Постанова № 41923549, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11298/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.,

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингове агентство «Сейлз АП» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингове агентство «Сейлз АП» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетингове агентство «Сейлз АП» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.02.2014 № 0000642203, № 0000652203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року в задоволенні позову ТОВ «Маркетингове агентство «Сейлз АП» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2014 відповідачем на підставі акту перевірки № 170/26-52-22-03-14/37589481 від 21.01.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0000642203, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 538550 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 430480 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 107710 грн.;

- 0000652203, яким позивачу за порушення п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 117250 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 93800 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23450 грн.

Як вбачається з акту перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах, в тому числі, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ріо-Грандес».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано всіх первинних документів, що доводили правомірність формування податкового кредиту та витрат за вказаний період.

Колегія суддів вважає помилковим даний висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч, 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2012 між позивачем (замовник) і ТОВ «Ріо-Грандес» (виконавець) укладено договір № 52, відповідно до умов якого замовник доручає і оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з: організації заходів інформування споживачів; проведення промо-акцій; реклами; послуг мерчандайзингу; маркетингу (а.с. 43 - 44 Том І).

В підтвердження належного надання ТОВ «Ріо-Грандес» послуг, перелік яких зазначено в п. 1.1 Договору позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, акти здачі - приймання виконаних робіт, додаткові угоди до договору, звіти по мерчендаизингу (а.с. 45 - 161 Том І).

Згідно актів виконаних робіт та податкових накладних, фактично в перевіряємому періоді контрагент надав позивачу мерчандайзингові послуги, рекламні послуги, та маркетингові послуги.

Отже, при виконанні даного Договору між TOB «Маркетингове Агентство «Сейлз АП» та TOB «Ріо-Грандес» були складені всі необхідні і передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), розрахункові документи) та передбачені п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які також були видані TOB «Ріо-Грандес» і отримані TOB «Маркетингове Агентство «Сейлз АП» і які були надані для перевірки, на підтвердження здійснених господарських операцій.

Зазначене відображено відповідачем в Акті перевірки від 27.01.2014 р. (стор. 3-4), а саме: рахунок-фактура № 135 від 30.04.2013 р., рахунок-фактура № 136 від 30.04.2013 p., рахунок-фактура № 137 від 30.04.2013 p., рахунок-фактура № 138 від 31.05.2013 p., рахунок-фактура № 90 від 31.05.2013 p., рахунок-фактура № 91 від 31.05.2013 p., рахунок-фактура № 92 від 31.05.2013 p.; акт здачі-приймання виконаних робіт №9-1/СА від 30.09.2012 р. з додатками, акт здачі-приймання виконаних робіт №3-2/СА від 28.02.2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 за квітень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 136 за квітень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 137 за квітень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 138 за квітень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 90 за травень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 за травень 2013 р. з додатками, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92 за травень 2013 р. з додатками; податкові накладні № 31 від 30.09.2012 p., № 32 від 30.09.2012 p., № 125 від 28.02.2013 p., № 126 від 28.02.2013 p., № 135 від 30.04.2013 p., № 136 від 30.04.2013 p., № 137 від 30.04.2013 p., № 138 від 30.04.2013 p., № 90 від 31.05.2013p., № 91 від 31.05.2013 p., № 92 від 31.05.2013 р.

Надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій. За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними. При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

Всі придбані у TOB «Ріо-Грандес» роботи (послуги) у подальшому позивачем використано при провадженні власної господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу, а саме укладено з TOB «СП «Укркоттон», ПзІІ «Осрам Україна» Договори як з Замовниками, яким TOB «Маркетингове Агентство «Сейлз АП» в свою чергу надало відповідні роботи (послуги).

Таким чином, відбулося використання придбаних у TOB «Ріо-Грандес» робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, яка була спрямована як на отримання так і з фактичним отриманням доходу.

Крім цього, необхідно зазначити, що TOB «Ріо-Грандес» під час здійснення вказаних в Акті перевірки від 27.01.2014р. операцій, відповідно до вимог ст. ст. 181, 182, 183 Податкового кодексу України органами державної податкової служби був зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, TOB «Маркетингове Агентство «Сейлз АП», за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Ріо-Грандес», включило до складу податкового кредиту з метою оподаткування податком на додану вартість загальну суму 430840 грн., у відповідності до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також необхідно зазначити, що TOB «Маркетингове Агентство «Сейлз АП» правомірно включило до складу валових витрат з метою оподаткування податком на прибуток витрати, як зазначив відповідач на сторінці 6 (розділ 3.1 абз. 1) Акту перевірки від 27.01.2014 p., на суму 446666,67 грн. за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Ріо-Грандес».

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Разом з тим, податковим органом такого рішення суду надано не було.

За таких обставин, судова колегія вважає необґрунтованими висновки податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, податковий кредит позивач сформував у повній відповідності з вимогами ПК України, а тому підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингове агентство «Сейлз АП» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетингове агентство «Сейлз АП» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 року № 0000642203, № 0000652203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 15.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.