Постанова № 41923051, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/21299/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Ксьондзик П.Г.

від відповідача - Медецький М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення 147593,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року по справі №910/21299/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" на користь Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" суму заборгованості в розмірі 147593,07 грн. та 2951,86 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 16.12.2014 року.

16 грудня 2014 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 16.12.2014 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

31 травня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду №081211 (далі - Угода).

Відповідно до умов Угоди остання регулює спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами.

Згідно з п. 2.2 Угоди кількість, строки та місце поставок будуть визначені згідно з даною угодою в замовленні.

Відповідно до п. 5.1 Угоди, строк оплати визначається 70 днів з дня передачі товарів за даною угодою або з дня отримання необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер. Залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше (із змінами внесеними Додатком 1 від 11.03.2013 року).

Платежі здійснюються тільки відповідно до рахунків, що виставлені у повній відповідності до положень діючого законодавства та положень, передбачених цією угодою, зокрема п.4.

Пунктом 6.1 Угоди встановлено, що ціни, визначені в замовленні та погоджені Практікер та постачальником є фіксованими та не підлягають зміні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Угоди позивач, в період з 18.10.2013 року по 31.01.2014 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 147593,07 грн. Відповідач свої зобов'язання в частині оплати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 147593,07 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі загальних умов поставки та надання послуг.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Твердження апелянта, що надані позивачем видаткові накладні підписані не уповноваженими особами, а також, що печатки на накладних не належать підприємству відповідача, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3.9. Угоди поставки здійснюються, як правило, централізовано-кільцевим перевезенням, при яких Практікер має право отримувати товар без виписки довіреностей, згідно з Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року. При цьому Практікер попередньо повідомляє постачальника про зразок штампу (печатки), за яким підтверджується отримання товару.

Відповідно до ч. 3 п. 13 Інструкції Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" (далі - Інструкція) при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інструкції, відповідач надав позивачу зразки штампів (печаток) (а.с. 103-106), якими відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах. Вказані зразки затвердженні підписом та печаткою відповідача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази незаконного використання печатки або наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Також, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів, стосовно втрати або викрадення печатки.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 06.10.2014 року розгляд справи №910/21299/14 призначено на 20.10.2014 року.

Факт отримання відповідачем 17.10.2014 року ухвали Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року по справі №910/21299/14 підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2).

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.10.2014 року відкладено розгляд справи №910/21299/14 до 05.11.2014 року.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь в судовому засіданні 05.11.2014 року, оскільки не направив свого представника.

Також, відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження по справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом дотримано норми процесуального права про права та обов'язки сторін в судовому процесі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року по справі №910/21299/14 - без змін.

Матеріали справи №910/21299/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2014 року