Рішення № 41925002, 10.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24769/14 10.12.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2»доПублічного акціонерного товариства «Київенерго»пророзірвання договоруПредставники сторін:від позивача:не з'явились;від відповідача:Король О.М. - представник за довіреністю № 91/2013/12/31-23 від 31.12.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розірвання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для позивача в силу приписів наведеного нормативно-правового акту стало неможливим виконання прийнятих на себе за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999, у зв'язку тим, що позивач не є виконавцем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води та не є споживачем відповідних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24769/14 та справу призначено до розгляду на 01.12.2014.

27.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада», а не з позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 2», а тому у позивача відсутні підстави для розірвання вказаного договору.

У судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача заявив усне клопотання про фіксацію судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 01.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 10.12.2014.

У судовому засіданні 10.12.2014 представник відповідача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники позивача у судове засідання 10.12.2014 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 10.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго», яка змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (відповідно до Статуту (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів від 22.04.2013 № 2/2013; державна реєстрація змін до установчих документів проведена 29.04.2013, номер запису 10701050051000153), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Таким чином, суд наголошує на тому, що Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 було укладено з Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго» саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада».

Як встановлено судом, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19747098, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» є самостійною юридичною особою з ідентифікаційним кодом 30300272, а відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19584606, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» є самостійною юридичною особою з ідентифікаційним кодом 32070519. При цьому, у вказаних витягах відсутні відомості стосовно припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» як юридичної особи та правонаступництва її прав та обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 2».

Крім того, суд зазначає, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19584606) на момент укладання спірного правочину, Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» як юридичної особи ще не існувало, а державну реєстрацію вказаної юридичної особи було проведено лише 11.09.2002.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (приймаючи до уваги, що правовідносини за спірним договором продовжували існувати після набрання вказаним актом законної сили) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, приймаючи до уваги наведені норми цивільного і господарського законодавства, з вимогою про розірвання договору до суду може звертатись саме одна з його сторін.

Проте, як вказувалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» не є стороною за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999.

При цьому, суд вважає необґрунтованим пояснення позивача, викладені у позовній заяві про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» відповідно до установчого договору про створення та діяльність позивача, а отже є стороною спірного договору та має відповідний обсяг прав для звернення до суду з позовом про розірвання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999.

За приписами ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 23 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

За таких обставин, вирішення питання стосовно передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» прав та обов'язків за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 іншій особі належить до компетенції самого господарського товариства в особі уповноважених органів з урахуванням положень законодавства стосовно заміни сторони у зобов'язанні.

Одночасно, необхідним є волевиявлення також іншої юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2», набути статус сторони за спірним правочином, що має бути виражене у вигляді відповідного документу уповноваженого органу цього господарського товариства.

Проте, позивачем при зверненні до суду та під час судового розгляду до матеріалів справи не долучено будь-яких двосторонніх документів за підписами уповноважених осіб суб'єктів господарювання стосовно передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» і відповідно прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 2» прав та обов'язків за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих у розумінні ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів укладання з Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як з енергопостачальною організацією та контрагентом за спірним правочином, будь-яких додаткових угод до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 стосовно заміни сторони абонента.

Судом встановлено відсутність укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» додаткової угоди визначеного змісту. Вказане повністю відповідає наданим відповідачем поясненням, які з боку позивача не заперечені.

При цьому, суд наголошує, що відповідно п. 2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стосовно тверджень позивача про перехід прав та обов'язків за спірним правочином до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на підставі установчого договору про створення та діяльність позивача судом враховано наступне.

Одночасно, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено наступні права учасника товариства: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

За таких обставин, внаслідок створення юридичної особи та передання певного майна до її статутного фонду, учасники не набувають права на вирішення усіх питань діяльності новоствореного господарського товариства (яке відповідно до ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» мають створені органи суб'єкта господарювання: загальні збори, директор тощо), а стають власниками корпоративних прав, перелік яких встановлюється законодавством та правоустановчими документами.

Тобто, до повноважень учасників господарського товариства не належить вирішення питань стосовно передання однією юридичною особою прав та обов'язків за правочином іншому господарському товариству, оскільки, як вказувалось вище, таку компетенцію мають уповноважені органи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, перехід прав та обов'язків за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» може мати місце у випадку або припинення юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», шляхом реорганізації або шляхом укладення додаткової угоди з відповідачем про заміну сторони у договорі.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів, що він є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, внаслідок реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», та додаткових угод про внесення змін до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 в частині заміни сторони - абонента.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2», до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розірвання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення права з боку відповідача та в чому могло б полягати таке порушення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про розірвання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560002 від 12.11.1999 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2014

Судя І.М. Отрош