Ухвала суду № 41925617, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15526/12 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року задоволено повністю позов ТОВ "Контрактно-дослідницька організація "Іннофарм-Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 липня 2012 року № 0006752209, а саме визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року скасовано, у справі постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Контрактно-дослідницька організація "Іннофарм-Україна" до ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, ТОВ «ІнноФарм-Україна» зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 01 серпня 2002 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20 серпня 2002 року та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. Згідно Свідоцтва № 100321324 від 01 лютого 2011 року ТОВ «ІнноФарм-Україна» є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період із 14 травня по 25 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 04 липня 2012 року складено акт № 471/22-9/32111078 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1 589,123,00 грн., у тому числі за: II квартал 2009 року - 197327,00 грн.; III квартал 2009 року - 282803,00 грн.; IV квартал 2009 року - 311352,00 грн.; І квартал 2010 року -202159,00 грн.; II квартал 2010 року - 141427,00 грн.; III квартал 2010 року - 433644,00 грн.; IV квартал 2010 року - 20409,00 грн., чим порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

18 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 471/22-9/32111078, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006752209, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 статті 123 ПК України за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 986 404 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 589 123 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 397 281 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно з п. 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 цього Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

В ході перевірки позивача встановлено що між позивачем та компаніями-нерезидентами - PDD Global LTD та PDD Bulgaria EOOD, укладено договори, за умовами яких позивач зобов'язався надати комплекс послуг, пов'язаних із клінічними випробуваннями лікарських препаратів (засобів).

Так, на підставі укладеного 01 жовтня 2008 року між позивачем та компанією PDD Global LTD субконтрактного договору, а також укладеного 01 липня 2010 року між позивачем та PDD Bulgaria EOOD субконтрактного договору, позивачем на митну територію України ввезено лікарські препарати та засоби з метою подальшого здійснення їх клінічних випробувань.

На виконання договірних зобов'язань позивачем укладено відповідні договори на отримання послуг клінік та медичних установ, які безпосередньо здійснювали дослідження лікарських препаратів та засобів.

У вантажно-митних деклараціях позивача зазначено як одержувача медичних препаратів та лабораторних інструментів на безоплатній основі з відмітками про характер угоди "81" та "84" - "отримання ТМЦ на безоплатній основі" у загальному розмірі 6 356 792,00 грн.

В інвойсі, який додано до ВМД, зазначено, що ТМЦ ввезено для використання у клінічному дослідженні. Матеріали не призначені для продажу. Вантаж не має комерційної вартості. Вартість вказано тільки з метою формування митних платежів.

На вартість безоплатно отриманих лікарських препаратів та лабораторних інструментів позивачем нараховано і сплачено мито та податок на додану вартість на імпорт.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про лікарські засоби", з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/20/ЄС "Про наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно запровадження належної клінічної практики при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів для вживання людиною" від 04 квітня 2001 року (із змінами), ІСН GCP, міжнародних етичних принципів біомедичних досліджень із залученням людини, Міністерством охорони здоров'я України розроблений Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 вересня 2009 року № 690.

Зокрема, згідно з розділом II, п. 2 розділу IX Порядку № 690, багатоцентрове клінічне випробування (дослідження) - випробування лікарського засобу відповідно до єдиного протоколу клінічного випробування, що проводиться більш ніж в одному місці проведення дослідження, тобто за участю більш ніж одного дослідника.

Досліджуваний лікарський засіб - лікарська форма активної субстанції або плацебо, що вивчається або використовується для порівняння у клінічних випробуваннях, уключаючи препарати, на які вже видане реєстраційне посвідчення, але вони використовуються або виготовляються (складені або впаковані) в інший спосіб порівняно із зареєстрованою лікарською формою, або використовуються за незареєстрованими показами, або ж використовуються для отримання додаткової інформації про зареєстровану форму лікарського засобу.

Клінічне випробування (дослідження) лікарського засобу - науково-дослідницька робота, метою якої є будь-яке дослідження за участю людини як суб'єкта дослідження, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів, та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення усмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності.

Контрактна дослідницька організація - фізична або юридична особа, яка в рамках угоди зі спонсором виконує одну чи більше його функцій (повноважень) у клінічному випробуванні й діє на підставі доручення, виданого спонсором з чітко визначеними делегованими повноваженнями.

Спонсор - юридична або фізична особа, яка несе відповідальність за ініціацію та організацію клінічного випробування лікарського засобу та/або його фінансування.

