Постанова № 41923396, 09.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-182/11/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Скрипченко В.О., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Роднічок» до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 року задоволено позов та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000602301/0 від 12.10.2010 року та №0000602301/1 від 13.01.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведеної перевірки встановлено завищення підприємством розміру свого податкового кредиту з ПДВ, за червень 2009 року, а тому податковими повідомленнями - рішеннями правомірно визначено грошове зобов'язання з цього податку, у розмірі 715793 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга частковому задоволенню, а судове рішення - зміні, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.10.2010 року по 20.10.2010 року податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПСП «Агрофірма «Роднічок» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень, червень - липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2009 року по 30.06.2010 року, про що складено акт №1219/07-19292651 від 01.11.2010 року, яким встановлено порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження позивачем ПДВ за червень 2009 року, на загальну суму 715793 грн.

Порушення полягає у тому, що підприємством неправомірно перенесено суми ПДВ зі своєї скороченої декларації з ПДВ 2008 року до загальної декларації ПДВ 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000602301/0 від 12.11.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, на суму 1073689,50 грн., з яких 715793,00 грн. - за основним платежем, 358896,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позивачем оскаржено дане рішення в адміністративному порядку, проте листом від 13.01.2011 року - у задоволенні скарги відмовлено, та відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000602301/1 від 13.01.2011 року.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необхідності скасування обох податкових повідомлень-рішень, з яким частково не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" - об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7 ст.7 вищевказаного Закону - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції до 31.12.2008 року, передбачено спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарських підприємств, який виключено Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

При цьому з 01.01.2009 року набрав чинності спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, а також рибальства".

Підпунктом 5.13.2 п.5.13 Наказу ДПА України №8 від 21.01.2009 року "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" передбачено, що суми податку на додану вартість, відображені в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських товаровиробників за останній податковий період в умовах дії Закону, чинного до внесення змін Законом №639, уключаються із знаком «-» до рядка 8.4 "інші випадки" податкової декларації з податку на додану вартість, що подається після набуття чинності Законом №639.

Листом ДПА України №9193/7/16-1517 від 30.04.2009 року про надання роз'яснень визначено наступне: враховуючи зазначені норми викладенні в ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР у суб'єктів господарювання, які до 01.01.2009 року використовували спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, встановлений пунктами 11.21 та 11.29 ст.11 Закону 168/97- ВР, і на яких не поширюється спеціальний режим оподаткування, що застосовується з 01.01.2009 року, сума податку на додану вартість, відображена в рядку 24 податкової декларації (скороченої) сільськогосподарських підприємств (пункт 11.21 Закону) та/чи сільськогосподарських товаровиробників (пункт 11.29 Закону) за останній податковий період 2008 року, до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, не переносяться і з бюджету не відшкодовується.

Відповідно до п.п.4.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - у разі коли, норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовою колегією встановлено, що до 31.12.2008 року ПСП «АФ «РОДНІЧОК» знаходився на спеціальній системі оподаткування для сільськогосподарських підприємств, на підставі п.11.29 Закону України "Про податок на додану вартість", та відповідно до цього спеціального статусу, ним ведено подвійний облік господарської діяльності за критерієм відношення операцій до сільськогосподарського виробництва, а саме - позивачем подано до податкового органу дві декларації з ПДВ: «загальну» та «скорочену». В «загальній» декларації з ПДВ позивачем відображено податкові зобов'язання та кредит, що сформувалися за рахунок операцій не пов'язаних з сільськогосподарською діяльністю, а в «скороченій» - які утворилися у зв'язку із веденням сільськогосподарської діяльності.

За 2008 рік позивачем, відповідно до «скороченої» декларації, накопичено у рядку 24 суму ПДВ, в розмірі 1144109 грн., проте після набранням чинності новою редакцією Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не набуто нового статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування, а тому ним віднесено залишок податкового кредиту зі стр.24 скороченої декларації за грудень 2008 року до загальної декларації з ПДВ за січень 2009 року (який в подальшому перенесено до червня 2009 року).

При цьому відмінність спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств до 31.12.2008 року, від загальної системи з 01.01.2009 року полягає лише в тому, що сільськогосподарські підприємства не перераховують до бюджету позитивну різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, а акумулюють її на власному спеціальному банківському рахунку. В інших питаннях, порядок нарахування та сплати ПДВ для сільськогосподарських підприємств на спеціальному режимі є такий самий, як і для інших підприємств.

Підставою для винесення оскаржуваних рішень відповідача про нарахування сум ПДВ за червень 2009 року - є висновок податкового органу про неправомірність перенесення підприємством сум ПДВ зі скороченої декларації 2008 року до загальної декларації 2009 року.

За результатом встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що перенесення позивачем свого податкового кредиту за 2008 рік до нової загальної декларації з ПДВ за 2009 рік цілком відповідає положенням Закону України "Про податок на додану вартість", при цьому той факт, що законодавцем, скасовано спеціальний режим оподаткування та не визначено механізму зарахування накопичених під час його дії сум, при переході зі спеціального режиму на загальний, не є підставою для позбавлення сільськогосподарського підприємства цих сум.

Крім того дії підприємства щодо перенесення ПДВ на 2009 рік вже перевірялись в рамках розгляду судових справ №2-а-2544/09/1470 і №6930/09/1470 та судовими рішеннями підтверджено їх правомірність, проте незважаючи на це податковим органом проведено нову перевірку та знову поставлено під сумнів правомірність перенесення цих сум на подальші періоді.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на лист ДПА України №9193/7/16-1517 від 30.04.2009 року, яким фактично позбавлено підприємства права на перенесення сум ПДВ зі скороченої декларації, оскільки даний наказ має меншу юридичну силу ніж вищевказані Закони України, якими таких обмежень не передбачено.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення №0000602301/0 від 12.10.2010 року, оскільки після його адміністративного оскарження позивачем, податковим органом прийнято нове рішення, а тому попереднє рішення вважається відкликаним, тобто таким, що втратило свою юридичну силу, а отже воно не може бути оскарженим до адміністративного суду, що є підставою для зміни судового рішення, в частині перегляду відкликаного податкового рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому це є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - змінити та виключити з її мотивувальної і резолютивної частини висновок суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000602301/0 від 12.10.2010 року

В решті - залишити постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: В.О. Скрипченко

Т.М. Танасогло