Рішення № 41928531, 17.11.2014, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/186/14-ц

Провадження № 2/553/373/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.11.2014м. Полтава

Ленінський районний суд м .Полтави в складі:

головуючого Андрущенко С.А.

при секретарі Павленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про встановлення, що кредитний договір є нікчемний,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що в приміщенні автосалону ТОВ «Полтава-Автосвіт», в м. Полтаві, 01 вересня 2011 року ним був підписаний кредитний договір № 910.10252 та договір застави транспортного засобу № 910.10252 в двох примірниках кожен. Вказані договори він залишив регіональному менеджеру ОСОБА_2 для підпису уповноваженими особами банку. 20.12.2011 року ОСОБА_1 отримав від відповідача поштою кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року та договір застави транспортного засобу № 910.10252 від 01.09.2011 року. Після огляду отриманих документів зв'язував, що дані договори підписані не ним, а підписи від його імені зроблені схожим почерком. Звернення до головного офісу та до відділення в м. Полтаві ПАТ «Ідея Банк» з метою отримання оригіналів договорів підписаних саме ОСОБА_1, а не третьою особою залишились без належного реагування, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

17 листопада 2014 року позивач надав суду заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги та просив встановити, що кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року є нікчемним.

Позивач в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, не попередивши суд про причини своєї неявки, хоча про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу у його відсутність з урахуванням заперечень проти позову від 31.03.2004 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, за наступних обставин.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Так, в судовому засіданні встановлено, що в 2011 році ОСОБА_1 вирішив придбати транспортний засіб «Ford Fiesta» в ТОВ «Полтава - Автосвіт».

22 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та представником ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості, щодо укладення відповідної угоди на підставі якої банк допоможе ОСОБА_1 придбати даний автомобіль у товаристві з обмеженою відповідальністю «Полтава-Автосвіт».

В приміщенні автосалону ТОВ «Полтава-Автосвіт», в м. Полтаві, 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір та договір застави транспортного засобу в двох примірниках кожен. Вказані договори він залишив регіональному менеджеру ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» ОСОБА_2 для підпису уповноваженими особами банку.

20.12.2011 року ОСОБА_1 отримав від відповідача поштою кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року та договір застави транспортного засобу № 910.10252 від 01.09.2011 року, укладені від імені ОСОБА_1 з Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк». Після огляду отриманих документів зв'язував, що дані договори підписані не ним, а підписи від його імені зроблені схожим почерком.

З метою отримання оригіналів договорів підписаних саме ОСОБА_1, а не іншою особою позивач звернувся з письмовою заявою до ПАТ «Ідея Банк», яка залишилась без відповіді.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що передбачено ч. 1 ст. 58 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ч.1 ст. 143 ЦПК України.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 8188 від 10.09.2014 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в примірнику № 1 кредитного договору № 910.10252 віл 01 вересня 2011 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_1, в графі «Підпис Сторін:», в рядку Позичальник ОСОБА_1:» - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в примірнику № 2 кредитного договору № 910.10252 віл 01 вересня 2011 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_1, в графі «Підпис Сторін:», в рядку Позичальник ОСОБА_1:» - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.102-124).

Заперечення представника відповідача з приводу того, що усі обґрунтування підставності позовних вимог ОСОБА_1 є надуманими та такими, що покликані ввести суд в оману, та уникнути сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок двосторонньої реституції, як наслідок визнання договору недійсним, не можуть бути прийняті судом, оскільки вони спростовуються висновком судово-почеркознавчої експертизи № 8188 від 10.09.2014 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), що встановлено ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно п. 4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про встановлення, що кредитний договір є нікчемним підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 207, 215, 509, 1055 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 57, 58, 59, 60, 88, 143, 208, 209, 213 - 215, 224 - 226, 228, 294 ЦПК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -

ВИРІШИВ:

Позовні вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про встановлення, що кредитний договір є нікчемний - задовольнити.

Встановити, що кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року, укладений від імені ОСОБА_1 з Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» - є нікчемним

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, яка складаються з витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5 032 грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. А. Андрущенко