Ухвала суду № 41923933, 15.12.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15 грудня 2014 р. Справа № 909/921/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі , судді Грица Ю. І. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Тімекс", вул.Боніфратерська,17,00-023, м. Варшава

представництво в Україні: Представництво Тімекс С.А., вул.Грушевського, 28, м.Київ,01001; поштова адреса: вул.Васильківська,1, оф.301, м.Київ,03040, код 26580897

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА" вул. Юності, 33, с.Микитинці, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська област,76494; код 31262487

про стягнення заборгованості в сумі 32 733,80грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Тімекс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТА" заборгованості в сумі 32 733,80грн.

Ухвалою суду від 26.08.14 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

11.12.14 до суду надійшла заява (вх.№ 15943/14) від представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки або на майно ТзОВ "Сота", зокрема на:

- сідловий тягач, реєстр. № АТ 1950 АМ, марки Scania P 380(колір синій), рік випуску 2007,номер VIN:YS2R4X20002030120;

- сідловий тягач, реєстр. № АТ 1403 АМ, марки Scania P 114(колір синій), рік випуску 2007,номер VIN:9BSP4X20003614021.

В обгрунтування вимог про забезпечення позову заявник посилається на складну фінансову ситуацію в Україні в зв"язку з чим багато підприємств різних форм власності визнаються банкрутами, а відтак має підстави вважати, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання відповідачем рішення суду.

Розглянувши подану заяву, дослідивши обставини справи та доводи заявлені в обгрунтування забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доцільність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців зробленого на запит суду станом на 16.12.14 відомості про перебування юридичної особи -ТзОВ "СОТА" у процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи перебування в процесі припинення юридичної особи відсутні. Тому, немає підстав вважати, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання відповідачем рішення суду, як це зазначає в своїй заяві позивач.

Крім того, майно на яке позивач просить накласти арешт ( сідловий тягач, реєстр. № АТ 1950 АМ, марки Scania P 380(колір синій), рік випуску 2007,номер VIN:YS2R4X20002030120;сідловий тягач, реєстр. № АТ 1403 АМ, марки Scania P 114(колір синій), рік випуску 2007,номер VIN:9BSP4X20003614021) знаходиться в заставі в позивача як забезпечення своєчасного виконання зобов"язання за договором №4800016 укладеним між сторонами у справі, що в свою чергу виключає правову можливість його відчуження заставодавцем і дає ряд гарантій для заставодержателя. Вказаний факт підтверджується договором застави від 20.01.12, відомості про припинення чи розірвання якого відсутні та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.01.12.

Ціна заявленого позивачем позову складає 32733,80грн., в той час, як вартість заставного майна - 1023350,00грн. А відтак, у суду наявні підстави вважати, що заходи до забезпечення позову не співрозмірні із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Керуючись ст.66, 67, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви (вх. № 15943/14 від 11.12.14) про забезпечення позову відмовити.

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Плютяк І. М. 15.12.14