Постанова № 41925227, 16.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 903/479/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кривчук В.М. - представник за довіреністю від 11.12.2014р. №2393/1.1.3

від відповідача: не з'явився

за участю прокурора: Меленчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 19.11.14 р. у справі № 903/479/14 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон будінвест 2", м.Луцьк

про стягнення 661235,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 позов Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон будінвест 2" про стягнення 661235,64грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 661235,64грн., з яких: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63 грн. 3% річних.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" судовий збір в розмірі 13224,71грн..

Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації судовий збір в розмірі 2708,87грн..

Видано накази.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Волинської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 2708,87грн. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким звільнити останнього від його сплати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права;

- зазначає, що у відповідності до ст.49 ГПК України, п.п.4.6, 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд, лише у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам). Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 -8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України. Таким чином, без часткової відмови у задоволенні позовних вимог (на суму 135443,58грн.) у господарського суду Волинської області по даній справі не було законних підстав покладати сплату судового збору з цієї суми на позивача. Однак, в порушення вищевказаних норм суд незаконно провів розрахунок судового збору з 135443,58грн., не взявши до уваги, що 18.06.2014р. прокуратурою Волинської області та позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на вказану суму відповідно до ст.22 ГПК України. Дана заява судом прийнята, а отже, 135443,58грн., з яких суд провів нарахування судового збору, взагалі не були позовними вимогами та предметом розгляду суду;

- вказує, що всупереч п.2.7 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ, суд не здійснив остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову, а отже й суми судового збору. Також зазначає, що згідно 2.8 цієї постанови Пленуму ВГСУ, у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню, а тому якщо б позивач самостійно звертався з даним позовом до суду, сплативши при цьому судовий збір, то під час зменшення ним позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягала б поверненню;

- звертає увагу на те, що відповідно до п.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону, якою передбачено, що у випадку зменшення розміру позовних вимог судовий збір повертається, а не стягується з позивача, як було вирішено у оскарженому рішенні;

- приймаючи рішення про стягнення судового збору в розмірі 2708,87грн. з позивача, судом не зазначено в чому виявились неправомірні дії Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, які вплинули на невиконання відповідачем - ТОВ "Оріон Будінвест 2" умов договору, як визначено ст.49 ГПК України.

Ухвала суду від 05.12.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 16.12.2014р. учасникам судового процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстром відправки рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2014р..

В матеріалах справи відсутні докази повернення підприємством зв'язку поштового повідомлення з ухвалою суду від 05.12.2014р., яка була надіслана ТОВ "Оріон будінвест 2" на адресу: 43006, м.Луцьк, провулок Макарова, 5.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з офіційної веб-сторінки інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" щодо відомостей про юридичну особу, в графі місце знаходження юридичної особи ТОВ "Оріон будінвест 2" зазначена адреса: 43006, м.Луцьк, провулок Макарова, 5.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, ухвалою суду від 05.12.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні 16.12.2014р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 скасувати в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 2708,87грн. судового збору та прийняти в цій частині нове, яким звільнити останнього від його сплати.

Представник позивача у письмовому відзиві від 12.12.2014р. №2408/1.1.5 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 16.12.2014р. підтримав доводи апеляційної скарги. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 скасувати в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 2708,87грн. судового збору та прийняти в цій частині нове, яким звільнити останнього від його сплати.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2012р. між Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської області державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" (підрядник) за результатами державної закупівлі укладено договір підряду №23002 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, сторони беруть на себе зобов'язання по договору підряду (підрядник зобов'язується виконати роботу за завданнями замовника, замовник зобов'язується прийняти роботу) і несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору в порядку і у спосіб передбачений законодавством України та даним договором (а.с.12-18).

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації та, за рішенням замовника, можуть бути зменшені відповідно до реального фінансування; характер робіт, що виконуються підрядником: реконструкція дошкільного навчального закладу №2, вул.Луцька, 25, смт.Турійськ (п.п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п.4.1. договору, договірна ціна на виконання підрядних робіт на об'єкті становить 3089140,00грн. (з ПДВ), є періодичною і визначається на основі кошторису. Договірна ціна може корегуватись і уточнюватись у випадках передбачених чинним законодавством та ДБН. За взаємною згодою сторін ціна договору може бути зменшена.

У відповідності до п.5.1 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються між замовником і підрядником на підставі Ф-КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт по Ф-КБ-3в, і довідки про обґрунтовані фактичні витрати по мірі надходження коштів з джерел фінансування. Після закінчення 2012 року остаточні розрахунки по договору замовник здійснює за умови та після отримання бюджетних призначень на цю мету. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що за умови наявності коштів, має право перерахувати підряднику аванс у розмірі 30 відсотків від річного обсягу робіт.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, зокрема початок робіт: протягом 5-х банківських днів з моменту отримання авансових платежів але не раніше отримання всіх дозвільних документів.

Завершення робіт: протягом 180 календарних днів з моменту початку робіт (п.6.2 договору).

Згідно п.6.3 договору, строки виконання робіт можуть бути змінені, про що складається додаткова угода до даного договору, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таких змін/продовження, у тому числі: - виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних); - невиконання або неналежного виконання замовником своїх договірних зобов'язань (несвоєчасного надання будівельного майданчика (фронту робіт, проектної, дозвільної документації, порушення умов фінансування, його затримка або відсутність повного фінансування); - внесення змін до проектної документації; - дії третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; - виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Пунктом п.9.1. договору сторонами узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується штрафні санкції з суми невикористаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань.

Відповідно до п.9.3 договору, за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт з яких допущено прострочено виконання за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами і діє в частині завершення робіт відповідно до п.6-2-6-3 договору, і в частині проведення розрахунків в межах річних бюджетних призначень на поточний рік - до 31.12.2012р.. У разі виникнення незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання ними своїх договірних зобов'язань строк дії договору може продовжуватись на термін, визначений у додатковій угоді до даного договору (п.12.1 договору).

Додатком №1 до договору підряду від 26.09.2012р. №23002 сторонами підписано орієнтовний графік фінансування підрядних робіт у 2012р. (а.с.18).

01.08.2013р. до договору підряду від 26.09.2012р. №23002 укладено додаткову угоду №1 (ділі - додаткова угода №1), згідно п.1 якої, відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 29.10.2012р. №450 та від 21.12.2012р. №547 всі права та обов'язки замовника за договором підряду від 26.09.2012р. №23002 переходять від Головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської області державної адміністрації до його правонаступника Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (а.с.19).

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1, сторонами погоджено орієнтовний графік фінансування підрядних робіт у 2013р..

Перше речення п.12.1 викладено у наступній редакції: "даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє у частині завершення робіт відповідно до п.п.6.2-6.3 договору, а в частині проведення розрахунків - до 31,12.2013р." (п.4 додаткової угоди №1).

На виконання умов договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" 1811139,78грн. коштів авансу, що стверджується платіжними дорученнями, а саме: №585 від 22.08.2013р. на суму 454000,00грн., №599 від 26.08.2013р. на суму 386000,00грн., №1022 від 03.10.2012р. на суму 170900,00грн., №737 від 15.10.2013р. на суму 800239,78грн. (а.с.38-43).

Як убачається з матеріалів справи ТОВ "Оріон будінвест 2" виконало роботи згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього на суму 1184781,21грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.49-86), а саме:

акт №1 за жовтень 2012р. на суму 49837,74грн.,

акт за листопад 2012 р. на суму 96362,14грн.,

акт за листопад 2012р. на суму 21399,94грн.,

акт №4 за грудень 2012р. на суму 3300,18грн.,

акт №4 за грудень (коригування за вересень) 00,00грн.,

акт №1 за вересень 2013р. на суму 119787,18грн.,

акт №2 за вересень 2013р. на суму 460046,54грн.,

акт №3 за вересень 2013р. на суму 220406,06грн.,

акт №5 за грудень 2013р. на суму 54484,75грн.,

акт №1 за січень 2014р. на суму 53997,22грн.,

акт за лютий 2014р. на суму 105159,46грн..

Відповідач свої зобов'язання по договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього в повному обсязі не виконав, суму невикористаних коштів не повернув.

В подальшому позивач звертався до відповідача за невиконання умов договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, з претензією від 22.01.2014р. №141/6.1.4 з вимогами повернення суми невикористаного авансу, про що свідчать відмітки про отримання на ній.

Також, позивач звертався до відповідача за невиконання умов договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, з претензією від 15.05.2014р. №901/1.1.5 з вимогами повернення суми невикористаного авансу. Докази її надіслання відповідачу до матеріалів справи не додано.

При цьому, відповіді та докази повернення авансу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

За вказаних обставин, Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" про стягнення 781145,08грн. (а.с.2-7).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, посилається на те, що прокуратурою області за результатами розгляду звернення заступника директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації щодо застосування представницьких повноважень до ТОВ "Оріон будінвест 2" про повернення невикористаних державних коштів авансу у розмірі 626358,57грн. було встановлено, що 26.09.2012р. між головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської області державної адміністрації (замовник) та товариством з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" (підрядник) за результатами державної закупівлі укладено договір підряду №23002, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботу за завданнями замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. У зв'язку з реорганізацією головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської області державної адміністрації відповідно до додаткової угоди №1 від 01.08.2013р. до договору підряду №23002 від 26.09.2012р. всі права та обов'язки замовника за цим договором перейшли від головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської області державної адміністрації до його правонаступника Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації. 03.10.2012р. Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на виконання умов договору перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" 170900,00грн., 22.09.2013р. - 454000,00грн., 26.09.2013р. - 386000,00грн., 15.10.2013р. - 800239,78грн. на загальну суму 1811139,78грн.. Відповідно до актів виконаних робіт товариство з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" виконало роботи на суму 1184781,21грн.. Розмір невикористаних коштів авансу становить 626358,57грн.. Отже, на момент звернення до суду відповідач своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, а тому прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 781145,08грн. з них: 626358,57грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. інфляційних збитків, 6451,63грн. 3% річних..

10.06.2014р. заступником прокурора Волинської області подано заяву від 06.06.2014р. №05/1-358вих14 про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу на рахунках у банківських установах в межах заявлених позовних вимог (а.с.136-139).

11.06.2014р. до господарського суду Волинської області позивачем супровідним листом надано наступні документи, а саме: довідку про заборгованість від 10.06.2014р. №1052/1.3.8, оборотно-сальдову відомість від 10.06.2014р. №1056/1.1.3 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень на суму 135443,58грн. (а.с.160-163).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.06.2014р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

18.06.2014р. заступником прокурора Волинської області, в порядку ст.22 ГПК України, подано заяву від 16.06.2014р. №05/1-381вих14 про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що 28.05.2014р. відповідачем виконано будівельних робіт згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на суму 135443,58грн., а тому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 645701,50грн., з яких: 490914,99грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією та 6451,63грн. 3% річних (а.с.177-178).

Вказана вище заява судом прийнята, про що зазначено в ухвалі від 18.06.2014р., а тому мала місце нова ціна позову, а саме 645701,50грн., з яких 490914,99грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією та 6451,63грн. 3% річних.

18.06.2014р. до місцевого господарського суду ТОВ "Оріон будінвест 2" подано клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.180).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.06.2014р. у дані справі задоволено клопотання відповідача про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинено провадження у справі №903/479/14.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.10.2014р. поновлено провадження по справі №903/479/14 та витребувано від відповідача документи необхідні для експерта. Також, вказаною ухвалою було зупинено провадження по справі.

28.10.2014р. на адресу господарського суду Волинської області від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист з повідомленням, що ухвала про призначення експертизи залишена без виконання, оскільки на рахунок інституту не надійшли кошти за проведення експертизи (а.с.202).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2014р. поновлено провадження у справі №903/479/14 та призначено її до розгляду.

05.11.2014р. до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на 15534,14грн. - розмір невикористаних коштів авансу, встановивши його у розмірі 506449,13грн.. До вказаної заяви позивачем додано лист Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації від 05.11.2014р. №2070/1.1.5 та засвідчену копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014р., де вказана сума невикористаного авансу в сумі 15534,14грн. (а.с.207-209).

Господарським судом Волинської області прийнято вказану вище заяву, про що зазначено в ухвалі від 05.11.2014р., а тому мала місце нова ціна позову в сумі 661235,64грн. з яких: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63грн. 3% річних.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 позов задоволено (а.с.225-227).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та при цьому вважає, що оскаржене рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з позивача судових витрат по сплаті судового збору, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.1 ст.318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Частиною 1 ст.877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт; підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно п.96 Постанова Кабінету Міністрів України, від 01.08.2005р. №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 99 Кабінету Міністрів України, від 01.08.2005р. №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" 1811139,78грн. коштів авансу, що стверджується платіжними дорученнями, а саме: №585 від 22.08.2013р. на суму 454000,00грн., №599 від 26.08.2013р. на суму 386000,00грн., №1022 від 03.10.2012р. на суму 170900,00грн., №737 від 15.10.2013р. на суму 800239,78грн. (а.с.38-43).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Оріон будінвест 2" виконало роботи згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього на суму 1320224,79грн., що стверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.49-86, 150-159), а саме:

акт №1 за жовтень 2012р. на суму 49837,74грн.,

акт за листопад 2012 р. на суму 96362,14грн.,

акт за листопад 2012р. на суму 21399,94грн.,

акт №4 за грудень 2012р. на суму 3300,18грн.,

акт №4 за грудень (коригування за вересень) 00,00грн.,

акт №1 за вересень 2013р. на суму 119787,18грн.,

акт №2 за вересень 2013р. на суму 460046,54грн.,

акт №3 за вересень 2013р. на суму 220406,06грн.,

акт №5 за грудень 2013р. на суму 54484,75грн.,

акт №1 за січень 2014р. на суму 53997,22грн.,

акт за лютий 2014 р. на суму 105159,46грн.,

акт за травень 2014р. на суму 135443,58грн. (а.с.150-159).

При цьому, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014р. сума невикористаного авансу складає в сумі 15534,14грн. (а.с.209).

Всього Товариством з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" виконало роботи згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього на суму 1304690,65грн. (1320224,79грн. - 15534,14грн. = 1304690,65грн.).

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" не використано коштів згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього на суму 506449,13грн. (1811139,78грн. - 1304690,65грн. = 506449,13грн.).

Отже, відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, а тому з врахуванням наведеного вище, вимоги Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації щодо стягнення з відповідача 506449,13грн. невикористаних коштів авансу правомірно задоволені судом першої інстанції.

В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення невикористаних коштів авансу згідно договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, колегія суддів дійшла висновку, що він складений правильно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 38852,22грн. інфляційних втрат та 6451,63грн. 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Згідно ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.9.1 договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується штрафні санкції з суми невикористаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань.

Згідно п.9.3 договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього, за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості робіт з яких допущено прострочено виконання за кожен день прострочення.

Оскільки порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду №23002 від 26.09.2012р. та додатків до нього має місце, то позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є підставними. При цьому, у відповідності до розрахунку позивача, відповідачу нараховано пеню у розмірі 83158,44грн., та штраф у розмірі 26324,22грн..

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 83158,44грн. та штрафу в сумі 26324,22грн..

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон будінвест 2" заборгованості в сумі 661235,64грн. з яких: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п.11 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні повноважень.

Частинами 1, 2, 4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб; у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі; прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч.4, ст.22 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями), передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

За приписами ч.1 п.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В силу ч.2, 3, 5 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору; судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами та доповненнями), одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК; у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору; остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Відповідно до п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною; у такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Як свідчать матеріали справи Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон Будінвест 2" про стягнення 781145,08грн. з яких: 626358,57грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн., 6451,63грн. 3% річних. (а.с.2-7).

В подальшому 18.06.2014р. Заступником прокурора Волинської області, в порядку ст.22 ГПК України, подано заяву від 16.06.2014р. №05/1-381вих14 про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що 28.05.2014р. відповідачем виконано будівельних робіт згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) на суму 135443,58грн., а тому останній просив стягнути з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 645701,50грн., з яких: 490914,99грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією та 6451,63грн. 3% річних (а.с.177-178), яка судом прийнята, про що зазначено в ухвалі від 18.06.2014р., а тому мала місце нова ціна позову.

Водночас, 05.11.2014р. представником позивача надано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на 15534,14грн. - розмір невикористаних коштів авансу, встановивши його розмір 506449,13грн.. До вказаної заяви позивачем додано засвідчену копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014р., де вказана сума невикористаного авансу в сумі 15534,14грн. (а.с.207-209), яка господарським судом Волинської області прийнята, як зазначено в ухвалі від 05.11.2014р., а тому мала місце нова ціна позову в сумі 661235,64грн. з яких: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63грн. 3% річних.

При цьому, рішенням господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 позов Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон будінвест 2" про стягнення 661235,64грн. задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Оріон будінвест 2" на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 661235,64грн., з яких: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63 грн. 3% річних.

Враховуючи те, що господарський суд Волинської області прийняв рішення про задоволення позову Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон будінвест 2" про стягнення 661235,64грн., фактично прийнявши заяву від 16.06.2014р. №05/1-381вих14 Заступника прокурора Волинської області про зменшення розміру позовних вимог та заяву від 05.11.2014р. Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації про збільшення розміру позовних вимог, і визначивши остаточну суму позову, а саме: 506449,13грн. невикористаних коштів авансу, 83158,44грн. пені, 26324,22грн. штрафу, 38852,22грн. збитків завданих інфляцією, 6451,63 грн. 3% річних, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вказаних вище приписів чинного законодавства господарський суд Волинської області безпідставно стягнув з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 2708,87грн. судового збору, чим порушив його права як позивача по справі, оскільки у місцевого господарського суду не було законних підстав покладати сплату судового збору на нього.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Волинської області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, слід скасувати в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк судового збору в розмірі 2708,87грн..

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 19.11.2014р. у справі №903/479/14 скасувати в частині стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк судового збору в розмірі 2708,87грн..

В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №903/479/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (43027, м.Луцьк, м-н.Київський, 9),

3 - відповідачу (43006, м.Луцьк, провулок Макарова, 5),

4 - заступнику прокурора Волинської обл. (43025, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15),

5 - прокуратурі Рівненської області (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 52),

6 - в наряд.