Рішення № 41924992, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19259/14 20.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" про стягнення 2 491,92 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Колеснікова І.В. (дов. № 569 від 11.12.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 2 491,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/19259/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

16.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

21.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 21.10.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 20.11.2014 року.

У судовому засіданні 20.11.2014 року представник позивача надав суду додаткові документи по справі та усні пояснення, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2014 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (орендодавець) та Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут" (орендар) було укладено договір № 55-27/9-15 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (надалі по тексту - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (далі - майно), розташованого в м. Києві на 3 поверсі 4- поверхового будинку № 8 по вул. Лебедєва - Кумача (АТС - 457), загальною площею 2,0 м2 - технологічних приміщень для розміщення обладнання зв'язку.

Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання - передачі майна (додаток 1), вказаного в пункті 1.1. вказаного Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати і згідно з додатком 3 становить 1 021,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2,0 м2 всієї орендованої площі становить 2 042,00 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Відповідно до пункту 3.4 Договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у пункті 3.6. Договору.

Орієнтовна вартість витрат на електроенергію за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 розу складає 208,33 грн., ПДВ (20%) 41,67 грн. Всього 250,00 грн. (пункт 3.4.1. Договору).

Загальна орієнтовна вартість оренди майна та витрат на електроенергію на 2013 рік становить 24 754,00 грн. (пункт 3.4.2.Договору).

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

У відповідності до пункту 3.6. Договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

В обґрунтування позову позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати рахунку № 825100/13-1304 від 13.12.2013 року на суму 2 064,60 грн., який був направлений відповідачу разом з актом № 825100/13-1304 від 13.12.2013 року та отриманні Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут", про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 064,60 грн. заборгованості за Договором, 158,72 грн. пені, 29,11 грн. три проценти річних, 239,49 грн. інфляційних втрат.

Відповідач надав суду відзив на позов, за змістом якого підтверджує факт несплати отриманого рахунку за грудень 2013 року на 2 064,60 грн., проте, просить суд відмовити у позові, з огляду на те, що відповідач не мав можливості виконати грошове зобов'язання у зв'язку з особливостями обслуговування позабюджетних рахунків казначейством та підлягає звільненню від відповідальності у зв'язку з дією юридичного форс - мажору, яким на думку відповідача є встановлення ліміту коштів для виконання Договору у звітному періоді.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, Державне казначейство виконує платіжні доручення за попередній звітній період, у випадку якщо таке платіжне доручення було зареєстровано казначейством у цей період, однак, реєструється та виконується у межах залишку коштів на рахунку. Станом на грудень 2013 року залишок на рахунку відповідача складав 2 037,95 грн., відтак, відповідачу необхідно було сплати суму, яка перевищувала залишок коштів на рахунку та стало підставою для відмови зареєструвати платіжне доручення.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.

Водночас частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України встановлено виняток зі загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, а саме, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, саме стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною відносно до статті 614 Цивільного кодексу України та підлягає переважному застосуванню в даному випадку.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги оскільки, відсутність фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання за укладеним Договором.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно здійснення орендних платежів за Договором, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 064,60 грн. заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 158,72 грн. пені, 29,11 грн. три проценти річних, 239,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.01.2014 року по 18.07.2014 року.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової стави Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відтак, суд перевіривши розрахунок пені, за період з 28.01.2014 року по 18.07.2014 року, поданий позивачем, визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 158,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому у суду є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії про стягнення з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" трьох процентів річних на загальну суму 29,11 грн., нарахованих за період з 28.01.2014 року по 18.07.2014 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії про стягнення з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" інфляційних нарахувань на загальну суму 239,49 грн. є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (030,56, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37, код ЄДРПОУ 02070921) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Киї, вул. Горького, буд. 40, код ЄДРПОУ 01189910) 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн.. 60 коп. заборгованості, 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. пені, 239 (двісті тридцять дев'ять)) грн. 49 коп. інфляційних нарахувань, 29 (двадцять дев'ять) грн. 11 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк