Постанова № 41924238, 09.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 909/554/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубісбау", м. Київ № 32 від 19.08.2014 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2014р.

у справі № 909/554/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубісбау", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором будівельного підряду в сумі 255 410грн. 87коп.

За участю представників:

від позивача: Похитун С.В.-директор;

від відповідача: Романів А.Б.-представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні, за клопотанням скаржника, здійснювався технічний запис судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2014р. у справі № 909/554/14 (суддя Михайлишин В.В.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кубісбау" до ТОВ "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором будівельного підряду в сумі 255 410,87грн. відмовлено.

ТОВ "Кубісбау" подано апеляційну скаргу № 32 від 19.08.2014 р., в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з»ясування всіх обставин, що мають істотне значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування у відділення №1 оператора поштового зв»язку «Нова експрес пошта» по вул. Каракая,34 в м.Калуші докази отримання 11.04.2014р. Ладаняк В.Л. документів від уповноваженої особи позивача Солодкої О.С.

Також скаржник зазначає, що жодних претензій від підрядника - ТОВ «Калушстальбуд» щодо якості виконаних робіт, об»ємів чи вартості виконаних робіт субпідрядник на протязі березня-квітня 2014 року не отримував. Відповідач ні у порядку досудового розгляду спору, ні у судовому засіданні не надав докази невиконання позивачем робіт на об»єкті при улаштуванні бетонної підлоги забійного цеху в м.Нововолинську по вул. Сокальська,30.

Окрім того, скаржник вважає, що субпідрядник відповідно до умов договору своєчасно склав у 2-х примірниках та операторам поштового зв»язку «Нова експрес пошта» 10.04.2014р. в особі уповноваженого представника - бухгалтера Солодко О.С. відправив підряднику Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (Форма №КБ-2в) за березень 2014 року, який уповноважений представник відповідача - головний бухгалтер ТОВ «Калушстальбуд» Ладаняк В.Л. отримала 11.04.2014 року. Скаржник вважає, що судом помилково зроблено висновок, що посадові становища цих (вищезазначених) осіб на підприємствах суду невідомі, а також невідомо чи є вказані особи уповноваженими представниками від підприємств для отримання кореспонденції.

На думку скаржника, підрядник не виконав умови договору підряду №1207/01 від 12.07.2013р.: не направив субпідряднику підписаний акт прийому-передачі робіт за березень 2014 року, отриманий 11.04.2014 року та акт прийому-передачі виконаних робіт за квітень 2014 року, отриманий 05.05.2014 року, або мотивовану відмову від прийняття цих робіт зі складанням акту, в якому відображений перелік неякісно виконаних субпідрядником робіт і не перерахував субпідряднику залишок оплати за виконані роботи у березні-квітні 2014 року у розмірі 246 633,80грн.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Калушстальбуд" (підрядник) та ТОВ "Кубісбау" (субпідрядник) укладено договір будівельного підряду №1207/-01 від 12.07.2013р., у відповідності до п. 1.1. якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування виконати роботи з улаштування бетонної підлоги забійного цеху в м. Нововолинську, вул. Сокальська, 30, а підрядник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх (а.с.17-20).

Згідно із п. 1.2 договору роботи мають бути виконані в повному обсязі протягом 3 календарних місяців з моменту отримання субпідрядником попередньої оплати.

У відповідності до п. 2.1 договору договірна вартість робіт та матеріалів є невід'ємною частиною договору і зазначається в Локальних кошторисах, Договірній ціні. Оплата виконаних субпідрядником робіт здійснюється підрядником за фактично виконані обсяги.

У п. 2.2.2 договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом трьох робочих днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за кожною окремою формою КБ-2в.

У відповідності до п. 6.2 договору прийняття підрядником виконаних робіт здійснюється та оформляється Актами приймання-передачі виконаних робіт з наданням субпідрядником сертифікатів та паспортів на використані матеріали.

Згідно із п. 6.3 договору підрядник, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня одержання Акта прийому-передачі виконаних робіт зобов'язаний направити субпідряднику підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття цих робіт. У випадку аргументованої відмови підрядника від підписання Акта прийому-передачі виконаних робіт сторони складають акт, в якому узгоджують перелік неякісно виконаних робіт, терміни усунення недоліків.

У відповідності до п. 8.1 договору за недотримання термінів розрахунків, що виникло з вини підрядника і не пов'язане з невиконанням субпідрядником своїх зобов'язань за договором, підрядник сплачує на користь субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання виконав належним чином, а саме провів роботи з улаштування бетонної підлоги забійного цеху в м.Нововолинську, вул. Сокальська, 30, у зв'язку із чим 10.04.2014р. надіслав спеціальним видом зв'язку "Нова пошта" на адресу відповідача Акт приймання виконаних будівельних робіт Ф.-КБ-2в за березень 2014 на суму 257 395, 01 грн. у двох примірниках, та 29.04.2014 надіслав "Укрпоштою" на адресу відповідача Акт приймання виконаних будівельних робіт (Ф. КБ-2в) за квітень 2014 року на суму 87 409, 54 грн..

Підрядник не виконав умови договору підряду № 1207/01 від 12.07.2013р., а саме не направив субпідряднику підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт за березень 2014 року та Акт приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2014 року, або мотивовану відмову від прийняття цих робіт і не перерахував субпідряднику залишок оплати за виконані роботи у березні - квітні 2014 року в розмірі 246 633, 80 грн..

28.04.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату по договору будівельного підряду, в якій просив до 08.05.2014р. провести повний розрахунок з ТОВ "Кубісбау" по договору підряду № 1207/01 від 12.07.2013р. за виконані роботи у березні 2014 року. Однак, заборгованість відповідачем не погашено.

Враховуючи наведене у зв»язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 246 633, 80грн., 2 626, 36грн. - пені, 6 090, 61 грн. - інфляційних втрат та 428, 65 грн. - 3 % річних.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено вище, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на той факт, що субпідрядник своєчасно виконав роботи на суму 257 395, 01 грн. у зв'язку із чим склав у 2 - ох примірниках та надіслав "Новою поштою" 10.04.2014р. підряднику Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (Ф.КБ-2в) за березень 2014 року, що підтверджується експрес-накладною № 59 0000 5384 1675 від 10.04.2014р. (а.с.147).

Колегія суддів, дослідивши вищезазначену експрес-накладну № 59 0000 5384 1675 від 10.04.2014р., вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що вказаний документ не може вважатися належним доказом надсилання актів виконаних робіт відповідачу, оскільки:

з його змісту неможливо встановити які саме документи надсилались "Новою поштою" 10.04.2014р., оскільки у графі "Вид вантажу" - лише вказано слово "Документи";

- відправником зазначено приватну особу Солодку Ольгу, а одержувачем фізичну особу Ладаняк Вікторію, що не може бути доказом направлення вантажу «Документів» товариству з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» від товариства з обмеженою відповідальністю «Кубісбау».

Відповідач в ході розгляду справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції заперечив факт надсилання на його адресу та отримання Акту приймання виконаних будівельних робіт (Ф.КБ-2в) за березень 2014 року.

Також, позивач зазначає, що субпідрядник своєчасно виконав роботи на суму 87 409, 54 грн., у зв'язку із чим склав у 2- ох примірниках та надіслав "Укрпоштою" 29.04.2014р. підряднику Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (Ф.КБ-2в) за квітень 2014 року, що підтверджується квитанцією про надсилання, описом вкладення в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення 05.05.2014р.(а.с.38-39).

Однак, вказані докази надсилання також не можуть братися судом до уваги, так як не підтверджують належним чином факт надсилання та отримання кореспонденції. Отже, що стосується фіскального чеку "Укрпошти" № 5520 від 29.04.2014 та опису вкладення в цінний лист, які долучено до матеріалів справи, як доказ надсилання на адресу відповідача Акту виконаних робіт та довідки ф. КБ-3, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із оригіналу фіскального чеку "Укрпошти" № 5520 від 29.04.2014р., судом першої інстанції правомірно встановлено, що у графі "кому" - вказано "Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунстальбуд", у графі "куди" - вказано "77301, Калуш", що в свою чергу суперечить реквізитам, які належать відповідачу.

Так, у відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18666325 (а.с.108-110) щодо відповідача, у графі "повне найменування юридичної особи" - значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", а в графі "місце знаходження юридичної особи" вказано такі реквізити: "77351, Івано-Франківська область, Калуський район, село Вістова, вул. Січових Стрільців, будинок 1 В". Тобто, з наведеного можна зробити висновок, що документи, згідно опису вкладення було надіслано юридичній особі, яка не є відповідачем у даній справі.

Крім того, листом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за підписом начальника ЦПЗ № 2 (а.с.162) підтверджується, що згідно опрацьованих виробничих документів за травень-червень 2014р. з Київ - 2 на адресу ТОВ "Калушстальбуд", вул. Січових Стрільців, 1В, с.Вістова 07.05.2014р. поступив цінний лист з рекомендованим повідомленням №0200223217086, який 07.06.2014р. повернений згідно п.131 «Правил надання послуг поштового зв»язку» по закінченню терміну зберігання.

Що стосується рекомендованого відправлення про вручення поштового відправлення від 05.05.2014, на який посилається скаржник, як на доказ отримання відповідачем актів приймання виконаних робіт за квітень 2014р., судова колегія зазначає наступне.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на яке посилається скаржник, у лівому верхньому кутку повідомлення містить штрихкодовий ідентифікатор з номером 02002 3181409 3, дату подання - 29.04.2014р. та дату вручення поштового відправлення - 05.05.2014р. (а.с.39).

Однак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний доказ не підтверджує факту передачі Актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень, оскільки відповідач заперечує даний факт та зазначає, що підприємством 05.05.2014р. дійсно було отримано рекомендоване поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 02002 3181409 3, однак у ньому знаходилась претензія від 28.04.2014р., а не Акти приймання виконаних будівельних робіт. Факт отримання вказаного рекомендованого відправлення також підтверджує довідка Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за підписом начальника ЦПЗ № 2 (а.с.162).

Як зазначено вище, сторони у п. 2.2.2. договору узгодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом трьох робочих днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за кожною окремою формою КБ-2в.

Таким чином, у відповідності до п. 2.2.2. договору та ст. 854 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що момент виконання грошового зобов'язання підрядника за виконані роботи субпідрядником ще не настав, оскільки відповідачу не надсилались акти приймання виконаних будівельних робіт для підписання. Докази на які посилається скаржник в підтвердження факту надсилання відповідачу вищезазначених актів прийому-передачі виконаних робіт не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки не підтверджують факт пересилки останніх.

У відповідності до п. 2.5. Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь - які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами факту неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором не доведено, оскільки скаржником не доведено факт порушення договірних зобов'язань. Отже не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 246 633, 80грн. заборгованості за виконані роботи, згідно договору будівельного підряду № 1207/-01 від 12.07.2013 як необгрунтовані та передчасно заявлені.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 428, 65 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 090, 61 грн. та пені в розмірі 2 626, 36 грн., то вони не підлягають до задоволення, враховуючи наступне.

Згідно із ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Тобто, штрафні санкції носять допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язань, оскільки вони є похідними від основного зобов»язання.

Також, враховуючи передчасність заявлених позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості не підлягають до стягнення 3% річних в сумі 428,65грн. та інфляційні втрати в сумі 6 090,61грн.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2014р. у справі № 909/554/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.12.2014р..

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.