Постанова № 41922713, 02.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року Справа № 814/3313/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лебедєвої Г.В.

при секретарі - Дворник Г.Г.

за участю: представника позивача - Крашинський А.С. (за довіреністю),

відповідача - ОСОБА_2 (паспорт) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1734,95 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1734,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_2 до Заводського районного центру зайнятості відповідачу було надано статус безробітної. В подальшому позивачем виявлено, що в період з 21.02.2014 року по 11.09.2014 року під час перебування на обліку в Заводському районному центрі зайнятості та отримання матеріальної допомоги по безробіттю відповідачка з 29.04.2014 року працювала на ПАТ "ЧСЗ" та отримувала дохід, про що не повідомила Заводський районний центр зайнятості, чим порушила ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". У зв'язку із умисним невиконанням ОСОБА_2 обов'язку щодо повідомлення Заводського районного центру зайнятості про виникнення обставин, що впливають на умови виплати відповідачу забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із викладених вище підстав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне. Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регулює Закон України "Про зайнятість населення від 05.07.2012 року №5067-VI (далі - Закон № 5067-VI). Відповідно до п.2 ст.1 Закону №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Згідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону №5067-VI статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізуєдержавну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи. Частиною 1 ст.4 Закону 5067-VI визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. Судом встановлено, що 21.02.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного центру зайнятості із заявою, відповідно до якої просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю згідно з Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". У заяві від 21.02.2014 року ОСОБА_2 зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, інших передбачених законом доходів не має. Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Судом встановлено, що ОСОБА_2 Заводським районним центром зайнятості було призначено та виплачено допомогу по безробіттю за період з 29.04.2014 року по 19.08.2014 року в сумі 1 734,95 грн., що підтверджується розрахунковою довідкою щодо виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2 за період з 29.04.2014 року по 19.08.2014 року.

11.09.2014 року відповідачка подала заяву до Заводського районного центру зайнятості про зняття з обліку для самостійного працевлаштування.

Згідно п.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" була проведена звірка даних центру зайнятості із даними Пенсійного фонду України, та виявлено, що ОСОБА_2 в період прибування на обліку в Заводському районному центрі зайнятості як безробітна у II кварталі 2014 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ "ЧСЗ" та отримувала дохід.

У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та згідно ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Заводським районним центром зайнятості було направлено запит від 01.09.2014 року №02-2150/20 до ПАТ "ЧСЗ" з метою підтвердження факту перебування безробітної ОСОБА_2 у трудових відносинах з підприємством та надання відомостей про одержаний ОСОБА_2 дохід.

12.09.2014 року було отримано підтвердження від ПАТ "ЧСЗ" того, що ОСОБА_2 дійсно працювала у ПАТ "ЧСЗ" з 29.04.2014 року по 30.05.2014 року та надані копії договору підряду №9673 від 28.04.2014 року та акт приймання - передачі виконаних робіт від 30.05.2014 року. Крім того, 12.09.2014 року Заводським районним центром зайнятості було проведено розслідування, на підставі якого складено Акт від 12.09.2014 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з якого вбачається, що ОСОБА_2 знаходилась у трудових відносинах з ПАТ "ЧСЗ" за договором цивільно-правового характеру №9673 від 28.04.2014 з 29.04.2014 року по 30.05.2014 року. 15.09.2014 року Заводський районний центр зайнятості направив рекомендованим листом ОСОБА_2 претензію від 15.09.2014 року №06-2226/09 про необхідність повернення виплаченої їй допомоги по безробіттю в розмірі 1734,95 гривень за період з 29.04.2014 року по 19.08.2014 року, яка у добровільному порядку відповідачем не виконана, що й зумовило позивача звернутись до суду із даним адміністративним позовом. Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним. Згідно ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з основних принципів, на підставі якого здійснюється страхування на випадок безробіття є законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття. Серед інших, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, є видом матеріального забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до ч.2 ст.36 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином, в порушення приписів вищезазначеної норми, відповідачка ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Заводському районному центрі зайнятості як безробітна та в період одержання матеріальної допомоги по безробіттю приховала те, що перебувала у трудових відносинах з ПАТ "ЧСЗ", тобто про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Даних щодо сплати ОСОБА_4 коштів, витрачених на виплату допомоги по безробіттю, в сумі 1 734,95 грн. на дату розгляду справи відповідачем до суду не надано.

Суд також зазначає, що відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовної заяви та визнав її, посилаючись на те, що відповідач визнає існуючу у нього заборгованість у розмірі 1 734,95 грн. Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Так, частиною третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, останнім приймається постанова про задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.4 ст.112 КАСУ суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, виключно якщо такі дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї - небуть права, свободи або інтереси.

Оскільки судом не виявлено підстав, передбачених ч.4 ст.112 КАС України, та встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим визнання відповідачем адміністративного позову підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заводського районного центру зайнятості обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 14, 70-72, 79, 86, 94, 103,112, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1 734,95 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 1 734,95 (одна тисяча сімсот тридцять чотири гривні дев'яносто п'ять копійок) на користь Заводського районного центру зайнятості (адреса:54010, м. Миколаїв, вул. 6-та Поперечна ,32, код ЄДРПОУ 2244033, р/р 37172001000439, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04 грудня 2014 року.

Суддя Г.В. Лебедєва