Постанова № 41925187, 10.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/21118/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014

у справі №910/21118/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська сттрахова компанія"

До Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 50954,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська сттрахова компанія" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 50954,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі №910/21118/14 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 49000 грн., 209,42 грн - 3% річних, 1763,42 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2014.

Через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява, у якій останній просить провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 10.12.2014 не з'явились представники сторін.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що доказів протилежного суду не надо. Відповідач не був позбавлений можливості направити іншого представника на слухання справи.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.06.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Божий Артемом Володимировичем (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0412-13-00089, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

06.02.2014 року на 180км. + 800м. а/ш Донецьк-Маріуполь відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ та транспортного засобу "Fiat", державний реєстраційний номер АЕ 3074 АВ під керуванням водія Алієва Махіра Мамед Огли.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія транспортного засобу марки "Fiat", державний реєстраційний номер АЕ 3074 АВ, що підтверджується довідкою ВДАІ та постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року.

Відповідно до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року Алієва М.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-АГ-14/01934 від 17 лютого 2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ становить 80423,61 грн.

03.03.2014 року ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку № СФ-АГ-14/01934 від 17.02.2014 року було складено страховий акт №ССКА-2894 від 03.03.2014 та розрахунок страхового відшкодування від 03.03.2014 та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 80423,61 грн.

Позивачем, згідно з платіжним дорученням № 5097 від 04.03.2014 р., здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 80423,61 грн.

25.04.2014 позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 11/8725 від 24.04.2014.

Оскільки, відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої за вирахуванням франшизи та з урахуванням ліміту відповідальності, становить 49000,00 грн., а також пені у розмірі 1745,21 грн. та 3% річних у розмірі 209,42 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ.

Проте, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Fiat", державний реєстраційний номер АЕ 3074 АВ, застрахована ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0479015.

В матеріалах справи наявна копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0479015.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "Fiat", державний реєстраційний номер АЕ 3074 АВ.

Відповідно до рахунку № СФ-АГ-14/01934 від 17.02.2014 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ становить 80423,61 грн.

В заяві позивача, що надійшла до суду 17.10.2014 позивач зазначив, що не має можливості надати документи, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки "Toyota", державний реєстраційний номер АН 7000 КТ, оскільки підприємство, що здійснювало ремонт вказаного автомобіля, знаходиться в м. Донецьк.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності.

Проте, з урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт №ССКА-2894 від 03.03.2014, платіжне доручення № 5097 від 04.03.2014, рахунок № СФ-АГ-14/01934 від 17.02.2014 виставлений ТОВ "Автогалс", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Суд звертає увагу, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Також, положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" не передбачено проведення саме суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

Водночас, суд зазначає, що з урахуванням положень ч.1 ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України "Про страхування", сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу "Toyota" державний реєстраційний номер АН 7000 КТ належним чином доведений.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АС/0479015 встановлено безумовну франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Полісом № АС/0479015, також, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем здійснено вирахування франшизи у розмірі 1000,00 грн. та враховано ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 49000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що частина 2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0412-13-00089 не містить підписів сторін та відсутні докази страхової премії, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують факт укладення між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та Божий Артемом Володимировичем Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0412-13-00089 від 11.06.2013 та його виконання сторонами, у зв'язку з чим твердження відповідача визнаються судом безпідставними. Крім того, суд не приймає до уваги інші обставини, викладені у відзиві, оскільки такі посилання не відносяться до спірних правовідносин, що виникли у даній справі.

Позивачем, заявлено до стягнення пеню у розмірі 1745,21 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 3% річних у розмірі 209,42 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, вищевказані норми не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про виплату пені саме страхувальнику (потерпілої особи) або вигодонабувачу, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1745,21 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. №11/8725 від 24.04.2014р., яка була отримана відповідачем 28.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, що підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих за період з 28.07.2014 по 17.09.2014 встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 209,42 грн. підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі №910/21118/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі №910/21118/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21118/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна