Ухвала суду № 41925426, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12318/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за участю третьої особи: підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за участю третьої особи: підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 травня 2014 року №0000244050, №0000234050, №0000254050.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 квітня 2014 року по 29 квітня 2014 року на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України згідно постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області від 20 січня 2014 року (в рамках кримінального провадження, зареєстрованого в ЄДР за №32013170000000032) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСТІ (Україна)», правонаступником якої є ТОВ «АДМ Трейдінг Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 травня 2014 року №17/28-10-40-5/20027449, в якому встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 році витрати, пов'язані з придбанням товарів у ТОВ «Вторметекспорт», які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 9973305,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 2094394,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1080572,00 грн., а саме: за лютий 2012 року - 58638,00 грн., березень 2012 року - 478700,00 грн., квітень 2012 року - 300602,00 грн., липень 2012 року - 212328,00 грн., серпень 2012 року - 18375,00 грн., вересень 2012 року - 11929,00 грн.; п.п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 721332,00 грн., а саме: за березень 2012 року - 478700,00 грн., липень 2012 року - 212328,00 грн., серпень 2012 року - 18375,00 грн., вересень 2012 року - 11929,00 грн.; п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 359240,00 грн., а саме: за лютий 2012 року - 58638,00 грн., квітень 2012 року - 300602,00 грн.; пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1021934,00 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за квітень 2012 року - 779302,00 грн., серпень 2012 року - 212328,00 грн., вересень 2012 року - 18375,00 грн., жовтень 2012 року - 11929,00 грн.; п.п.200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за лютий 2012 року в розмірі 58638,00 грн.

На підставі акту перевірки №17/28-10-40-5/20027449 від 08 травня 2014 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2014 року №0000244050, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87957,00 грн., у тому числі 58638,00 грн. за основним платежем та 29319,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000234050, згідно якого за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1021934,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 510967,00 грн., №0000254050, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 3141591,00 грн., у тому числі 2094394,00 грн. за основним платежем та 1047197,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару, використання його у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (покупець) та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ (продавець) укладено договори купівлі-продажу №170/1-076043 від 13 липня 2012 року, №170/1-077905 від 03 серпня 2012 року, №170/1-078931 від 14 серпня 2012 року, №170/1-080024 від 23 серпня 2012 року, №170/1-080540 від 02 вересня 2012 року, №170/1-081170 від 13 вересня 2012 року, №170/1-082056 від 27 вересня 2012 року, №170/1-083608 від 30 жовтня 2012 року, №170/1-072561 від 08 лютого 2012 року, №170/1-073640 від 30 березня 2012 року, №170/1-076042 від 13 липня 2012 року, №180/1-077486 від 27 липня 2012 року, №180/1-077651 від 01 серпня 2012 року, №180/1-079404 від 17 серпня 2012 року, №180/1-082796 від 15 жовтня 2012 року, №185/1-077124 від 24 липня 2012 року, №185/1-077485 від 27 липня 2012 року, №185/1-077906 від 03 серпня 2012 року, №400/1-074543 від 27 квітня 2012 року, №400/1-078661 від 10 серпня 2012 року, №400/1-081043 від 12 вересня 2012 року, №460/1-072280 від 18 січня 2012 року, №460/1-072637 від 17 лютого 2012 року, №460/1-073873 від 06 квітня 2012 року, №460/1-074542 від 28 квітня 2012 року, №460/1-082837 від 16 жовтня 2012 року, №510/1-072746 від 24 лютого 2012 року, №510/1-072746 від 24 лютого 2012 року, №510/1-072809 від 29 лютого 2012 року, №510/1-072841 від 01 березня 2012 року, №510/1-072878 від 02 березня 2012 року, №510/1-073049 від 13 березня 2012 року, №510/1-073099 від 14 березня 2012 року, №510/1-073189 від 16 березня 2012 року, №510/1-073264 від 20 березня 2012 року, №510/1-073320 від 21 березня 2012 року, №510/1-073404 від 23 березня 2012 року, №510/1-073462 від 26 березня 2012 року, №510/1-073528 від 28 березня 2012 року, №510/1-073638 від 30 березня 2012 року, №510/1-073639 від 30 березня 2012 року, №510/1-073718 від 03 квітня 2012 року, №510/1-073779 від 04 квітня 2012 року, №510/1-073814 від 05 квітня 2012 року, №510/1-073875 від 06 квітня 2012 року, №510/1-073914 від 09 квітня 2012 року, №510/1-073973 від 10 квітня 2012 року, №510/1-074029 від 12 квітня 2012 року, №510/1-075347 від 07 липня 2012 року, №510/1-075488 від 10 липня 2012 року, №510/1-075772 від 12 липня 2012 року, №510/1-076153 від 16 липня 2012 року, №510/1-076857 від 20 липня 2012 року, №510/1-078059 від 06 серпня 2012 року, №510/1-079083 від 15 серпня 2012 року, №519/1-072502 від 02 лютого 2012 року, №519/1-072747 від 24 лютого 2012 року, №519/1-072947 від 06 березня 2012 року, №519/1-073461 від 26 березня 2012 року, №519/1-073527 від 28 березня 2012 року, №519/1-075368 від 07 липня 2012 року, №519/1-076041 від 13 липня 2012 року, №519/1-076661 від 19 липня 2012 року, №519/1-076855 від 20 липня 2012 року, №519/1-078660 від 10 серпня 2012 року, №519/1-079705 від 21 серпня 2012 року, №521/1-076856 від 20 липня 2012 року, №940/1-080605 від 03 вересня 2012 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених цими договорами. Відповідно до умов даних договорів між позивачем та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ здійснювалися операції по закупівлі наступного товару: пшениця 3 класу, пшениця 2 класу, пшениця 6 класу, пшениця 5 класу, ячмінь 3 класу, кукурудза 3 класу, ріпак (товарні позиції 1001, 1003, 1005, 1205 згідно УКТ ЗЕД); соя, горох, врожаю 2011 року, врожаю 2012 року. Згідно п.4.1 вищенаведених договорів поставка товару здійснювалась на умовах DDU (поставка без сплати мита) - ПрАТ «Елеваторпром», ЕХW (франко-елеватор) - ТОВ «Голованівське ХПП».

Позивачем, основними видами діяльності якого є, зокрема, виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищевказаними договорами надано рахунки на оплату товару, видаткові накладні, податкові накладні, реєстр прийнятого вантажу, наданий ПрАТ «Елеваторпром», товарно-транспортні накладні, банківські виписки на підтвердження проведення перерахунку коштів за поставлений товар, а також докази щодо подальшої реалізації придбаного товару (договори, митні декларації, накладні, акти приймання-передачі, складські квитанції на зерно, довіреності на отримання товару).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 листопада 2013 року №1936/22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, в якому зазначено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин TOB «Вторметекспорт» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за відповідний період, оскільки встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини (матеріалів) для здійснення відповідних видів діяльності, а також встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вищезазначені доводи податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається, що згідно постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області про призначення документальної позапланової перевірки від 20 січня 2014 року в рамках кримінального провадження №32013170000000032, СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області проводиться досудове розслідування в даному кримінальному провадженні щодо службових осіб ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», ТОВ «К-В-С», ТОВ «Негоциант Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Ніктрейд» за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.2, 3 ст.212 КК України. Досудовим слідством у даній кримінальній справі встановлено, що у ТОВ «Вторметекспорт» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих при тому, що діяльність потребує участі більшої кількості людей, у тому числі зі спеціальною освітою, відсутні основні фонди, у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, тощо, що свідчить про відсутність у ТОВ «Вторметекспорт» можливостей здійснювати реальні господарські операції з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Крім того, встановлено відсутність у зазначеного підприємства задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту протягом 2012 року, встановлено, що протягом 2012 року реквізити зазначеного підприємства використовувались для безпідставного формування податкового кредиту для ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)».

Разом з тим, враховуючи, що перевірка позивача проведена згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області від 20 січня 2014 року (в рамках кримінального провадження №32013170000000032), доказів щодо набрання законної сили рішенням суду за зазначеним кримінальним провадженням не надано.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності підприємства «Вторметекспорт» у формі ТОВ. Укладені між позивачем та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними, не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності підприємства «Вторметекспорт» у формі ТОВ та відсутності реального здійснення договорів, укладених між даним товариством та позивачем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та підприємством «Вторметекспорт» у формі ТОВ останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - підприємства «Вторметекспорт» у формі ТОВ, на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання такого товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2014 року №0000244050, №0000234050, №0000254050, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.