Ухвала суду № 41925389, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/9243/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі № 804/9243/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.66), просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №110050004/2014/000025/1 від 24.04.2014 р.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ним надано усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при корегуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована доводами Митниці про наявність у митної служби виключних повноважень щодо контролю правильності визначення митної вартості товару. З огляду на те, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, як на наявність обставин, що унеможливлювали митне оформлення на підставі поданих позивачем документів, Митниця посилається на наявність розбіжностей в цих документах, які були нею зазначені під час митного оформлення. Будь-яких інших підстав для відмови у митному оформлені товару за митною вартістю, що визначена декларантом, Митниця не зазначає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19 грудня 2013 року між ТОВ "Компанія Севеко" (Покупець) та ВАТ "БМЗ - управляюча компанія холдінг "БМК", Республіка Білорусь (Продавець) укладений контракт купівлі-продажу № 13025736, за умовами якого продавець зобов'язується продати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити товар згідно додатків до договору. Обумовлений в додатках товар придбається для ввозу в Україну.

17 березня 2014 року до вказаного договору було укладено додаток № 8, який є невід'ємною частиною договору № 13025736, відповідно до якого ВАТ "БМЗ - управляюча компанія холдінг "БМК" здійснило поставку на адресу ТОВ "Компанія Севеко" арматури d 12 S500 нд (немірної довжини), рахунку фактури № 75430579 від 16.04.2014 р., залізничної накладної № 03358857. У додатку до договору, у рахунку на передоплату та у рахунку фактурі зазначена узгоджена сторонами ціна однієї тони зазначеного товару в розмірі 14 080 російських рублів. Відповідно до додатку № 8 умови поставки: DAF (INCOTERMS 2000).

На виконання вимог вищевказаного контракту позивач отримав товар, а саме: арматуру d 12 S500 нд (немірної довжини) у кількості 66, 015 т.

У квітні 2014 року позивач подав до Дніпропетровської митниці Міндоходів, митну декларацію №110050004/2014/001840 разом з документами, необхідними для митного оформлення:

- облікову картку суб'єкта ЗЕД № 110/2013/0001124 від 06.06.2013 р.;

- накладну УМВС №03358857 від 16.04.2014;

- платіжне доручення № 10 від 08.04.2014 р.;

- рахунок-фактуру № 75430579 від 16.04.2014 р.;

- рахунок на попередню оплату № 65047141 від 17.03.2014 р.;

- зовнішньоекономічний контракт № 13025736 від 19.12.2013 р.;

- додаткові угоди № 1 від 19.12.2013 р., № 2 від 21.01.2014, № 6 від 14.04.2014 р.;

- додатки № 2 від 19.12.2013 р., № 8 від 17.03.2014 р.;

- довідка радіологічного контролю № 2719 від 16.04.2014 р.;

- сертифікат про походження товару BYUA4312010263 від 16.04.2014 р.;

- сертифікат якості № р2816 від 16.04.2014 р.;

- копія декларації країни відправлення № 14336/160414/0013967 від 16.04.2014 р.

Визначення позивачем митної вартості в митній декларації відбулось за основним методом - за ціною договору (контракту).

Під час здійснення перевірки декларації до даними до неї документами співробітником відповідача було встановлено, що наданий рахунок-фактура № 75430579 від 16.04.2014 р. не містить дані про умови та строки оплати. Відповідно до угоди № 13025736 від 19.12.2013 р. передбачена 100% передплата. Вартість партії згідно наданого рахунку 929 491, 20 рос. руб. Відповідно до платіжного доручення №10 від 08.04.2014 р. передплата здійснена на більшу суму - 957 440 рос. руб. на підставі рахунку на попередню оплату № 65047141 від 17.03.2014 р. з загальною сумою до сплати 8 138 240 рос. руб. Наведені дані, за позицією Митниці, унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості, відповідно до п.4 статті 54 МК України. Також, згідно п. 3 ст. 337 МК України, проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації, поданої для митого оформлення, з даними, які наявні у митного органу. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару арматури d 12 S500 нд (немірної довжини) становить 14, 08 рос. руб./кг, рівень митної вартості, визнаної митними органами, оформленої за ВМД №110050004/2014/000488 від 10.02.2014 р., за якою ввозився такий самий товарів становить 17, 6 рос.руб./кг. Вищезазначені обставини призвели до сумніву у правильності визначення митної вартості товару.

З огляду на це, Митниця запропонувала декларанту надати додаткові документи, перелік яких наведено в електронному повідомленні (а.с.76).

На вимогу Митниці декларантом, листом від 23.04.2014 р. № 0227, надано додаткові пояснення та наступні документи:

- лист № 047/3287 від 14.03.2014 р. з комерційною пропозицією виробника товару на поставку арматури на умовах DAF кордон РБ-Україна;

- копії рахунків-фактур № 9000596522 від 02.12.2013 р. та №9000596698 від 12.12.2013 р. та прейскурант ПАТ АМКР із зазначенням цін на арматуру;

- платіжне доручення №9 від 26.03.2014 р.;

- фотографії грузу товару.

З огляду на наявність розбіжності у наданих позивачем до митного органу документах, які унеможливлюють обчислення митної вартості, а також наявність інформації щодо митних оформлень ідентичних товарів за ціною, вищою ніж заявлена за МД, Митницею зроблено висновок про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

В зв'язку з чим, 24.04.2014р. відповідачем було прийняте рішення №110050004/2014/000025/1 про коригування митної вартості товарів. Митна вартість товару визначена за другорядним методом - «2-а» за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено вище, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, а також відсутності у додатково поданих на вимогу Митниці документах всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Правильно встановивши підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, суд першої інстанції надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано зазначив про те, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності розбіжностей у поданих позивачем документах та вважає, що такі висновки Митницею зроблено без належного дослідження фактичних умов поставки товару.

Так, позивачем, на підставі рахунку на передоплату №65047141 від 17.02.2014р., в якому визначено найменування товару: Арматура 12 А500С у кількості 68.00 тонн на загальну суму 71808800 рос.руб.; Арматура 12 S500 нд у кількості 68.00 тонн на загальну суму 957 440,0грн., платіжним дорученням №10 від 08.04.2014р. сплачено 957440,0грн. з призначенням платежу «Предоплата за арматуру 12 S500 нд, согласно договору №13025736 от 19.12.13, сет 65047141 от 17.02.2014г.».

Фактично на адресу позивача поставлено арматури 12 S500 нд у кількості 66.015т., що підтверджено рахунком-фактурою №754305579 від 16.04.2014р., в якому зазначено кількість поставленої арматури 12 S500 нд 66.015т., узгоджена сторонами ціна однієї тони арматури 12 S500 нд у розмірі 14 080 російських рублів та сума поставки 929 491,20 рос.рублів.

Саме виходячи із кількості фактично поставленого товару та його вартості позивачем визначено митну вартість товару у розмірі 929 491,20 рос.рублів., про що зазначено у графі 42 Декларації.

Отже, позивач правомірно зазначив у декларації митну вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари. При цьому, подані разом з Декларацією документи не містять розбіжностей, які б свідчили про неправильне визначення декларантом митної вартості товару. Посилання Митниці у рішенні про коригування митної вартості на платіжне доручення №9 від 26.03.2014р. є безпідставним, оскільки цим платіжним дорученням хоча і сплачені суми в межах договору №13025736 від 19.12.2013р., але за інший товар - Арматура 12 А500С.

Про фактичну кількість поставлено товару, його вартість, а також наявність переплати за платіжним дорученням №10 від 08.04.2014р. на суму 27948,80грн., свідчить також лист постачальника та акт взаєморозрахунків між сторонами договору.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що про вказані обставини декларант повідомляв Митницю. Так, в межах терміну дії гарантійних зобов'язань, в підтвердження договірної ціни на отриманий за договором № 13025736 від 19.12.2013 р. товар, позивач листом від 27.05.2014 р. № 0315 надав відповідачу наступні документи: копію інформаційного листа №91/912 від 06.05.2014 р.; копію листа про поставки № 91/913 від 06.05.2014 р.; копію акту звірки розрахунків № 25260; копію акту звірки розрахунків № 25139. Натомість, на вказані обставини Митниця уваги не звернула та безпідставно вказала на правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем без достатніх на те правових підстав, які визначені Митним кодексом України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митницї Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі №804/9243/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк