Ухвала суду № 41922531, 09.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 814/2664/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача; визнання протиправними і скасування постанов від 22.08.2014 року ВП № 44500080, ВП № 44500120, ВП № 44509347, ВП № 44500176, ВП № 44500080, ВП № 44500176 і ВП № 44500120; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача; визнання протиправними і скасування постанов від 22.08.2014 року ВП № 44500080, ВП № 44500120, ВП № 44509347, ВП № 44500176, ВП № 44500080, ВП № 44500176 і ВП № 44500120; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2013 Управління відкрило виконавче провадження ВП № 41406715 з виконання виконавчого листа № 1423/258/2011, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 28.11.2013.

Згідно з вказаним виконавчим листом, УПФУ було зобов'язано «… здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, обрахувавши її, виходячи з розміру надбавки за виконання особи важливих завдань - 100% посадового окладу з урахуванням окладу з військовим званням та надбавки за вислугу років…».

22.07.2014 Управління у виконавчому провадженні № 41406715 винесло постанову про накладення на боржника (УПФУ) штрафу в сумі 680 грн. та постанову про стягнення з боржника (УПФУ) виконавчого збору в сумі 1 360 грн. Законність цих постанов є предметом розгляду у справах Миколаївського окружного адміністративного суду № 814/2246/14 та № 814/2247/14 відповідно.

07.08.2014 Управління у виконавчому провадженні № 41406715 винесло постанову про накладення на боржника (УПФУ) штрафу в сумі 1 360 грн. та постанову про стягнення з боржника (УПФУ) витрат на проведення виконавчих дій в сумі 123,97 грн. Законність цих постанов є предметом розгляду у справі Миколаївського окружного адміністративного суду № 814/2412/14.

07.08.2014 Управління винесло постанову про закінчення на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606 (повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону) виконавчого провадження ВП № 41406715 (надалі - Постанова про закінчення виконавчого провадження, ар. с. 13).

Згідно з частиною третьою статті 75 Закону № 606, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Пунктом 2 Постанови про закінчення виконавчого провадження передбачалося «… постанову про стягнення виконавчого збору від 22.07.2014, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.08.2014 та постанови про накладення штрафу від 22.07.2014 та 07.08.2014 виділити та направити на виконання за неналежністю…».

Як вказано у частині другої статті 3 Закону № 606, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На думку Управління, виконання постанов від 22.07.2014 та від 07.08.2014 ВП № 41406715, відповідно до Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі - Закон № 4901), мало здійснювати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (надалі - Казначейство), тому заявами від 07.08.2014 відповідач направив вказані постанови до Казначейства.

Проте листом від 21.08.2014 № 15-08/2/9297 (ар. с. 41-42) Казначейство повернуло до Управління постанови від 22.07.2014 та від 07.08.2014 без виконання. Враховуючи це, 22.08.2014 Управління винесло постанови:

ВП № 44500080 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ виконавчого збору в сумі 1 360 грн. (надалі - Постанова 1, ар. с. 9);

ВП № 44500080 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ виконавчого збору в сумі 1 360 грн. (надалі - Постанова 2, ар. с. 14);

ВП № 44500120 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ витрат на проведення виконавчих дій в сумі 123,97 грн. (надалі - Постанова 3, ар. с. 10);

ВП № 44500120 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ виконавчого збору в сумі 123,97 грн. (надалі - Постанова 4, ар. с. 16);

ВП № 44509347 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ штрафу за невиконання рішення суду в сумі 680 грн. (надалі - Постанова 5, ар. с. 11);

ВП № 44500176 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з боржника штрафу за невиконання рішення суду в сумі 1 360 грн. (надалі - Постанова 6, ар. с. 12);

ВП № 44500176 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні з виконання постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ штрафу за невиконання рішення суду в сумі 1 360 грн. (надалі - Постанова 7, ар. с. 15).

УПФУ заперечуючи проти зазначених постанов вказало, що: у Постанові 1 та Постанові 2, в порушення підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, не зазначена дата видачі виконавчого документа (постанови ВП № 41406715 про стягнення з УПФУ виконавчого збору в сумі 1 360 грн.); в порушення частини сьомої статті 28 Закону № 606, Постанова 1 та Постанова 2 винесені не 08.08.2014 (наступний робочий день після закінчення виконавчого провадження ВП № 41406715), а 22.08.2014; всі Постанови, в порушення частини п'ятої статті 25 та частини четвертої статті 57 Закону № 606, були направлені боржнику несвоєчасно (на один день пізніше); Управління протиправно стягнуло з УПФУ виконавчий збір; відповідач не мав права одночасно з відкриттям виконавчого провадження виносити постанови про арешт коштів боржника; постанови від 22.07.2014 та від 07.08.2014 мали виконуватися відповідно до Закону № 4901; відповідач порушив ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 814/2246/14, № 814/2247/14, № 814/2412/14.

Колегія суддів не поголджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Недоліки оформлення Постанови 1 та Постанови 2, а також затримка у направленні позивачу всіх Постанов не можуть бути підставою для визнання таких Постанов протиправними.

Викладені вище обставини (звернення Управління до Казначейства) пояснюють причину відкриття виконавчих проваджень не 08.08.2014, а 22.08.2014. Проте, навіть, якби таких причин і не існувало, недотримання встановленого частиною сьомою статті 28 Закону № 606 строку не тягне за собою скасування Постанов.

Посилання позивача на те, що, доказом протиправності Постанови 1 та Постанови 2 є порушення відповідачем частини 2 статті 28 Закону № 606 (згідно з якою виконавчий збір не стягується на виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень») суд відхиляє, оскільки, як вказано вище, законність постанови від 22.07.2014 ВП 41406715 про стягнення з УПФУ виконавчого збору, є предметом розгляду в іншій справі (№ 814/2247/14).

Твердження УПФУ про те, що Управління, в порушення вимог статей 12, 25 та 57 Закону № 606, не надало позивачу строк для оскарження Постанови 1, Постанови 3, Постанови 5, Постанови 6 (про відкриття), і винесло Постанову 2, Постанову 4, Постанову 7 (про арешт коштів боржника) є безпідставними. По-перше, статтею 57 Закону № 606 не встановлено, в який час після відкриття виконавчого провадження державний виконавець вправі винести постанову про арешт коштів боржника. По-друге, як вказано вище, постанови ВП № 41406715 про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, штрафів за невиконання рішення суду були винесені 22.07.2014 та 07.08.2014, в зв'язку з чим до 22.08.2014 у позивача було достатньо часу для оскарження.

Доводи позивача про те, що виконання постанов ВП № 41406715 від 22.07.2014 та від 07.08.2014 мало здійснюватися відповідно до Закону № 4901, а не в порядку, встановленому Законом № 606, суд вважає помилковими, оскільки у частині другій статті 2 Закону № 4901 вказано, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду (до яких, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 4901, віднесені і виконавчі документи, визначені Законом № 606), стягувачем за якими є державний орган, державне підприємством, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Ухвалою від 19.08.2014 у справі № 814/2246/14 Миколаївський окружний адміністративний суд зупинив виконання постанови від 22.07.2014 ВП № 41406715 про накладення штрафу в сумі 680 грн. (ар. с. 18); ухвалою від 15.08.2014 у справі № 814/2247/14 Миколаївський окружний адміністративний суд зупинив виконання постанови від 22.07.2014 ВП № 41406715 про стягнення виконавчого збору в сумі 1 360 грн. (ар. с. 17); ухвалою від 18.08.2014 у справі № 814/2412/14 Миколаївський окружний адміністративний суд зупинив виконання постанов від 07.08.2014 про накладення штрафу в сумі 1 360 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ар. с. 21-22).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову здійснюється шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, та/або шляхом заборони вчиняти певні дії. Як вказано у частині п'ятій статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії здійснюється в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

УПФУ не надало доказів того, що вказані вище ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду про забезпечення адміністративного позову були пред'явлені (разом із заявами про примусове виконання, як це передбачено статтею 19 Закону № 606) державному виконавцю до 22.08.2014, або, принаймні, до 22.08.2014 Управління як сторона у справах № 814/2246/14, № 814/2247/14, № 814/2412/14 отримало їх копії.

Враховуючи це, доводи УПФУ про те, що при винесенні 22.08.2014 Постанов Управління порушило ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 814/2246/14, № 814/2247/14, № 814/2412/14, є безпідставними.

Ухвалою від 05.09.2014 суд за клопотанням представника позивача забезпечив адміністративний позов шляхом зупинення дій постанов від 22.08.2014 і заборонив відповідачу вчиняти виконавчі дії за цими постановами до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача; визнання протиправними і скасування постанов від 22.08.2014 року ВП № 44500080, ВП № 44500120, ВП № 44509347, ВП № 44500176, ВП № 44500080, ВП № 44500176 і ВП № 44500120; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року по справі № 814/2664/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль