Постанова № 41923104, 11.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/23264/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

За участю представників:

від позивача: Мельникова І.Г. - представник за довіреністю,

від відповідача: Шепель В.Г., Случ О.В., Свідло Є.В., Чернецький О.Я. - представники за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРА Україна»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2014р.

у справі №910/23264/14 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІНДЖІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРА Україна»

про стягнення 6 031 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА Україна" (далі-відповідач) про стягнення 6 031 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правова підстава володіння та користування грошовими коштами у розмірі 6 031 000,00 грн., отриманими відповідачем згідно Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008 відпала, оскільки позивач листом №22/09 від 22.09.2014 відмовився від вказаного договору.

До позовної заяви позивачем подано до суду першої інстанції заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми 6 031 000,00 грн., а саме на грошові кошти та у тому числі на майно, належне боржнику: Автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (АГНКС), місце розташування: с. Пилиповичі 49км+560 м ліворуч дороги Київ-Ковель, Бородянський район, Київська обл.; АГНКС "Глибочиця", місце розташування: вул. Жовтнева, 128, м. Мена, Чернігівська обл.; АГНКС "Нова Каховка", місце розташування: вул. Індустріальна, 1-Д, м. Нова Каховка, Херсонська обл.; земельні ділянки за вказаними адресами; нерухоме майно (земельна ділянка, будівля, приміщення, інше нерухоме майно) за адресою: вул. Чигоріна, 2, м. Київ; рухоме майно(автотранспортні засоби тощо); інше нерухоме і рухоме майно боржника.

Заява позивача мотивована тим, що заявлена до стягнення грошова сума є значною, а відповідачем можуть вчинятися дії з метою реорганізації, ліквідації останнього або дії спрямовані на уникнення обов'язку щодо повернення безпідставно утримуваних коштів, а тому, у разі задоволення позовних вимог можуть виникнути перешкоди при виконанні судового рішення в частині стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 року у справі №910/23264/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА Україна", які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, в межах суми 6 031 000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 31.10.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Правовий аналіз норм чинного законодавства підтверджує, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами як це встановлено положеннями статей 33, 34, 36 ГПК України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України, покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги про забезпечення позову.

Окрім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить з предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника. Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Судова колегія звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРА Україна». Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд першої інстанції не зробив системного аналізу фактів обставин, які у разі невжиття заходів до забезпечення позову, можуть утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду.

Оспорюваний судовий акт містять загальні висновки про імовірність настання несприятливих для позивача обставин при виконанні рішення про стягнення заборгованості за Генеральним договором №003-08-25 від 05.05.2008р. та не містять переконливу мотивацію щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Судова колегія звертає увагу на те, що арешт накладено за відсутності доведення обставин, що можуть свідчити про необхідність його застосування.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не пілягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРА Україна» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню; В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІНДЖІ» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Пункт 10 частини 2 статті 105 ГПК України передбачає, що у постанові має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Разом з цим, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у сумі 609 грн. в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки на даній стадії судового провадження не виявляється можливим встановити, на користь якої зі сторін відбудеться судове рішення у даній справі, то у суду апеляційної інстанції відсутня можливість визначити особу, на яку буде покладено судовий збір. При цьому, суду першої інстанції під час розподілу господарських витрат після прийняття рішення у даній справі по суті слід вирішити питання щодо відшкодування судового збору в тому числі і за перегляд оскаржуваної ухвали у апеляційній інстанції з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 66, 67, 99, 101, 103-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРА Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2014р. у справі №910/23264/14 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.10.2014р. у справі №910/23264/14 скасувати.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІНДЖІ» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Матеріали справи №910/23264/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 17.12.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок