Постанова № 41925275, 09.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 909/823/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Гриців В.М.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства «Кутське лісове господарство» б/н від 08.11.2014 р. (вх. № 01-05/5577/14 від 26.11.2014 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2014 року

у справі № 909/823/14 (суддя Деделюк Б.В.),

порушеній за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ) в інтересах держави в особі:

Позивача: Уторопської сільської ради (Фонду охорони навколишнього природного середовища) (78622, с. Уторопи, Косівського р-ну, Івано-Франківської обл., код ЄДРПОУ 03566392),

До відповідача: Державного підприємства «Кутське лісове господарство» (78621, вул. Січових Стрільців, 1, смт. Яблунів, Косівського р-ну, Івано-Франківської обл., код ЄДРПОУ 20562608),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (76000, вул. Сахарова, 23-а, м. Івано-Франківськ,код ЄДРПОУ 37952307),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства (76018, вул. Грушевського,31, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 35276386),

Про: стягнення 117309,00 грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 58654,50 грн. на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища Уторопської сільської ради (п. і. 78622, с. Уторопи, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., р/р 33112331700301 в УДКСУ у Косівському районі, МФО 836014, код бюджетної класифікації платежу 24062100); 23461,80 грн. до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету; 35192,70 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, покладення судових витрат на відповідача.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від прокуратури: старший прокурор управління Яворський Я.Т. (посвідчення № 011137 від 24.10.2012 р.);

від позивача: не прибув;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не прибув;

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником прокуратури подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 26.11.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/823/14 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - В.М.Гриців та Л.Л.Давид (а. с. 91).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року скаржнику поновлено строк для подання апеляційної скарги (а. с. 92) та ухвалою від 01.12.2014 р. (а. с. 93-94) прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Кутське лісове господарство», б/н від 08.11.2014 р. (вх. № 01-05/5577/14 від 26.11.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 09.12.2014 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95-100).

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. у склад колегії по розгляду справи № 909/823/14 замість судді Давид Л.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А.

В судове засідання, яке відбулось 09.12.2014 р. представник апелянта/відповідача не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання за № 01-3/543 від 08.12.2014 р. (вх. № 01-04/552/14 від 08.12.2014 р.) про відкладення розгляду справи на пізніший строк, у зв'язку із неможливістю направити уповноваженого представника скаржника в судове засідання по причині виробничої необхідності.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник (Відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. по справі № 909/823/14 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Представник прокуратури в судове засідання прибув, щодо поданого апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи заперечив, так як вважає, що скаржником до клопотання не долучено жодних доказів того, чому представник не може прибути в судове засідання, просить у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано позивачем під розписку 04.12.2014 р. за № 7862200011241 (а. с. 99).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання № 02-19/1671 від 05.12.2014 р. (вх. № 01-04/7335/14 від 08.12.2014 р.), просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. у справі № 909/823/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, а судовий розгляд проводити за відсутності представника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника у судове засідання не направив в судове засідання не прибув, пояснення (заперечення) на апеляційну скаргу - не надіслав.

Колегія суддів заслухавши пояснення представника прокуратури та беручи до уваги подані клопотання апелянта/відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача прийшла до висновку, долучити до матеріалів справи подані клопотання та враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, що сторони та треті особи, своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 95-100), судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/823/14.

Клопотання апелянта/відповідача № 01-3/543 від 08.12.2014 р. (вх. № 01-04/552/14 від 08.12.2014 р.) про відкладення розгляду справи на пізніший строк, у зв'язку із неможливістю направити уповноваженого представника в судове засідання по причині виробничої необхідності, відхилити, з огляду на таке.

Апелянтом до вказаного вище клопотання не долучено будь яких доказів, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, які унеможливлюють участь в судовому засіданні повноважного представника скаржника з підстав: виробничої необхідності.

Згідно норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача, представників позивача та третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статті 22 та 27 ГПК України зобов'язують сторони та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, від Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області подано клопотання за № 02-19/1671 від 05.12.2014 р. про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р., якою призначено справу до розгляду, зобов'язано позивача подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу (а. с. 93-94). Від третіх осіб подання будь-яких доказів не вимагалося.

Позивачем письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу не подано (не надіслано).

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оглянувши та дослідивши наявні у справі документи, колегія суддів приходить до висновку, що не виконання вимог ухвали суду від 01.12.2014 р. у справі № 909/823/14 не перешкоджає розгляду справи по суті, та не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги та розгляду справи без участі представників: апелянта/відповідача, позивача та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки місцевим судом зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. у справі № 909/823/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 року у справі № 909/823/14 (суддя Деделюк Б.В.) вирішено: позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: Уторопської сільської ради (Фонду охорони навколишнього природного середовища) до Державного підприємства «Кутське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства, про стягнення 117309 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, задовольнити (абз.1-й резолютивної частини рішення). Стягнути з Державного підприємства «Кутське лісове господарство», вул. Січових Стрільців, 1, смт. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78621, (ідентифікаційний код 20562608), на користь Уторопської сільської ради, с. Уторопи, Косівський район, Івано-Франківська область, 78622, (ідентифікаційний код 03566392), 117309,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, шляхом перерахування 58654,50 грн. на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища Уторопської сільської ради, 23461,80 грн. до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 35192,70 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (абз. 2-й резолютивної частини рішення). Стягнути з Державного підприємства «Кутське лісове господарство» (вул. Січових Стрільців, 1, смт. Яблунів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78621, ідентифікаційний код 20562608), в дохід Державного бюджету (номер рахунку 31219206783002, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, МФО 836014, ЄДРПОУ одержувача 37952250, код класифікації доходів 22030001, назва коду класифікації доходів судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду господарський суд Івано-Франківської області), 2346,18 грн. судового збору (абз. 3-й резолютивної частини судового рішення) (а. с. 82, 83-86).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Державне підприємство «Кутське лісове господарство») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 р. у справі № 909/823/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача (а. с. 101-106).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення грубо порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не досліджено докази і пояснення відповідача та його представників, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Вважає, що місцевий суд без урахування усіх обставин справи фактично «переніс» зміст позовної заяви прокурора у оскаржуване рішення не навівши при цьому спростування і правової позиції щодо поданих відповідачем та його представниками доказів і пояснень по справі, що свідчить про порушення приписів статей 4-2, 4-3, 4-4, 43, 80, 82, 84 ГПК України. Зокрема місцевим судом не взято до уваги те, що відповідач не є належним у справі відповідачем та не припинив провадження у справі відповідно до ст. 80 ГПК України, оскільки мав місце злочин однією особою, відносно якої і було проголошено вирок суду, відтак за правилами Кримінально процесуального законодавства України за шкоду, заподіяну злочином відповідає особа, яка її заподіяла, однак місцевий суд не взяв до уваги вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області на предмет щодо певних подій та ким вони вчинені, чим порушено п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди».

Відтак, на думку апелянта шкоду заподіяно не ДП «Кутське лісове господарство», а безпосередньо фізичною особою - Палійчуком Ю.М., який і є заподіювачем шкоди, оскільки його вина, а не вина ДП «Кутське лісове господарство» доведена вироком суду.

Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні не навів висновки про те, що органи прокуратури, які повинні керуватись у своїй діяльності ч. 2 ст. 19 Конституції України є спеціально уповноваженим органом державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища і з огляду на вимоги частини другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України має відповідні повноваження щодо звернення з позовом в інтересах відповідного органу - Уторопської сільської ради.

Також вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачем, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди та звертає увагу суду на те, що завдання шкоди працівником своїми протиправними діями, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища, не тягне за собою покладання обов'язку відшкодування шкоди на юридичну особу, а відшкодування здійснює сама особа, яка завдала шкоди, на загальних підставах, які визначені статтею 1166 ЦК України. Таким чином, ДП «Кутське лісове господарство» не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівника, а інших документів, які б підтвердили, що саме ДП «Кутське лісове господарство», як відповідачем у справі, заподіяно шкоду не має.

Відтак вважає, що Позивачем не доведено, що ДП «Кутське лісове господарство», як відповідач, є суб'єктом цивільно-правової відповідальності і може бути притягненням до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, що матеріалами справи не підтверджується завдання шкоди лісовому господарству ДП «Кутське лісове господарство», як юридичною особою, так як ним, не порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 року, який визначає умови та порядок заготівлі деревини під час проведення рубок лісу, що, на думку Апелянта, доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами, а сам факт порушення кримінальної справи за ознаками частини 1 статті 367 КК України не встановлює преюдиціальних обставин у справі про наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою (знищенням дерев внаслідок їх рубання невстановленими особами) та діями відповідача, який, як стверджує Прокурор та Позивач, не забезпечив належної охорони лісових насаджень.

На підставі вищенаведеного, апелянт стверджує, що місцевий суд безпідставно стягнув з Відповідача 117309,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, Позивач: Уторопська сільська рада (фонду охорони навколишнього природного середовища), є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 03566392, місцезнаходження юридичної особи: 78622, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Уторопи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 726540 (а. с. 78).

Відповідач: Державне підприємство «Кутське лісове господарство» (скорочене найменування: ДП «Кутський лісгосп»), є юридичною особою, за організаційно-правовою формою: державне підприємство, ідентифікаційний код юридичної особи 20562608, місцезнаходження: п. і. 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, селище міського типу Яблунів, вул. Січових Стрільців, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.08.2014 р. (а. с. 24-26).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 37952307, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд 23-А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: п.і. 76018, вул. Грушевського,31, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 35276386.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2014 р. Першим заступником прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: Уторопської сільської ради (фонду охорони навколишнього природного середовища) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області заявлено позов до ДП «Кутський лісгосп» про стягнення 117309,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Заявлений прокурором позов мотивовано тим, що службовою особою ДП «Кутський лісгосп»/майстром лісу Палійчуком Ю.М./ вчинено службове недбальство, внаслідок якого, навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 117309,00 грн., при цьому вчинено посилання на норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» та ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що Перший заступник прокурора Івано-Франківської області правомірно звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: Уторопської сільської ради (фонду охорони навколишнього природного середовища) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Відповідача про стягнення 117309,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу, і зазначений позов відповідає вимогам Законів України «Про прокуратуру», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Бюджетного кодексу України та підлягає до розгляду по суті.

З огляду на вищенаведене, твердження апелянта, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні не навів висновки про те, що органи прокуратури, які повинні керуватись у своїй діяльності ч. 2 ст. 19 Конституції України є спеціально уповноваженим органом державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища і з огляду на вимоги частини другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України має відповідні повноваження щодо звернення з позовом в інтересах відповідного органу - Уторопської сільської ради є безпідставними.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2014 р. на підставі виданого Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області Наказу № 47 від 27.01.2014 р. «Щодо проведення перевірок господарських об'єктів області» (а.с. 55) було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі ведення лісового господарства та дотримання вимог природоохоронного режиму об'єктів природно-заповідного фонду: - ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Копанки» та ботанічного заказника місцевого значення «Вістова» ДП «Кутське лісове господарство».

Дана перевірка проводилась в період з 29.01.2014 р., що підтверджується Направленням на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Кутське лісове господарство» № 39 від 17.01.2014 р. (а. с. 56).

За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області складено та підписано відповідний Акт № 27 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 29.01.2014 р. (а. с. 16-18, 47-52), яким було встановлено, що в період з 29.01.2014 р. по 29.01.2014 р. на території Яблунівського лісництва Державного підприємства «Кутський лісгосп», в кварталі 19, ділянки 29, площею 4,8 га господарська зона (НПП «Гуцульщина») санітарно вибіркова рубка 2013 р. виявлено: на даній ділянці незаконно (без тавра) зрубано - 17 сироростучих дерев, а саме: 16 дерев породи ялиця діаметрами у корі біля шийки кореня 51, 46, 29, 37, 44, 46, 53, 41, 23, 23, 23, 40, 49, 22, 14, 60 см., 1 дерево породи: бук лісовий, діаметром у корі біля шийки кореня 30 см., загальним об'ємом 13,38 м.куб.

В подальшому, Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області видано Наказ № 179 від 11.03.2014 р. «Щодо проведення перевірок господарських об'єктів області» для проведення позапланової перевірки, щодо розгляду кримінального провадження, відомості про вчинення якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.01.2014 р. № 42014090190000003, на території лісового фонду кварталу № 19, виділ № 29, Яблунівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство» (а. с. 45) та видано направлення на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Кутське лісове господарство» № 151 від 11.03.2014 р. (а. с. 46).

За період з 11.03.2014 р. по 12.03.2014 р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП «Кутський лісгосп», за наслідками перевірки, складено відповідний Акт № 173 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 12.03.2014 р. (а. с. 20-22, 57-42), яким було встановлено, що за період з 11.03.2014 р. по 12.03.2014 р. на території Яблунівського лісництва державного підприємства «Кутський лісгосп» в кварталі 19, ділянки 29, площею 4,8 га господарська зона (НПП «Гуцульщина») санітарно вибіркова рубка 2013 р. виявлено: 19 дерев різних порід: 3 дерева породи Мд діаметрами у корі біля шийки кореня 24,24 см., сиро ростучих, 42 см. сухостійна, 1 дерево породи: бук лісовий діаметром у корі біля шийки кореня 24 см, 1 дерево породи: осика діаметром у корі біля шийки кореня 22 см, 14 дерев породи: ялиця діаметрами у корі біля шийки кореня 26, 37, 25, 41, 37, 33, 53, 35, 35, 30, 31, 37, 38, 41 см., загальним об'ємом 10,76 м.куб.

Колегією суддів встановлено, що вищевказані Акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 27 від 29.01.2014 р. та № 173 від 12.03.2014 р. ДП «Кутський лісгосп» (далі за текстом - Акти) підписано всім складом осіб, які брали участь у перевірці: державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області (Николайчук О.Ф.); старшим опер уповноваженим УДСБЕЗ УМВС України в Івано-Франківській області (Дроніва Р.С.); лісничий Яблунівського лісництва (Галатинюк Р.М.) майстер лісу Яблунівського лісництва (Палійчук ю.М.) та директором ДП «Кутський лісгосп» (Фальбійчук Ю.Ю.) без будь-яких зауважень та претензій (а. с. 16-18, 47-52).

Зазначені Акти сторонами, зокрема, Апелянтом/відповідачем, не оскаржені у встановленому законом порядку, не скасовані, не відмінені, відтак є чинними.

Згідно Розрахунку до Актів перевірки від 29.01.2014 р. та 12.03.2014 р., проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 541, розмір збитків, завданих незаконною порубкою та пошкодженням дерев на території лісового фонду ДП «Кутський лісгосп», становить 117309,00 грн. (згідно акту № 29 від 29.01.2014 р. на суму 64274,00 грн. (а. с. 19,53), згідно акту № 173 від 12.03.2014 р. на суму 53035,00 грн. (а. с. 23, 43).

Місцевим судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме: з вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 р. по справі № 347/1008/14-к вбачається, що на момент вчинення незаконної порубки в період з 29.01.2014 р. по 29.01.2014 р. та в період з 11.03.2014 р. по 12.03.2014 р., згідно наказу №37-К від 06 серпня 2013 р. «Про прийняття на посаду майстра лісу Яблунівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство» майстром лісу був Палійчук Ю.М., який даним вироком суду був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України (а. с. 13-15).

Щодо тверджень апелянта, що сам вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 р. по справі № 347/1008/14-к, підтверджує лише про сам факт порушення кримінальної справи за ознаками частини 1 статті 367 КК України не встановлює преюдиціальних обставин у справі про наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою позивачу шкодою (знищенням дерев внаслідок їх рубання невстановленими особами) та діями відповідача, який, як стверджує Прокурор та Позивач, не забезпечив належної охорони лісових насаджень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вирок суду є кінцевим процесуальним актом суду у кримінальному провадженні, яке оскаржується в апеляційному та касаційному порядку, згідно приписів КПК України.

Колегією суддів встановлено, що вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 р. по справі № 347/1008/14-к, сторонами у справі не оскаржено ні Відповідачем/апелянтом, ні обвинувачуваним, набрав законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України, відповідно до ст. 124 Конституції України.

Згідно із ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України за № 136 від 12.12.2011 року, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 «Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання».

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За змістом ст.17 Лісового кодексу України постійним лісокористувачем зазначеної ділянки лісу є Державне підприємство «Кутське лісове господарство», тобто Відповідач у даній справі.

Частина 2 статті 19 Лісового кодексу України зазначає, що постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів/відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Як вбачається з матеріалів справи, лісорубних квитків на вирубку лісу на території Яблунівського лісництва державного підприємства «Кутський лісгосп» в кварталі 19, ділянки 29, площею 4,8 га Господарська зона (НПП «Гуцульщина») санітарно вибіркова рубка 2013 р. виявлено: на даній ділянці незаконно (без тавра) зрубано - 17 сироростучих дерев, а саме: 16 дерев породи ялиця діаметрами у корі біля шийки кореня 51, 46, 29, 37, 44, 46, 53, 41, 23, 23, 23, 40, 49, 22, 14, 60 см., 1 дерево породи: бук лісовий діаметром у корі біля шийки кореня 30 см., загальним об'ємом 13,38 м.куб. та 19 дерев різних порід: 3 дерева породи Мд діаметрами у корі біля шийки кореня 24,24 см., сиро ростучих, 42 см сухостійна, 1 дерево породи: бук лісовий діаметром у корі біля шийки кореня 24 см, 1 дерево породи: осика діаметром у корі біля шийки кореня 22 см, 14 дерев породи: ялиця діаметрами у корі біля шийки кореня 26, 37, 25, 41, 37, 33, 53, 35, 35, 30, 31, 37, 38, 41 см., загальним об'ємом 10,76 м.куб., в матеріалах справи відсутні, сторонами, в т.ч. Апелянтом/відповідачем не подано, про відсутність таких документів, що зазначено у Актах: № 27 від 29.01.2014 р. та № 173 від 12.03.2014 р., який складено Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Окрім того згідно ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно положень ст.ст. 90, 91 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок...

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами;

запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди та спричинення у зв'язку з цим збитків (Глава 82 ЦК України).

В нашому випадку правовідносини сторін, не пов'язані з виконанням зобов'язання, що випливає з договору. За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно керувався нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (ст. 1166 ЦК України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язаннями, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (ст. 1172 ЦК України), що має місце в нашому випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Підставами відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

В силу ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Виходячи із загальних правил судового процесу (ст. 33 ГПК України) відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавала є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 153 ГК України визначає, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний:

використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності;

ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Як зазначалося вище у цій постанові, відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 р., вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), оскільки, як документ, фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначені Акти: № 27 від 29.01.2014 р. та № 173 від 12.03.2014 р., слід розцінювати як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як зазначалося вище у цій постанові, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи (вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2014 р. по справі № 347/1008/14-к), що працівник Відповідача - майстер лісу Палійчук Ю.М. який перебував з Відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується Наказом ДП «Кутське лісове господарство» № 37-к від 06.08.2013 р. «Про прийняття на посаду майстра лісу Яблунівського лісництва ДП «Яблунівське лісове господарство», внаслідок службового недбальства допустив незаконну порубку лісу, що підтверджується Актами перевірки від 29.01.2014 р. та від 12.03.2014 р. що, в свою чергу, спричинило реальну шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 117309,00 грн., а відтак є наявними всі елементи цивільної відповідальності, про що зазначено вище у цій постанові, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, і підстави для відповідальності власне Відповідача, як юридичної особи, за шкоду, завдану її працівником (майстром лісу Палійчук Ю.М.) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з тим, належить зазначити, що, в даному випадку ДП «Кутський лісгосп», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, з вини свого працівника, самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, своїми діями (бездіяльністю) ДП «Кутський лісгосп» порушив вимоги щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

З дослідження вищенаведених доказів, які подані Прокурором в обґрунтування даного позову та Апелянтом в обґрунтування заперечень, враховуючи приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі, що в даному випадку відшкодування повинна здійснювати сама особа, яка завдала шкоди, тобто Палійчук Ю.М. та, що ДП «Кутське лісове господарство» не зобов'язане відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівника.

За приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

В силу п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак, місцевим судом вірно встановлено, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки (спричинену шкоду) в дохід спеціальних фондів: охорони навколишнього природного середовища Уторопської сільської ради, Івано-Франківського обласного бюджету та Державного бюджету України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду заслухала пояснення представника прокуратури, який прибув в судове засідання, оглянула та дослідила докази подані сторонами у справу, з'ясувала фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору в їх сукупності, прийшла до висновку, апеляційну скаргу ДП «Кутського лісового господарства» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2014 р. у справі № 909/823/14 - без змін.

Інші твердження Апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014 року у справі № 909/823/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.

В судовому засіданні 09.12.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 15.12.2014 р.