Рішення № 41922136, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21989/14 09.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл"

до Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК"

про стягнення 1 165 565,92 євро, що еквівалентно 19 045 347, 22 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Лебедєва-Ровенчук О. І. (дов. б/н від 04.07.2014)

від відповідача не з'явились

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 29.09.2014 до Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" (далі за текстом - відповідач) про стягнення грошових коштів (вкладу) в іноземній валюті в розмірі 1048119,41 євро (еквівалентно 17126271,16 грн.), проценти за користування вкладом у розмірі 74391,31 євро (еквівалентно 1215554,00 грн.), пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 38442,15 євро (еквівалентно 628144,70 грн.), 3 % річних за користування коштами основної заборгованості у розмірі 4613,06 євро (еквівалентно 75377,36 грн.), а також покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21989/14, розгляд справи призначено на 04.11.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи №910/21989/14 відкладено на 25.11.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 в порядку ст. 22 ГПК України було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмету позову, якою позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти (вклад) в іноземній валюті в розмірі 1 122 510, 72 євро (що еквівалентно 18 341 825, 16 грн.), пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 38 442,15 євро (що еквівалентно 628 144 грн. 70 коп.), суму нарахування 3 % процентів річних за користування коштами основної заборгованості в розмірі - 4613,06 євро (що еквівалентно 75 377 грн. 36 коп.); в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 09.12.2014.

В судове засідання 09.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду письмові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 19 банківського вкладу «Гарант» з юридичною особою від 04.06.2009 з урахуванням додаткових договорів до нього, в частині повернення вкладу та нарахованих по ньому відсотків в строк, обумовлений договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

4 червня 2009 року між позивачем, як вкладником та відповідачем, як банком, був укладений договір № 19 банківського вкладу «Гарант» з юридичною особою (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1. якого вкладник передав банку грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 285 000, 00 (двісті вісімдесят п'ять тисяч) євро 00 центів (далі - вклад) на строк з 04.06.2009 до 01.03.2010. По закінченню строку вкладу банк зобов'язувався повернути вкладнику визначену п. 1.1. договору суму вкладу та сплатити проценти на неї в розмірі та порядку, що зазначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, за користування вкладом, відповідач нараховує та сплачує позивачу плату в розмірі - 10, 95% відсотків річних (далі - проценти). Відповідач нараховує та сплачує проценти у валюті вкладу (п. 1.6. договору).

Керуючись правом, передбаченим п. 6.4. договору, між сторонами було укладено декілька договорів про внесення змін та доповнень до договору, які є невід'ємною частиною договору, зокрема: Договір № 1 від 10.06.2009 (змінений розмір вкладу на 310 000 євро та строк вкладу до 01.03.2010), Договір № 2 від 12.06.2009 (змінений розмір процентів на 11, 00 % відсотків річних), договір № 3 від 26.01.2010 року (змінений розмір вкладу на 500 000 євро та строк вкладу до 01.03.2010), Договір № 4 від 02.03.2010 (змінений строк вкладу до 02.06.2010 та розмір процентів на 10, 00% відсотків річних), Договір № 5 від 02.06.2010 (змінений строк вкладу до 02.12.2010), Договір № 6 від 03.08.2010 (змінений розмір вкладу на 810 000, 00 євро), Договір № 7 від 03.12.2010 (змінений строк вкладу до 04.09.2011 та розмір процентів на 7, 00% відсотків річних), Договір № 8 від 21.03.2011 (змінений порядок перерахування процентів - сума вкладу щоразу збільшується на суму зарахованих процентів на вкладний (депозитний) рахунок), Договір № 9 від 05.09.2011 (внесені зміни щодо найменування банку, змінений розмір вкладу на 929 775, 31 євро та строк вкладу до 06.08.2012, розмір процентів на 6, 00 % відсотків річних), Договір № 10 від 07.08.2012 (змінений розмір вкладу на 982 291, 25 євро та строк вкладу до 06.09.2012), Договір № 11 від 06.09.2012 (змінений розмір вкладу на 987 283, 22 євро та строк вкладу до 07.10.2012), Договір № 12 від 08.10.2012 (змінений розмір вкладу на 992 138, 71 євро та строк вкладу до 08.11.2012), Договір № 13 від 09.11.2012 (змінений розмір вкладу на 997 180,73 євро та строк

вкладу до 09.12.2012), Договір № 14 від 10.12.2012 (змінений розмір вкладу на 1 002 084,89 євро та строк вкладу до 13.01.2013), Договір № 15 від 14.01.2013 (змінений розмір вкладу на 1 007 177,46 євро та строк вкладу до 14.02.2013), Договір № 16 від 15.02.2013 (змінений розмір вкладу на 1 012 309,92 євро та строк вкладу до 14.03.2013), Договір № 17 від 15.03.2013 (змінений розмір вкладу на 1 016 969,32 євро та строк вкладу до 15.09.2013), Договір № 18 від 16.09.2013 (змінений розмір вкладу на 1 048 119,41 євро та строк вкладу до 15.08.2014, змінено розмір процентів на 7,25% відсотків річних).

Пунктами 1.7. - 1.8. договору передбачено, що по закінченню строку вкладу, відповідач

повертає вклад на підставі свого розрахункового документа на поточний рахунок позивача, проценти ж на вклад виплачуються позивачу в день повернення вкладу по закінченню строку вкладу.

