Рішення № 41922957, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/23857/14 01.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 903,19 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Грабова І.А. - представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 01.12.2014 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 903,19 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2014 порушено провадження у справі №910/23857/14, розгляд призначений на 01.12.2014.

25.11.2014 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшло повідомлення про страхове покриття.

У судове засідання 01.12.2014 повноважні представники відповідача не з`явилися, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі №910/23857/14 від 30.10.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань не подали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимог та заявив клопотання про доручення документів до матеріалів справи на вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі №910/23857/14 від 30.10.2014.

Суд вирішив розглядати справу, за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 11.03.2014 року (копія витягу наявна в матеріалах справи), а саме : 01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд.21/17, кв.1.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

26.11.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) та Ковальовою Оксаною Олександрівною (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування №309142Га/13кАС, за яким позивач застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Ford Fiesta", державний реєстраційний номер АА2131РВ.

04.02.2014 року в Оболонському районі м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Ford Fiesta", державний реєстраційний номер АА2131РВ, під керуванням Ковальової О.О., та автомобіля "LDV", державний реєстраційний номер АА7579ВС, під керуванням Семенця Дмитра Васильовича, внаслідок якої застрахованому транспортному засобу були завдані механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва №3-1383/14 від 11.03.2014 року Семенця Д.В. визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно Страхових актів №1.001.14.01901/VESKO04486 від 13.02.2014 року та №1.001.14.01901/VESKO05186 від 19.02.2014 року, а також Розрахунку страхового відшкодування №б/н від 12.02.2014 року та Розрахунку додаткової суми страхового відшкодування №б/н від 19.02.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер АА2131РВ, у результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 413,19 грн.

Відповідно до Повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку №1.001.14.01901 від 04.02.2014 року позивач, згідно з умовами договору страхування, виплатив страхувальнику суму матеріального збитку у розмірі 10 413,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №90 138 від 14.02.2014 року та №91 232 від 20.02.2014 року.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС5990960 (далі - Поліс), цивільно-правова відповідальність Семенця Д.В. на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - відповідач).

22.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №ЛВ 4683 про відшкодування шкоди, докази направлення якої наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 10 413,19 грн., з вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн. відповідно до Полісу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, позивач відповідно до вищенаведених положень законодавства має право зворотної вимоги до Семенця Д.В., який зобов'язаний у порядку регресу відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну з його вини застрахованому транспортному засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, цивільна відповідальність Семенця Д.В. за шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "LDV", державний реєстраційний номер АА7579ВС, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС5990960, строк дії з 16.08.2013 року до 15.08.2014, франшиза - 510,00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив позивачеві суму матеріальної шкоди у розмірі 9 903,19 грн.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву не подав та не спростував заявлені позовні вимоги.

Відповідно до положень ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд.21/17, к.1, ідентифікаційний код 20448234) на користь Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, ідентифікаційний код 20474912) 9 413,19 грн. (дев'ять тисяч чотириста тринадцять гривень 19 коп.) - матеріальної шкоди в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова