Рішення № 41922140, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5679/14 03.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 22 452,15 грн.

Cуддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 22 452,15 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5679/14, розгляд справи призначено на 30.04.2014 р.

28.04.2014 р. представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

28.04.2014 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва був поданий письмовий відзив на позов.

30.04.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 30.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/5679/14 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2014 р. справу № 910/5679/14 було прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.05.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/5679/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/5679/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.

20.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 21.05.2014 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 21.05.2014 р. представник відповідача з'явився.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 21.05.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.06.2014 р.

У судове засідання 18.06.2014 р. представники сторін не з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. провадження у справі № 910/5679/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

09.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Київського НДІ судових експертиз Рувіна О.Г. з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. провадження у справі № 910/5679/14 було поновлено, задоволено частково клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, та зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» здійснити попередню оплату вартості судової експертизи в двотижневий строк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. провадження у справі було зупинено.

13.11.2014 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/5679/14 без висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. провадження у справі № 910/5679/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 03.12.2014 р.

28.11.2014 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення по справі.

У судове засідання 03.12.2014 р. представники сторін не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі - позивач) було укладено Договір СТД № 3040983 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН.

04.12.2012 р. о 19 год. 00 хв. Коваль О.І., керуючи транспортним засобом марки «Шевроле», державний номерний знак АІ 1235 ВО, на перехресті вул. Набережно Лугова - вул. Щекавицька в м. Києві, при зміні напрямку руху, повороту праворуч, не зайняв відповідного крайнього положення на проїзній частині, не впевнився в безпеці свого маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, що призвело до матеріальних збитків.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 24.12.2012 р. Коваля О.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, визначений на підставі звіту № 12/12/12 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН та доп. звіту № 02/03/13 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН. Загальний розмір матеріального збитку за вищезазначеними звітами складає 21 564,66 грн.

Позивачем були складені та підписані страхові акти № 7164 від 20.12.2012 р., № 688 від 08.02.2013 р. та № 1306 від 11.03.2013 р., згідно з якими пошкодження автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, внаслідок ДТП, яка сталась 04.12.2012 р. о 19 год. 00 хв. на перехресті вул. Набережно Лугова - вул. Щекавицька в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 22 452,15 грн.

На підставі сформованих страхових актів № 7164 від 20.12.2012 р., № 688 від 08.02.2013 р. та № 1306 від 11.03.2013 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 22 452,15 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 4083 від 19.03.2013 р. на суму 7 066,01 грн., № 4016 від 09.01.2013 р. на суму 14 459,50 грн. та № 9001 від 12.02.2013 р. на суму 926,64 грн.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шевроле», державний номерний знак АІ 1235 ВО, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9658108.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/9658108 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Шевроле», державний номерний знак АІ 1235 ВО.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак АІ 1235 ВО, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/9658108, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, зокрема, про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, оцінена належним чином, відповідно до вимог діючого спеціального законодавства України.

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, пошкодженого в результаті вищезазначеної ДТП, ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2014 р. було призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу. Обов'язок оплати судової експертизи покладено на відповідача.

09.07.2014 р. з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про необхідність здійснення оплати вартості судової експертизи в місячний строк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2014 р. було зобов'язано відповідача здійснити попередню оплату вартості судової експертизи в двотижневий строк.

13.11.2014 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/5679/14 без виконання судової експертизи, у зв'язку із відсутністю оплати за проведення експертизи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем було доведено суду належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3436 МН, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Згідно з п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду про те, що судом не встановлені правові підстави здійснення страхової виплати за Договором, не встановлений факт набрання чинності Договором. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було надано суду доказів здійснення оплати страхових платежів, що дає, на думку відповідача, підстави вважати, що Договір є недійсним.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, Договір регулює відносини позивача та його страхувальника, що не є предметом розгляду в даній справі. Відповідач не має жодного відношення до правовідносин між сторонами Договору.

В свою чергу, до правовідносин, що скалились між позивачем та відповідачем, застосовуються приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Також відповідач зазначає суду про те, що розмір страхового відшкодування повинен бути зменшений на суму податку на додану вартість, оскільки, на думку відповідача, позивачем не було доведено суду, що ремонт пошкодженого автомобіля було здійснено платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, виключно у тому випадку, коли відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень № 4083 від 19.03.2013 р. на суму 7 066,01 грн., № 4016 від 09.01.2013 р. на суму 14 459,50 грн., № 9001 від 12.02.2013 р. на суму 926,64 грн. вбачається, що позивачем не було сплачено страхове відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи або її представника. Натомість, отримувачем коштів (страхового відшкодування) від позивача є ТОВ «Росавто», а тому, сума страхового відшкодування не повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість, не зважаючи на те, чи є ТОВ «Росавто» платником такого податку, чи ні.

Таким чином, всі доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства України.

Проте, оскільки у вищезазначених звітах визначена вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу в загальному розмірі 21 564,66 грн., а відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики, звіт є належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, стягненню з відповідача підлягає саме сума, визначена у звітах.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 22 452,15 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 21 564,66 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052, Донецька обл., м. Донецьк, пр. Ілліча, 100; ідентифікаційний код: 13490997) страхове відшкодування в розмірі 21 564 (двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, будинок 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (83052, Донецька обл., м. Донецьк, пр. Ілліча, 100; ідентифікаційний код: 13490997) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 78 коп.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай