Постанова № 41924264, 15.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 913/1017/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача - Сірий А.М.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ про прийняття до розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит, Луганської області (вх.№3614 Л/3-9) на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2014 року по справі №913/1017/14

за позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит, Луганської області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м. Київ

про стягнення 4313 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського апеляційного господарського суду 31.10.2014р. звернувся позивач - Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ з поясненням, що Донецьким апеляційним господарським судом прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит на рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2014 року по справі №913/1017/14 за позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м. Київ про стягнення 4313 грн. 33 коп. , надавши суду належним чином засвідчені копії судових актів та документів у даній справі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2014 року у справі №913/1017/14 (суддя Фонова О.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Антрацит" збитки у сумі 4313,33 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Відповідач - Державне підприємство "Антрацит" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2014 року у справі №913/1017/14 повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарський суд визнав встановленими обставини, які насправді не були доведені та підтверджені позивачем, тобто позивач не надав доказів порушення Постачальником умов договору поставки № 42-01/2/74 від 01.06.2005р.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін, з посиланням на те, судом першої інстанції правомірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання, в зв'язку з чим позивач зазнав збитків на загальну суму 4313,33 грн., які підтверджуються довідками від 26.03.2006 "Перелік 2603" та від 28.03.2006 "Перелік 2803".

Представники відповідача та третьої особи не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.12.14р.

Колегія суддів вважає, що оскільки явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, правову позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, нових доказів сторонами не надано, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи.

Судова колегія, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між Державним підприємством "Вугілля України" (позивач), як Покупцем, та Державним підприємством "Антрацит" (відповідач), як Постачальником, укладено договір поставки №42-01/2-к/74 від 01.06.2005, відповідно до якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне марочного складу АШ збагачене, АШ відсів, АРШ українського походження (п. 1.1).

Пунктом 1.2 договору зазначено, що марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде поставлятися за Договором наводяться у Додатках до Договору .

У п. 2.1 договору передбачено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Пунктами 4.5, 4.11 договору сторони встановили, що Постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах договору; скласти, підписати зі свого боку і передати Покупцю для підписання акт прийняття-передачі вугілля та розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору відповідач відвантажив у березні 2006 року на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" вугільну продукцію у вагонах №№ 66788712, 65942369, 64638430, 67185405, згідно залізничної накладної № 52663385.

Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення, в п.5 цих же правил зазначено, що маса вантажу визначається відправником і заноситься до накладних.

Згідно з п. 5.1 договору зазначено, що приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.» ГКД 34.09.101-2003 «Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» та/або іншими нормативними документами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна.

Статтею 32 Статуту залізниць України зазначено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у випадку, якщо показники кількості вугілля, визначені Вантажоотримувачем мають розбіжності між показниками кількості Постачальника, Покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від Вантажоотримувача, у разі необхідності направляє виклик Постачальнику, який зобов'язаний прибути до Вантажоотримувача на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення для проведення спільного звіряння поставленого вугілля по показниках кількості.

У п. 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Дана норма кореспондується із п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334. Згідно з ч. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що на проміжній станції Миронівна Південно-Західної залізниці, при перевірці маси вантажу у вагоні № 65942369 (вантажовідправник - ДП "Антрацит"), виявлено: вага брутто 102950 кг, тара з бруса 24000 кг, нетто 78950 кг, що більше проти документа і вантажопідйомності вагону на 9950 кг.

Як свідчать матеріали, про виявлену розбіжність складено комерційний акт форми ГУ-22 від 07.03.2006 № АК317284/45/31 та акт загальної форми № 6149 від 07.03.2006р. в якому вказано, що переважування проводилось двічі, вага підтвердилась. В результаті надлишок вантажу перевантажено у вагон № 67660902 та відправлено до станції призначення, про що виписано додаткову накладну № 32503687, в якій в графі "провізна плата" зазначено "тариф взыскать на ст.назначения согл.ТР № 1 п.25, п.п.25.2".Як вбачається з матеріалів справи, за цей вагон нараховано провізну плату в сумі 3141,60 грн., що підтверджено накладною № 32503687 та довідками від 26.03.2006 "Перелік 2603" та від 28.03.2006 "Перелік 2803", виданими залізницею.

Згідно з актом загальної форми від 07.03.2006 за виправлення комерційного браку (перевантаження понад вантажопідйомність) на позивача було покладено додаткові витрати в сумі 1171,73 грн., та внаслідок невідповідності заявленій вазі вугілля (антрациту) в накладній № 52663385 з Трипільської ТЕС на користь залізниці було стягнуто 4313,33 грн. (3141,60 грн. + 1171,73 грн.).

Матеріали справи свідчать, що ВАТ "Центренерго", як Вантажоотримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків у зв'язку з перевантаженням та поставкою неякісного вугілля у розмірі 19680,09 грн. (справа № 23/69).

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2010 у справі № 23/69, у задоволенні позовних вимог ВАТ "Центренерго" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 по справі № 23/69 апеляційну скаргу ВАТ "ДЕК "Центренерго" було задоволено частково та стягнуто з ДП "Вугілля України" 18203,25 збитків, 182,02 грн. - державного мита, 218,30 грн. - інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

Виконання рішення суду ДП "Вугілля України" підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.09.2011 № 2373/02 на суму 18691,783 грн., згідно п. 5 абз. 3 якої: "зобов'язання ДП "Вугілля України" по виконанню грошового зобов'язання перед ПАТ "Центренерго" в сумі 18691,78 грн. (п. 2 заяви), припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю."

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Як свідчать матеріали справи, у справі № 23/69 встановлено факт неналежного відвантаження відповідачем, як вантажовідправником, вугілля у більшій кількості, ніж вказано в залізничній накладній, а також розмір витрат, що поніс вантажоотримувач, а згодом і позивач у справі, у зв'язку з перевантаженням надлишку вугілля кількістю 9950 т. у додатковий вагон № 67660902.

Згідно зі ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В даному випадку - це позивач у справі.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 4313,33 грн., завданих неналежним виконанням ДП «Антрацит» зобов'язань, а саме, порушення умов навантаження вугілля, і які складаються з витрат, погашених позивачем на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 у справі № 23/69.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов'язань та умов чинного законодавства, виникнення збитків у позивача в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Згідно зі п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ч.1,2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено ; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225. Господарського кодексу України , до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення збитків з відповідача у сумі 4313,33 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 215, 512, 514, 517, 526, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Луганської області від 26.05.2014 року по справі №913/1017/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.12.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.