 на суму 2 174,68 грн., від 12.08.2014 № Ав-1148 на суму 743,54 грн., від 29.08.2014 № Ав-3612 на суму 3208,51 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару. Копії видаткових накладних додано до матеріалів справи, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними та реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку від 20.11.2014 № 77-2/14/476 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за період з 31.07.2014 до 19.11.2014, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткових оплат за Договором.

При цьому, видаткову накладну від 31.07.2014 № 31.07.2014 відповідачем оплачено частково на суму 7 042,55 грн.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 44 858,88 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та сумою часткових оплат.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань відповідачем позивачу коштів у повному обсязі і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за Договором у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача та відбитками його печаток на вищевказаних видаткових накладних.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарських операцій і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44 858,88 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 3.8. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту погашення заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем та встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам законодавства, оскільки розрахований з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення та встановлено, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 2 512,29 грн. Позовна вимога у частині стягнення з відповідача 1 176,35 грн. пені задоволенню не підлягає.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача 9 358,74 грн. штрафу, керуючись пунктом 7.2. Договору, яким встановлено, що у випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 44 858,88 грн. Відтак, сума штрафу, згідно з умовами Договору, складає 8 971,78 грн. (44 858,88 x 20/100).

Розрахунок штрафу, що наданий позивачем, у розмірі 9 358,74 грн., арифметично не вірний і позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 971,78 грн. Позовна вимога у частині стягнення 386,96 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 342,42 грн. 3% річних та 1 593,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що вказані позовні вимоги нараховані надмірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: 301,48 грн. 3 % річних та 1 591,14 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги в частині стягнення 40,94 грн. 3 % річних та 2,22 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

У зв'язку з наявністю заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача 18 443,15 грн. процентів за користування чужими коштами, що нараховані ним на підставі статті 536 Цивільного кодексу України.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі, безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, викладену у підпункті 6.2. пункту 6. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, відповідно до якої, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Відповідно до пункту 7.3. Договору, за порушення строків платежу постачальник додатково має право вимагати у покупця сплату 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами, згідно з статтею 536 Цивільного кодексу України, проценти стягуються за весь період прострочення платежу.

Відтак, позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є законного та обґрунтованою.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами і з'ясував, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає частковому задоволенню у розмірі 18 339,71 грн. Позовна вимога у частині стягнення з відповідача 103,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 44 858,88 грн., пені у розмірі 2 512,29 грн., штрафу у розмірі 8 971,78 грн., 3 % річних у розмірі 301,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 591,44 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18 339,71 грн. підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, що сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, ДП "Журавочка", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35843867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Асортимент" (02100, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Попудренка, буд. 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31455995) 44 858 (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. основної заборгованості, 2 512 (дві тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 29 коп. пені, 8 971 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 78 коп. штрафу, 18 339 (вісімнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 71 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 301 (триста одна) грн. 48 коп. 3 % річних, 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 09 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.12.2014.

Суддя С.О. Саванчук