Постанова № 41925460, 04.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 р. Справа № 2а-5471/10/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенко .В.

суддів - Димерлій О.В.

- Романішин В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Н-АВТО» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2010 року №№ 0000392301/0, 0000402301/0, від 26.03.2010 року №№ 0000392301/1, 0000402301/1, від 14.05.2010 року №№ 0000392301/2, 0000402301/2, від 10.08.2010 року №№ 0000392301/3, 0000402301/3, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Н-АВТО» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2010 року №№ 0000392301/0, 0000402301/0, від 26.03.2010 року №№ 0000392301/1, 0000402301/1, від 14.05.2010 року №№ 0000392301/2, 0000402301/2, від 10.08.2010 року №№ 0000392301/3, 0000402301/3.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення від 15.02.2010 року №№ 0000392301/0, 0000402301/0. На думку позивача,висновки податкового органу є недоведеними та помилковими.

Підприємством до перевірки було надано всі необхідні первинні документи щодо правовідносин з ПП «Меганом-1», які в повному обсязі підтверджують фактичне виконання господарських операцій, зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю, а також право позивача на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не оформлялись, товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товарів надано не було. З матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом створення ПП «Меганом-1» встановлено, що підприємство було зареєстровано на підставну особу. У контрагента позивача відсутні товарні запаси, основні фонди, трудові ресурси, а господарські операції з позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-АВТО» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.08.2010 року №№ 0000392301/3, 0000402301/3.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та прияти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29 січня 2010 року по 03 лютого 2010 року, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Н-АВТО» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Меганом-1» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 1536/23-100/34566110 від 03 лютого 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Н-АВТО» вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1.078,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2009 року у сумі 1.078,00 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого завищені валові витрати на суму 5.387,47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1.347,00 грн. за 1 квартал 2009 року.

Крім того, податковий орган дійшов висновку, що угода укладена між позивачем та ПП «Меганом-1» без мети настання реальних наслідків та є нікчемною.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2010 року № 0000392301/0, яким ТОВ «Н-АВТО» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 1886,00 грн., з яких 1.347,00 грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 539,00 грн. - за штрафними санкціями та № 0000402301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 11.617,00 грн., з яких 1.078,00 грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 539,00 грн. - за штрафними санкціями.

В наслідок застосування процедури адміністративного оскарження, скарги ТОВ «Н-АВТО» залишено без задоволення та було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2010 року №№ 0000392301/1, 0000402301/1, від 14.05.2010 року №№ 0000392301/2, 0000402301/2, від 10.08.2010 року №№ 0000392301/3, 0000402301/3.

Так, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного податкового періоду складається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права на формування податкового кредиту, вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Складання первинних документів за наслідком господарських операцій визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Зробивши аналіз загальних положень законодавства, що регулює питання господарської діяльності, її змісту та спрямованості, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. А для визначення правомірності формування платниками податку податкового кредиту потрібно встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суму податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що на формування податкового кредиту та валових вплинули господарські операції позивача з ПП «Меганом-1.

Між позивачем та ПП «Меганом 1» укладено усні договори купівлі-продажу, предметом яких є купівля фільтрів та свічок запалювання для подальшого використання у господарській діяльності.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт.

Однак, з первинних документів позивача вбачається складання видаткових накладних та відсутні первинні документи, які вказують на поставку товару, довіреності отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідальних осіб.

Колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи не було надано належних належних доказів щодо фактичного виконання умов вищезазначених договорів, так як не встановлено рух товарно-матеріальних цінностей, умови зберігання, транспортування.

В даному випадку не вбачається, яким чином здійснено фактичну поставку товарів від контрагентів до позивача. Також не зазначено, ким отримано товар.

Таким чином, колегія вважає, що первинні документи складені позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності за описаним вище договором, не відповідають вищезазначеним нормам і не підтверджують товарність проведеної операції, як не підтверджено і сам факт такої операції, що вказує на не належний порядок формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, судом першої інстанції допущено неповноту дослідження обставин справи. Так, судом першої інстанції не було досліджено обставини порушення кримінальної справи щодо реєстрації ПП «Меганом-1» на підставну особу.

До апеляційної скарги, відповідачем надано копію вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2012 року, за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 засуджено за ст. 205, 212 КК України та встановлено факт створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП «Меганом-1», без мети здійснення такої діяльності.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості згідно ст. 159 КАС України.

В силу п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, п. 6 ч.1 ст. 199, п. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 206, 245, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Н-АВТО» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.