Ввезення/вивезення на/з територію(ї) України, облік та зберігання досліджуваного лікарського засобу та супутніх матеріалів, призначених для проведення клінічного випробування, біологічних зразків для лабораторних аналізів здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Позивач в процедурі клінічних випробувань виконує роль контрактної дослідницької організації (особи, яка в рамках угоди зі спонсором виконує одну чи більше його функцій у клінічному випробуванні й діє на підставі доручення).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ввезені на митну територію України лікарські препарати та засоби позивачем було передано відповідним установам, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів прийому-передачі.

На з'ясування обставин справи, коло яких в своїй ухвалі визначив Вищий адміністративний суд України, позивачем долучено до справи:

- лист ТОВ "Агенція "С.М.О.-Україна" від 26 червня 2014 року № 14/308, згідно якого вказаним товариством у період із 20 травня 2009 року по 19 жовтня 2010 року від позивача за актами приймання-передачі прийнято лікарські засоби, які не повертались позивачу, а розподілено у затверджені Державним експертним центром Міністерства охорони здоров'я України місця для проведення відповідних клінічних випробувань та їх залишки знищено після завершення вказаних випробувань № CV185-056 та № CV185-057 у встановленому законодавством порядку.

- лист ТОВ "ІМП-Логістика Україна" від 02 липня 2014 року № 300, згідно якого вказаним товариством у період із квітня 2009 року по вересень 2010 року отримано від позивача матеріали для клінічних досліджень, про що складено відповідні акти прийому-передачі. Отримані матеріали для клінічних досліджень не повертались позивачу.

- лист представництва SanaClis s.r.o. від 03 липня 2014 року № ЗО, згідно якого у період із квітня 2009 року по травень 2010 року вказане представництво отримало від позивача матеріли для проведення клінічних випробувань. Передача матеріалів здійснювалась на підставі відповідних актів прийому-передачі. Матеріали (лікарські препарати та засоби) використовувались для проведення клінічних випробувань та не повертались позивачу.

Дійсно, з наведених фактів можна встановити, що передані позивачем для проведення клінічних випробувань (досліджень) лікарські препарати та засоби йому не повертались.

Між тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а апелянтом не доведено належним чином, чи співпадає кількість імпортованих позивачем лікарських засобів від спонсорів-нерезидентів на підставі договорів на клінічні випробування з кількістю лікарських засобів, переданих позивачем медичним установам для безпосередньої організації та проведення клінічних випробувань.

На підтвердження обставин, що спростовують висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, товариством було надано до суду додаткові матеріали, наголошує.

Однак, колегія суддів вважає, що з наданих позивачем до суду 10 листопада 2014 року матеріалів неможливо достовірно встановити обставини, що підлягають дослідженню з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України.

Так, із наданих позивачем додаткових матеріалів неможливо достовірно встановити фактичний рух імпортованих лікарських засобів та їх використання. Позивачем стверджується, що частина первинних документів, що засвідчують рух та обліковування лікарських засобів складами - депо знищена. Інформація надана у формі таблиці щодо руху лікарських засобів, складена та засвідчена самими позивачем.

Товариство зазначає, що в нього відсутні залишки лікарських засобів, а відтак, і безоплатно отриманих товарів. Однак, в зазначеній таблиці містяться розбіжності цифрових значень, тому неможливо достовірно встановити, чи відповідає таке твердження дійсності.

Слід також зазначити, що позивач у ході нового судового розгляду мав можливість надати суду першої інстанції письмові докази, однак такі документи позивачем не були надані.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі позивач визначив чотири установи, яким передавав препарати та інструменти, надані спонсором, в той час як листи з відповіддю, описані в постанові суду першої інстанції, про те, що отримані матеріали для клінічних досліджень не поверталися позивачу, наявні в справі лише від трьох визначених установ, зокрема, будь-якого пояснення з цього приводу від Іноземного підприємства "ВОРЛДВАЙД КЛІНІКАЛ ТРАІЛС-УКРАЇНА" в справі не має.

З пояснень апелянта вбачається, що препарати та інструменти, надані спонсором, передавалися медичним закладам безпосередньо складами-депо. Зазначені склади-депо є окремими юридичними особами та мають окремі договори зі спонсорами. Позивач жодної участі у передачі препаратів, їх поверненні та знищенні не приймав, а тому у позивача відсутня інформація про подальший рух препаратів. Разом з тим, перевіркою відповідача встановлено, що безоплатно отримані товари обліковуються на балансі позивача. Вказаного твердження в засіданні спростовано не було.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що викладені вище обставини в своїй сукупності дають підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209 прийнято відповідачем правомірно, у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Тобто, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.