Ухвала суду № 41925856, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2005/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СТВ" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "СТВ" (далі - ПП "СТВ") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014 р. №0001572200, №0001562200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову ДПІ у м. Чернігові подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СТВ» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за березень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Пятий фактор», за квітень 2011 року з ТОВ «Авто Тех Союз», за червень, липень 2011 року з ПП «Альфа-Ком», за грудень 2011 року, травень, вересень 2012 року з TOB «С.К. Груп», за січень, квітень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року з ТОВ «Магмастіл», за березень 2012 року з ТОВ «Дніпрозварка»; за квітень 2012 року з ТОВ «Лікон Лоджистік», за жовтень 2012 року з ПП «Аплікат», за жовтень 2012 року з ТОВ «Парма-ЛТД», за листопад 2012 року з ПП «АТМ», за листопад 2012 року з ТОВ «Градієнт ТЕК», за червень, липень, серпень 2013 року з ТОВ «Крепеж Люкс Юг», за серпень 2013 з ТОВ «Лада-Спорт», за жовтень 2013 року з ПП «Вінтаж-Люкс», за грудень 2013 року з ТОВ «Метінвест СМЦ», за січень 2014 року з ТОВ ВКФ «Труботорг» та податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, правильності декларування від'ємного значення ПДВ за лютий, березень 2014 року, за результатами якої складено акт №1189/22/22818209 від 16.05.2014 р.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 сі. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 106203,00 грн.;

- п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 95314,00 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ на загальну суму 4049,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 р.:

- №0001572200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 91021,00 грн. за основним платежем та 35235,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього 126256,00 грн.;

- №0001562200, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 81449,00 грн. та на 39249,00 грн. за штрафними (фінансовими і санкціями), а всього 120698,00 грн.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення частини спірних правовіносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з акту перевірки, за перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини:

- в грудні 2011 року, травні, вересні 2012 року з ТОВ «С.К. Груп» (постачальник) на підставі договору №965 від 11.07.2011 р., згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від постачальника та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору;

- в січні, квітні, червні, липні, серпні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року з ТОВ «Магмастіл» на підставі договору №140257 від 11.01.2012 р., згідно якого постачальник продає, а покупець купує продукцію. Кількість товару вказується у товарних накладних, рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною цього договору;

- в жовтні 2012 року з ТОВ «Парма-ЛТД», а саме позивачем здійснено закупівлю дизельного палива;

- протягом березня 2012 року з ТОВ «Дніпрозварка» на підставі договору №1201ДР від 02.03.2012 р., за умовами якого позивач здійснив закупівлю заварювальної установки TIG AC/DC 200P Профі та іншу зварювальну продукцію;

- у жовтні 2012 року з ПП «Аплікат» (стара назва підприємства ТОВ СУПР «Вектор») зі здійснення поставки тросу для розтяжки, дроту та труби;

- в листопаді 2012 року з ПП «АТМ» зі здійснення поставки позивачу товару (болт, гайка, шайба, електрод);

- в листопаді 2012 року з ТОВ «Градієнт ТЕК» зі здійснення поставки товару;

- в червні, липні, серпні 2013 року и з ПП «Крепеж Люкс Юг» на підставі договору поставки товару №18 від 18.01.2013 р.;

- в червні-липні 2011 року з ПП «Альфа-Ком» на підставі договору про виготовлення об'ємних літер з нержавіючої сталі з світильниками №103 від 06.06.2011 р.

Реальність виконання таких правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами звіряння взаєморозрахунків, витягами з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг поставленого товару, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту поданих первинних документів.

При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ПП «СТВ» права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014 р. №0001572200, №0001562200, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 16.12.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.