Ухвала суду № 41926089, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6249/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0008482208 та № 0008492208.

Постановою Окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 11.11.2013 по 15.11.2013 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 22 листопада 2013 року № 2389/26-58-22-08-11/32977678.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 388 075 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Пк України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 407 479 грн.

11 Грудня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008482208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 611 219 грн. та повідомлення-рішення № 0008492208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 582 112 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» (далі - Замовник) та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» (далі - Виконавець) був укладений Договір підряду № 218-С.

За умовами вказаного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати необхідний комплекс робіт з монтажу обладнання та трубопроводів насосної станції II-го підйому комплексу з переробки курчат бройлерів ВП «Птахофабрики «Вінницький бройлер», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Також, 01 червня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» був укладений Договір підряду № 222-С.

За умовами вказаного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи: будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії ємністю 9 000 м3 (облаштування зовнішньої естакади для транспортування олії) на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс з виробництва кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м.Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

02 Липня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» був укладений Договір підряду № 232-С.

За умовами вказаного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи: будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії ємністю 9 000 м3 (улаштування зовнішньої естакади для транспортування олії) на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс з виробництва кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м.Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (Крім того, 01 серпня 2012 року між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» був укладений Договір підряду № 236-С.

За умовами вказаного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Замовника виконати наступні роботи: будівництво лузгово-газового котельного комплексу; будівництво резервуарного парку для зберігання олії на об'єкті: Внутрішньогосподарський комплекс з виробництва кормів ПрАТ «Зернопродукт МХП» в м.Ладижин, Вінницької обл., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вищеозначені договори були укладені позивачем на виконання умов договору підряду на виконання робіт з будівництва газової частини та фундаментів лузгової частини лузгово-газового котельного комплексу №171-10 від 03.01.2012, договору підряду на виконання робіт з будівництва резервуарного парку зберігання олії олієпресового цеху № 173-10 від 12.01.2012 та договору на виконання будівельних робіт № 193-12 від 15.02.2012, за умовами яких позивач в якості підрядника та субпідрядника взяв не себе функції з виконання визначених даними договорами робіт.

Фактичне виконання договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» підтверджується наступними документами первинного бухгалтерського обліку: податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та банківськими виписками.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. При цьому, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не призводить до недійсності усіх правочинів, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013 у справі №К/9991/66881/11.

Висновки податкового органу про заниження позивачем сум ПДВ та податку на прибуток підприємств, за період, що перевірявся, ґрунтуються, зокрема, на даних викладених в Акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року» від 26.02.2013 року № 718/22-8/37884410, в якому, зокрема, зазначено про відсутність правочину між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» як такого, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відсутність ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» за фактичним місцезнаходженням та про анулювання 25.04.2013 свідоцтва про реєстрацію платника податку (ТОВ «ВІНДСТЕЙТ») на додану вартість від 16.03.2012 № 200036073. З приводу вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІНДСТЕЙТ», колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) контрагента встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, за змістом цього Акта, податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, факту передачі товарів (послуг), - хоча ніякі первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, висновки Акту, зроблені податковим органом, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та є такими, що ґрунтуєтюся на припущеннях.

Крім того, слід зазначити посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10)

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, вказані в Акті перевірки недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Так, публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на що посилається відповідач, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими, за наявності, діями контрагента.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі №К/9991/34364/12.

Стосовно посилань податкового органу на матеріали кримінального провадження №320121101000000073, в межах якого було проведено почеркознавчу експертизу від 15.05.2014 №677, колегія суддів зазначає, що наслідком факту вчинення злочинів, в тому числі таких як фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, та підробка документів, можуть встановлюватись виключно таким, що набрав законної сили, вироком суду, ухваленим в порядку, визначеному кримінальним судочинством.

Доказів існування такого, що набрав законної сили, вироку за кримінальним провадженням №320121101000000073 податковим органом не надано.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності, наявність у посадових осіб ТОВ «БІК «ПРИМА ТЕРМ» та ТОВ «ВІНДСТЕЙТ» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.