Постанова № 41925257, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/14459/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.12.2014 року по справі № 910/14459/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.10.2014 року) по справі № 910/14459/14 (суддя - Мельник В.І.)

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського

квартирно-експлуатаційного управління

до Центрального територіального управління капітального

будівництва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Військова

частина А 0565

про cтягнення 279 727, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва про стягнення 279 727, 99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року у справі № 910/14459/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Центрального територіального управління капітального будівництва на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 279 727,99 грн. - боргу. Стягнуто з Центрального територіального управління капітального будівництва в дохід Державного бюджету України 5 594,56 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Центральне територіальне управління капітального будівництва, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14459/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року по справі № 910/14459/14 прийнято апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 16.12.2014 року.

09.12.2014 року від Центрального територіального управління капітального будівництва надійшли додаткові документи, які долучено до матеріалів справи.

16.12.2014 року від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшли додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Київським квартирно-експлуатаційним управлінням на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року у справі № 910/14459/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутній в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні надавали свої пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника третьої особи, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року по справі № 910/14459/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 року Військова частина А 0565 (сторона 1, третя особа), Центральне територіальне управління капітального будівництва (сторона 2, відповідач), в особі ТВО начальника Швачко A.B., що діяв на підставі Положення та мав права і повноваження для підписання та виконання умов цього договору та Київське квартирно-експлуатаційне управління (сторона 3, позивач) уклали договір № 63-2012538 про відшкодування електричної енергії, що постачається згідно договору про постачання електричної енергії № 0426 від 22.02.2001р., укладений між третьою особою та Ірпінським РП.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1.1. договору, третя особа отримує електричну енергію від ПАТ "АЕС Київобленерго" відповідно до договору № 0426 від 22.02.2001 року і по своїм електричним мережам передає відповідачу, а відповідач в свою чергу відшкодовує фактично спожиту електричну енергію в житловому будинку по вул. Радгоспна, 67, м. Гостомель, відповідно до умов цього договору позивачу.

Згідно до п. 1.2. договору відшкодування за фактично спожиту електричну енергію та інші платежі, відповідно до умов цього договору, відповідач здійснює на підставі рахунків виписаних третьою особою згідно актів звіряння між третьою особою та відповідачем погоджених позивачем, на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 1.3. відповідач зобов'язався проводити відшкодування фактично спожитої електричної енергії згідно показників лічильника відповідно до вимог ПАТ "АЕС Київобленерго".

Згідно до п. 2.2.3. договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу платежі за фактично спожиту електричну енергію з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов договору визначено, що позивач має право одержувати своєчасне відшкодування за електричну енергію, що передана третьою особою та інші платежі відповідно до умов договору та законодавства України, а також вимагати відшкодування збитків, завданих позивачу та третій особі внаслідок порушення відповідачем умов договору (п. 3.1.1. та п. 3.1.3. договору).

Згідно до п. 7.6. договору відповідач має проводити 100 % відшкодування спожитої електричної енергії згідно показників лічильника, відповідно до вимог ПАТ "АЕС Київобленерго".

Звіряння рахунків між позивачем, відповідачем та третьою особою мало здійснюватись щомісячно з укладенням трьохстороннього акта (п. 7.7. Договору).

Договір діє з моменту його підписання сторонами та діє до моменту передачі стороною 2 житлового будинку по вул. Радгоспна, 67 (м. Гостомель) зі свого балансу на баланс експлуатуючої організації (п. 12.1 договору).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

10.12.2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування вартості електричної енергії (а.с. 36-37).

Однак, зазначена претензія залишена без задоволення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем у період з січня 2013 року по травень 2014 року (включно) було поставлено, а представником третьої особи, прийнято та спожито електроенергію на загальну суму 279 727,99 грн.

Однак, відповідач за електроенергію у строки встановлені в договорі не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором № 63-2012538 від 26.12.2012 року становить 279 727,99 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва про стягнення 279 727, 99 грн.

За умовами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору сторона 2 зобов'язується відшкодувати стороні 3 платежі за фактично спожиту електричну енергію з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документах на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем використано електроенергію у лютому 2013 року 20 129 кВ/т на суму 23 094,40 грн., у січні 2013 року 33278 кВ/т на суму 38180,51 грн., у березні 2013 року 12 951 кВ/т на суму 15423,09 грн., у квітні 2013 року 219 кВ/т на суму 260,80 грн., у травні 2013 року 372 кВ/т на суму 451,85 грн., у червні-серпні 2013 року 15635 кВ/т на суму 19369,89 грн., у вересні-жовтні 2013 року 27563 кВ/т на суму 34147,25 грн., у листопаді 2013 року - лютому 2014 року 66235 на суму 82058,54 грн., у березні-травні 2014 року 51403 кВ/т на суму 66 741,66 грн. (а.с. 23-39).

Доказів оплати отриманої електроенергії відповідачем до суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену електроенергію у відповідача перед позивачем в сумі 279 727,99 грн., а відтак позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на п. 11.5 договору, а саме відшкодування електроенергії стороною 2 відбувається у разі достатнього фінансування та наявності коштів на розрахунковому рахунку, то вони колегією суддів не беруться до уваги оскільки в даному випадку розглядається питання оплати електроенергії, а не фінансування будівництва житла для військовослужбовців.

Крім того, скаржник не звільнений від права звернутись з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в процесу його виконання.

Також, скаржником на надано доказів виникнення форсмажорних обставин під час виконання умов договору № 63 -2012538 від 26.12.2012 року про відшкодування електричної енергії, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року у справі № 910/14459/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального територіального управління капітального будівництва на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 24.10.2014 року) по справі № 910/14459/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року у справі № 910/14459/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14459/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов