Постанова № 41924245, 11.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа № 914/2733/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Данко Л.С.

Якімець Г.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 25.09.14 Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Буд-Сервіс», м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.14

у справі № 914/2733/13

за позовом першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, м. Київ, в особі позивача-2 Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», м. Львів

до відповідача-1 Малехівської сільської ради, с. Малехів, Львівська область

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Буд-Сервіс», м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держземагенства у Жовківському районі, м. Жовква, Львівська область

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від прокуратури - Майорчак В.М. (посвідчення № 011982 від 30.10.12);

від позивача 1 - Гудима В.О. - представник;

від позивача 2 - не з'явився;

від відповідача 1- Плесканка О.В.(представник за довіреністю);

від відповідача -2 - Гай О.О., Керод Р.П., Гришко В.А. (представники за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився.

Колегією суддів у складі: суддя доповідач - Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г. ухвалою від 18.11.2014 року розгляд справи № 914/2733/13 відкладено на 25.11.2014 року.

У зв'язку з хворобою судді Бонк Т.Б., повторним автоматичним розподілом справу № 914/2733/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.14 у склад колегії для розгляду справи № 914/2733/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Бойко С.М., Якімець Г.Г.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (далі по тексту - ДП МОУ «Західвійськбуд») до Малехівської сільської ради і ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.14, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.14 рішення Господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.14 (суддя Яворський Б.І.) визнано недійсним рішення Малехівської сільської ради № 4 від 02.05.04 «Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», які розташовані в с. Малехів по вул. Л.Українки, 45/3», визнано недійсним договір оренди землі від 01.03.04, укладений між Малехівсько сільською радою та ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», зобов'язано ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» земельною ділянкою площею 0,4309 га, яка розташована по вул. Лесі Українки, 45/3 в с. Малехів Жовківського району Львівської області, шляхом звільнення вказаної земельної ділянки, стягнуто з ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» в доход Державного бюджету України 3 785,10 грн. судового збору, стягнуто з Малехівської сільської ради в доход Державного бюджету України 3 785,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.14 у справі № 914/2733/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального прав, що полягає в наступному:

- суд першої інстанції не виконав вказівки суду касаційної інстанції, а саме встановив категорію спільної земельної ділянки на підставі похідних документів, а не на підставі рішення компетентного органу - органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

- суд першої інстанції не взяв до уваги ті обставини, що в Державному акті на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002741 від 03.06.97, який виданий військовій частині А-3357, визначено цільове призначення «для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд». Проте, щоб вважати, що земельна ділянка військової частини відноситься до земель оборони у згаданому Акті повинно бути зазначено «для розміщення і постійної діяльності військових частин»;

- обґрунтовуючи висновок щодо порушення прав позивачів відповідачами, суд зіслався на Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.97 № 483, який не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не опублікований у встановленому законом порядку;

- суд при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги ту обставину, що на момент звернення з позовом у даній справі ДП «Західвійськбуд» не набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою, яка була закріплена за військовою частиною А-3357 державним актом від 1997 року, не оформивши це право у встановленому порядку;

- крім того, суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що законним власником будівлі-складу, що розташована на спірній земельній ділянці, на сьогоднішній день є ТОВ «ВАМИР-ГАЛ».

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що Міністерство оборони України та ДП «Західвійськбуд» є неналежними позивачами у даній справі, оскільки це підприємство оформило право постійного землекористування земельною ділянкою площею 2,2169 га за адресою: с. Малехів, вул. Л.Українки, 45 лише 22.02.10, що підтверджується Державним актом на право постійного користування серія ЯЯ №182274, який було визнано недійсним на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.13.

Крім цього, відповідач-2 зазначає, що ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» за станом на момент укладення оспорюваного договору оренди землі було власником будівлі складу та котельні на підставі договорів купівлі-продажу від 15.10.03, від 10.02.05. Також, скаржник посилається на лист Міністерства оборони України № 10/2642 від 22.12.04, яким була надана згода на вилучення спірної земельної ділянки з фондів земель Міністерства оборони України.

У поданих суду запереченнях відповідач-2 зазначає, що договір оренди землі, який є предметом спору, розірваний за згодою сторін.

Позивач-2 подав суду пояснення по справі, в яких вказує, що на момент продажу будівлі складу та будівлі котельні, які розташовані на спірній земельній ділянці, перебували у власності ДП МОУ «Західвійськбуд», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.07.03, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Малехівської сільської ради № 41 від 19.09.02.

Відповідно до письмових пояснень по справі (а.с. 196, Т.І), Малехівська сільська рада щодо заявленого позову зазначила, що покладається на розсуд суду.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Бойко С.М. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.

У судовому засіданні присутні представники учасників судового процесу навели свої доводи та міркування, викладені відповідно в апеляційній скарзі, в додаткових поясненнях до неї, в запереченнях та поясненнях по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 11.12.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 08.09.14 у справі № 914/2733/13 - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 03.06.97 ІІ-ЛВ № 002741 військова частина А-3357, яка знаходиться в с. Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га, яка надана у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 27.12.96 (а.с. 164-167, Т. І).

У довідці ДП «Західвійськбуд» від 01.08.2000 р. №10 (а.с.163 Т.І) зазначено, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.01.98 № 27 (а.с.75-99 Т.ІІ) військова частина А-3357 ліквідована і на її базі створений філіал ДП МОУ «Західвійськбуд»-66 управління начальника робіт, який є правонаступником всіх майнових прав і обов'язків військової частини А-3357.

Як вбачається з рішення Малехівської сільської ради від 19.09.02 № 41, сільська рада визнала за ДП МОУ «Західвійськбуд» право власності на всі об'єкти нерухомого майна, які розташовані в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45 та доручено Львівському ОДКБТІ та ЕО оформити право власності та видати свідоцтво.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.03 між ДП «Західвійськбуд» (продавець) та ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу будівлі складу площею 405,90 кв.м, яка знаходиться за адресою: с. Малехів Жовківського району Львівської області по вул. Л. Українки,45.

Листами від 23.12.03 керівник ДП МОУ «Західвійськбуд» звертався до начальника районного відділу земельних ресурсів Жовківського району Львівської області та до сільського голови с. Малехова з проханням відчужити від ДП «Західвійськбуд» земельні ділянки, що прилягають до реалізованих у 2003р. об'єктів нерухомості (а.с.147,148,Т.І).

Малехівською сільською радою 02.05.04 було прийнято оспорюване рішення № 4 «Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45/3», відповідно до якого вирішено затвердити матеріали технічного звіту на земельні ділянки площею 0,1334 га та 0,2975 га, які розташовані в с. Малехів по вул. Л.Українки, 45/3 і призначені для обслуговування адміністративних та виробничих приміщень, а також надати вищевказані земельні ділянки в довгострокову оренду терміном на 20 років з правом викупу.

22 грудня 2004 року начальник Центрального спеціалізованого будівельного управління МОУ листом повідомив керівника ДП МОУ «Західвійськбуд», що МОУ дозволяє ДП МОУ «Західвійськбуд» здійснити згідно з законодавством відчуження нерухомого майна, яке відноситься до основних фондів і перебуває на балансі цього підприємства та знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», а саме, будівлю котельні. Загальна площа земельної ділянки, що безпосередньо прилягає до даного об'єкта нерухомості, 0,5499 га і підлягає вилученню з фондів земель Міністерства оборони України після проведення відчуження зазначеного нерухомого майна.

На підставі рішення Малехівської сільської ради від 02.05.04, між Малехівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» (орендар) було укладено Типовий договір оренди землі від 01.03.04 (як встановлено дійсна дата договору - 01.03.05), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4309 га, в тому числі складське приміщення площею 405,9 кв. м, для обслуговування допоміжних та складських приміщень, яка знаходиться в с. Малехові по вул. Л.Українки, 45/3 Жовківського району Львівської області, терміном на 20 років (а.с. 33-35, Т. І). Оспорюваний договір оренди 31.03.05 зареєстрований у Жовківському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що вчинено запис за реєстровим номером № 04:05:455:00021.

Відповідно до п. 3 договору оренди землі на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу № 19 від 15.10.03.

Згідно з п. 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування виробничих будівель.

31 березня 2005 року між сторонами був підписаний акт передачі спірної земельної ділянки (а.с. 76, Т.І).

Разом з цим, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1204/12 від 30.05.12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.13, визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі складу від 15.10.03 № 19, укладений між ДП МОУ «Західвійськбуд» та ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», згідно якого на користь останнього було відчужено нерухоме майна по вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів і для обслуговування цього майна передано в оренду земельну ділянку.

Також, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.14 у справі № 914/2328/13 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.14 про задоволення позову першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ «Вамир-Гал» про визнання права власності на будівлю-складу площею 405,9 кв.м, що розташована по вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, за державою Україна в особі Міністерства оборони України, та витребування цього майна з володіння та користування ТОВ «Вамир-Гал», яке придбало це майно у ТОВ «Захід-Буд-Сервіс».

Відповідно до листа відділу Держземагенства у Жовківському районі Львівської області від 29.08.13 № 3279-01/УО, земельна ділянка загальною площею 0,4309 га в с. Малехів, вул. Л.Українки,45/3 до укладення договору оренди між Малехівською сільською радою та ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» згідно річної державної статистичної звітності станом на 01.04.04 облікувалась за ДП МОУ «Західвійськбуд», що було створено на базі військової частини А-3357; з 01.01.05 дана земельна ділянка облікувалася як така, що надана в оренду ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» згідно договору оренди (а.с.192, Т.І).

Згідно з довідкою від 09.09.13 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) за станом на 01.01.04 землекористувачем земельної ділянки площею 9,65 га є ДП МОУ «Західвійськбуд»; дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Номер рядка 6.1 під яким як землекористувач зазначається Міністерство оборони України (а.с.106-107 Т.ІІ).

Відповідно до довідки КЕВ м. Львова від 08.09.14 № 4592 за ДП МОУ «Західвійськбуд», за адресою с. Малехів Жовківського району Львівської області, військове містечко №371, облікується земельна ділянка площею 5,7990 га, яка відноситься до земель оборони на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 000650 від 29.05.97, та земельна ділянка загальною площею 3,8491 га, яка відноситься до земель оборони, на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002741 від 03.06.97. На вказаній земельній ділянці в/м № 371 знаходяться 29 будівель, які згідно форми 402 обліковуються в КЕВ м. Львова та надані ДП МОУ «Західвійськбуд».

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.10 Львівська обласна рада прийняла рішення № 1276 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району, яким включено в межі села земельні ділянки загальною площею 325,80 га, з них: 152 га земель під сільськогосподарськими підприємствами; 88,7162 га земель, наданих у власність і користування громадянам; 12,7104 га земель під закладами, установами, організаціями; 18,9583 га земель під підприємствами промисловості; 29,9366 га земель під підприємствами транспорту і зв'язку; 16,0061 га земель під військовими частинами, підприємствами Міністерства оборони України; 7,4724 га земель запасу сільської ради.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.14 у даній справі зазначив, що за спірним рішенням Малехівської сільської ради, прийнятим, як встановлено судами, поза межами визначених повноважень, земля надавалась в оренду ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» для обслуговування приміщень, придбаних у ДП МОУ «Західвійськбуд» за договором купівлі-продажу № 19 від 15.10.03, який визнаний недійсним в судовому порядку. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про недоведення порушення прав або охоронюваних законом (лігитимних) інтересів останнього (в розумінні, наданому рішенням Конституційного Суду України від 01.12.04 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004) щодо земельної ділянки, на якій розміщене належне йому нерухоме майно і яка, однак, залишається в оренді ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», видаються сумнівним.

Згідно з п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном відповідно до Законів України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України». Тобто, залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов'язковим.

Відтак, позов першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, поданий в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Західвійськбуд», заявлений у межах наданих йому законодавством повноважень для захисту їхніх прав та інтересів.

Пленум Вищого господарського суду України у п.4.2 постанови №6 від 17.05.11 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» звертає увагу, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка на момент прийняття Малехівською сільською радою рішення № 4 «Про затвердження технічного звіту на земельні ділянки ТОВ «Захід-Буд-Сервіс» та укладення з останнім договору оренди від 01.03.05 знаходилась за межами населеного пункту с. Малехів і була включена в межі цього села лише з моменту прийняття Львівською обласною радою рішення № 1276 від 13.10.10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району». Таким чином, дана обставина встановлена судовим рішенням у даній справі.

У зазначеній вище постанові Вищий господарський суд України констатував передчасність висновків місцевого та апеляційного суду щодо недоведеності належності спірної земельної ділянки до земель оборони та перехід до ДП «Західвійськбуд» в порядку правонаступництва права на земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні розформованої в/ч А-3357, та зазначив про необхідність встановлення судами під час нового розгляду яким чином і на підставі яких рішень спірна земельна ділянка вибула з постійного користування Збройних Сил України в особі в/ч А-3357 і перейшла в розпорядження Малехівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції 1992 року, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких, зокрема, є землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Отже, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є землями однієї категорії.

Як визначено ст. 65 Земельного кодексу України від 25.10.01, землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 70 Земельного кодексу України в редакції 1992 року землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Як вбачається з наведеного, для потреб Збройних Сил України для розміщення та діяльності їхніх спеціалізованих установ можуть надаватися земельні ділянки різного цільового призначення, що не змінює категорії земель.

Відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 22.12.96 № 289 надано Військовій частині А-3357 у постійне користування земельну ділянку площею 3,8491 га для будівництва та експлуатації існуючих будівель та споруд. Тобто, зазначена земельна ділянка була надана військовій частині, а тому відповідно до закону відноситься до земель оборони. На визначення категорії земель за законом не впливає наявність щодо цього певного рішення органу місцевого самоврядування. Відповідачі не надали жодних доказів зміни даного цільового призначення та, відповідно, правового статусу на дату прийняття оспорюваного рішення Малехівською сільською радою та укладення договору оренди між відповідачами, що також є предметом спору у даній справі.

За наказом Міністерства оборони України від 29.01.98 № 27 в/ч А-3357 була розформована, а на її базі створене ДП МОУ «Західвійськбуд», яке є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків згаданої військової частини.

Враховуючи обставини справи, які підтверджуються наявними в ній матеріалами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, зазначаючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, визначено судом касаційної інстанції та не спростовано сторонами, Малехівська сільська рада, приймаючи оспорюване рішення та укладаючи договір оренди, розпорядилася спірною земельною ділянкою, яка знаходилася за межами населеного пункту с. Малехів та перебувала в державній власності, чим перевищила надані їй законом повноваження (ст. 19 Конституції України, ст. 149, п. 12 Земельного кодексу України).

Як вбачається з довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 09.09.13, за станом на 01.01.04 землекористувачем земельної ділянки площею 9,65 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, є Міністерство оборони України - ДП МОУ «Західвійськбуд». Відповідачами не спростована та обставина, що незалежно від того, що в одній з граф цієї довідки, враховуючи її фактичні розміри, зазначено, що земельна ділянка належить до забудованих земель промисловості, ця ділянка є однією зі складових, визначених Земельним кодексом України, єдиної категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.106-107, Т.ІІ), .

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони»).

Тобто, відповідачами у справі не доведено, в порядку ст. 33 ГПК України, в тому числі і з посиланням на лист Міністерства оборони України № 10/2642 від 22.12.04, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну), увійшла в межі населеного пункту с. Малехів на момент прийняття рішення № 4 від 02.05.04 Малехівською сільською радою та укладення договору оренди землі від 01.03.04 (фактично 01.03.05). Відповідно до цього та вимог саме норм законів України, що визначають статус земель оборони та припинення такого статусу, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що наявність реєстрації чи її відсутність наказу Міністерства оборони України від 22.12.97 № 483, не впливає на встановлення судом незаконності оспорюваних рішення та договору. Разом з цим, Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затверджене згаданим наказом Міністерства оборони України від 22.12.97 № 483, є обов'язковим для усіх структур даного Міністерства і його порушення має наслідком незаконність таких дій будь-якою його службовою особою чи підрозділом.

Таким чином, з врахуванням аналізу зазначених норм законодавства та матеріалів справи, спірна земельна ділянка відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 77 Земельного кодексу України належала і належить до земель оборони, які мають особливий правовий режим.

А відтак, враховуючи суб'єкт, якому спірна земельна ділянка була надана у постійне користування (в/ч А-3357), прийняте органом місцевого самоврядування рішення про таку передачу (від 22.12.96), відсутність легітимного рішення про добровільну відмову землекористувача (ДП МОУ «Західвійськбуд») за згодою Міністерства оборони України (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) та/або рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки, право постійного користування ДП МОУ «Західвійськбуд» спірною земельної ділянкою, яка належить до земель оборони, припинено не було. Дана обставина підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачами і встановлена відповідно до вимог постанови Вищого господарського суду України у даній справі.

Щодо доводів скаржника про те, що ДП МОУ «Західвійськбуд» на момент звернення з позовом не набуло права постійного користування земельною ділянкою, яка була закріплена за в/ч А-3357, то Львівський апеляційний господарський суд встановив, про що зазначено вище, що ДП МОУ «Західвійськбуд» є повним правонаступником цієї військової частини, в тому числі і щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов'язковим.

Стосовно тверджень скаржника про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно інших осіб, зокрема ТОВ «Вамир-Гал», яке не повернуто у власність Міністерства оборони України, то, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки предмет спору стосується правомірності надання та володіння земельною ділянкою площею 0,4309 га саме ТОВ «Захід-Буд-Сервіс», та не подані докази, що інші особи є належними землекористувачами цієї земельної ділянки чи її частини, тому такі твердження не визнаються обґрунтованими.

Також, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності порушень прав позивачів у справі.

Зокрема, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскільки Міністерство оборони України відповідно до Закону України «Про оборону України» здійснює управління військовим майном, то враховуючи, що земельна ділянка також є майном, і належить до земель оборони, то порушення права володіння і користування таким майном у формі управління ним є процесуальною підставою визнати Міністерство оборони України належним позивачем у справі.

Це ж стосується і ДП МОУ «Західвійськбуд», користування і володіння якого щодо земельної ділянки незаконно було припинено, і підлягає відновленню шляхом як визнання недійсними оспорюваних рішення та договору, так і усуненням перешкод відповідачем-2 у справі в її користуванні.

Так, пленум Вищого господарського суду України у п.4.2 постанови № 6 від 17.05.11 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відзначає наступне. За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони». У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідачі, приймаючи оспорюване рішення та укладаючи оспорюваний договір, порушили норми чинного законодавства, права та охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України та ДП МОУ "Західвійськбуд", що є підставою для визнання такого рішення та договору недійсними та відповідно зобов'язання орендаря (відповідач-2) усунути перешкоди в користуванні ДП МОУ «Західвійськбуд» спірною земельною ділянкою.

Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, вищенаведеними висновками суду та не підтверджені в порядку ст. 33, 34 ГПК України належними та допустимими доказами.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову є підставним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.14 у справі № 914/2733/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу б/н від 25.09.14 Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Буд-Сервіс», м. Львів без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний тест постанови складено 16.12.14.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Якімець Г.Г.