Згідно п. 2.4.3. договору, позивач, як вкладник має право отримати суму вкладу і процентів за його користування у строки, передбачені договором. Таким строком є 18 серпня 2014 року (оскільки, 16-17 серпня вихідні дні).

4 серпня 2014 року позивач надіслав лист № 108/Б до відповідача відповідно до якого повідомив, що не буде продовжувати розміщення банківського вкладу згідно договору «Гарант» № 19 від 04.06.2009 року, та просив відповідача повернути без затримань банківський вклад у сумі 1 048 119,41 (один мільйон сорок вісім тисяч сто дев'ятнадцять євро 41 цент) та відсотки по ньому після закінчення дії договору на розрахунковий рахунок позивача.

Станом на 18 серпня 2014 року сума вкладу у розмірі 1 048 119,41 (один мільйон сорок вісім тисяч сто дев'ятнадцять євро 41 цент) та відсотки по ньому на поточний рахунок позивача не поступили, доказів іншого матеріали справи не містять.

У відповідь на лист позивача № 108/Б від 4 серпня 2014 року щодо повернення його вкладу у строк, відповідач у листі № 08-1950 від 18.08.2014 запропонував позивачу відкрити поточні рахунки в євро у нього для перерахування грошових коштів з депозитних рахунків з внесенням відповідних змін до договору.

На підставі постанови Правління НБУ від 27.11.2014 року № 745 «Про віднесення ПАТ «БГ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року №131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ БАНК», згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БГ БАНК». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «БГ БАНК» запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 19 банківського вкладу «Гарант» з юридичною особою від 04.06.2009 з урахуванням додаткових договорів до нього є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною ст. 1060 ЦК України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) за приписами ст. 530 ЦК України.

За приписами ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно п. 3.3. Постанови НБУ № 516 від 03.12.2003 про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі по тексту - постанова, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Пунктом 2.4.3. договору, передбачене право позивача отримати суму вкладу і процентів за його користування у строки, передбачені договором. За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, заборгованість відповідача по сплаті процентів по вкладу за період з 16.09.2013 по 15.08.2014 становить 74 391, 31 євро. Період нарахування та розрахунок суми заборгованості по виплаті процентів по вкладу позивачем здійснено правильно, що перевірено судом.

Враховуючи, що відповідачем вклад не був повернений та проценти не були сплачені позивачу, та приймаючи до уваги положення договору № 8 від 21.03.2011 станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем по договору складає 1 122 510, 72 євро, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідач, в свою чергу до суду не з'явився, заявлені позовні вимоги позивача не спростував, та доказів іншого суду не надав.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 122 510, 72 євро по поверненню вкладу, в тому числі 74 391, 31 євро по сплаті процентів за період з 16.09.2013 по 15.08.2014 відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 122 510, 72 євро по поверненню вкладу та сплати процентів належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення вкладу та строк оплати процентів, у відповідності до п. п. 1.7, 1.1. договору є такими, що настали, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по поверненню вкладу в розмірі 1 122 510, 72 євро, в тому числі процентів за користування вкладом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що введення у відповідача Тимчасової адміністрації аж ніяк не впливає на його зобов'язання перед позивачем, зокрема, щодо повернення суми вкладу.

Зокрема, згідно ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частина 1 ст. 36 Закону передбачає, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону, обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Вимоги позивача по стягненню з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання по поверненню вкладу в розмірі 38 442,15 євро (що еквівалентно 628 144 грн. 70 коп.) за період прострочення з 18.08.2014 по 06.10.2014 задоволенню не підлягають з нижченаведених підстав.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідача по поверненню вкладу.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Чинне законодавство актів, які б передбачали сплату пені за порушення грошового зобов'язання по поверненню банківського вкладу не містить.

Таким чином, оскільки сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, приймаючи до уваги, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на який посилається позивач, регулює саме договірні відносини, вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по поверненню вкладу в розмірі 38 442,15 євро (що еквівалентно 628 144 грн. 70 коп.) не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4613,06 євро (що еквівалентно 75 377 грн. 36 коп.) трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 18.08.2014 по 06.10.2014.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача за договором підлягають грошові кошти (вклад) в іноземній валюті в розмірі 1 122 510,72 євро (що еквівалентно 18 341 825 грн. 16 коп.) та 3 % річних за користування коштами основної заборгованості в розмірі - 4 613,06 євро (що еквівалентно 75 377 грн. 36 коп.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код 20717958; в порядку передбаченому чинним законодавством) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО Інтернешнл" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 40-Б; ідентифікаційний код 19257351) грошові кошти (вклад) в іноземній валюті в розмірі 1 122 510 (один мільйон сто двадцять дві тисячі п'ятсот десять) євро 72 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на день складання позовної заяви (06.10.2014) еквівалентно 18 341 825 (вісімнадцяти мільйонам триста сорок одній тисячі вісімсот двадцяти п'яти) грн. 16 коп., 3 % річних за користування коштами основної заборгованості в розмірі 4 613 (чотирьох тисяч шестисот тринадцять) євро 06 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на день складання позовної заяви (06.10.2014) еквівалентно 75 377 (семи десяти п'яти тисячам триста сімдесят семи) грн. 36 коп. та 70 669 (сімдесят тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 71 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко