Постанова № 41925527, 17.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року місто Київ № 810/2501/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді»простягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 8 312, 52 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за період з 25.01.2014 по 25.03.2014. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 вирішено подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Представник позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, простив суд позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях на адміністративний позов, які подавалися 28.04.2014 та 07.05.2014, у задоволенні позову просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 15.06.1995, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 1), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій.

Загальним розміром витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача рахується борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особі, яка працювала на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 за період з 25.01.2014 по 25.03.2014 в загальному розмірі - 8 312, 52 гривень, а саме по громадянину ОСОБА_1

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що підприємство не зобов'язано відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії громадянину ОСОБА_1, оскільки за час роботи на підприємстві він ніколи не працював на роботах за списком № 1 (дають право на призначення пільгових пенсій), а у ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Аді» взагалі ніколи не було атестованих робочих місць з шкідливими умовами праці, які б відповідали списку шкідливих виробництв, робіт, професій № 1. На думку відповідача, держава покладає обов'язок з відшкодування пільгових пенсій лише на ті підприємства, які мають робочі місця з шкідливими та важкими умовами праці (за умови їх атестації), а відтак, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Аді» не зобов'язане відшкодовувати пільгові пенсії ОСОБА_1, незважаючи на той факт, що останній дійсно працював на підприємстві відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею 1 вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 визначено, зокрема підпунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ).

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України № 1058-ІV регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію на пільгових умовах за віком мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 4 Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію за списком №1, затвердженому Постановою Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Дію вказаної постанови було пролонговано постановою Ради Міністрів СРСР № 1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року № 1497».

У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до стажу із кратністю 1,5 та до стажу робіт за списком № 1 безперервно продовжується в часі дії низкою постанов Кабінету Міністрів України, а саме: від 29.02.1996 № 250, від 30.06.1998 № 982, від 29.01.2003 № 137, від 27.04.2006 № 571 та від 17.09.2008 № 831.

Так, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 17.09.2008 № 831 (в редакції на момент призначення громадянину ОСОБА_1 пільгової пенсії) особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).

З аналізу норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що час роботи особи у зоні відчуження зараховується до трудового стажу такої особи як робота за списком № 1.

Судом встановлено, що у грудні 2008 року Протоколом від 05.12.2008 № 747 працівнику відповідача ОСОБА_1 призначена пільгова пенсія за списком № 1.

Пенсія ОСОБА_1 призначена, у тому числі, на підставі довідки відповідача від 29.10.2008 № 23, якою товариство підтвердило факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1.

Відповідно до вказаної довідки, під час перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Аді», останній працював у зоні відчуження загалом 7 років 6 місяців і 7 днів.

Як вбачається з вищенаведеного Протоколу, до розрахунку трудового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 увійшов лише термін роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження (для розрахунку трудового стажу час роботи в зоні відчуження зараховується в полуторному розмірі).

Тобто, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 № 831, час роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження при призначенні пенсії зарахований йому як робота на підприємстві за списком № 1.

Даний факт встановлений постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 у справі № 810/2131/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списом робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2004 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно із пунктом 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го числа поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Виходячи зі змісту абзацу другого пункту 6.8 Інструкції у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Так, Управління ПФУ направляло відповідачу розрахунок фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, де містилася інформація як щодо виплати і доставки пільгових пенсій. Такий розрахунок було отримано відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не погодившись з вищевказаним розрахунком, відповідач звернувся з позовом до суду, в якому просив його скасувати.

Як вже було зазначено, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 у справі № 810/2131/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, у задоволенні позову про скасування розрахунку було відмовлено.

За наведених обставин суд, дослідивши подані матеріали, встановивши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовільними повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аді» на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 8 312 (вісім тисяч триста дванадцять) гривень 52 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.