Рішення № 41922131, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25621/14 09.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна"

до Приватного підприємства "Будремкомплект"

про стягнення 70 425, 42 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Руднєва О. М. (дов. б/н від 15.08.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Будремкомплект" (далі по тексту - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 52 430, 00 грн., інфляційні втрати за період прострочення у розмірі 7 183, 35 грн., пеня у розмірі 9437,40 грн., 3 % річних у розмірі 1 374,67 грн., а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25621/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014.

В судове засідання 09.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки до суду повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача в судове засідання з'явився та надав усні пояснення по справі, клопотання про доручення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 17/10-13 від 17.10.2013, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013 між позивачем, як продавцем за умовами договору та відповідачем, як покупцем за умовами договору, був укладений договір поставки №17/10-13 (далі за текстом - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти резервуари стальні горизонтальні двухстінні та одностінні, наземні та підземні для зберігання нафтопродуктів і комплектуючі до них, контейнерні АЗС, технологічне обладнання і трубопроводи, фільтри-сепаратори для очищення стічних вод від нафтопродуктів, пластикові водонепроникні пласкі герметичні кришки, люки наїздні, металеві підйомні важелі, пойменовані надалі - товар, згідно із специфікаціями, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п 2.1. договору загальна сума договору є сумою доданих специфікацій. Асортимент, кількість та ціни на товар визначаються в специфікаціях (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору датою поставки товару вважається дата видаткової накладної. Згідно до п. 3.6 договору право власності на продукцію п. 1.1 договору переходить від продавця до покупця після повної оплати товару.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі прострочки розрахунків покупець за вимогою продавця сплачує пеню в розмірі 0, 1 % щоденно від суми невиконаних зобов'язань, але не більше 10 % вартості продукції по відповідній специфікації.

Відповідно до п. 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014.

17.10.2014 сторони погодили та підписали додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 в якій погодили найменування товару, його кількість та вартість, крім того сторони погодили строки та умови оплати, а саме:

- перший платіж: передоплата 50% від вартості товару - 156 215,00 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання договору та специфікації №1;

- другий платіж: оплата 50 % від вартості товару - 156 215,00 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок продавця за фактом виготовлення товару.

Термін поставки, визначений сторонами в специфікації - п'ять тижнів за умови виконання покупцем терміну авансового платежу, зазначеного в п. 3. - специфікації.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму на суму 312 430, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-000438 від 06.11.2013 на суму 101610,00 грн., №РН-000445 від 07.11.2013 на суму 101601,00 грн., №РН-000449 від 18.11.2013 на суму 109210,00 грн., а також довіреністю №126 від 05.11.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей видана Базиленку О. В.

За поставлений товар відповідач частково розрахувався на загальну суму 260 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №766 від 20.12.2013 на суму 60 000,00 грн., № 690 від 22.10.2013 на суму 200 000,00 грн.

19.08.2014 позивач та відповідач підписали Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013 по 19.08.2014, відповідно до якого заборгованість станом на 19.08.2014 складає 52 430,00 грн.

Отже, в порушення досягнутих домовленостей та умов укладеного договору відповідач не здійснив в повному обсязі оплату поставленого товару та на момент подання позову заборгованість становить 52 430,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013 по 19.08.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір 17/10-13 від 17.10.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що позивач поставив товар обумовлений договором відповідачу без отримання оплати, як передбачено специфікацію, сторони фактично своїми діями змінили умови оплати поставленого товару.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму на суму 312430,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, що за поставлений товар відповідач частково розрахувався на загальну суму 260000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 52 430, 00 грн. (312 430,00 - 260000,00 = 52 430, 00), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 52 430,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 52 430,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання, ґрунтуються на законі та договорі і в цілому підлягають задоволень, проте положення п. 6.4. договору в частині розміру пені протирічать зазначеному вище закону, і не може бути застосований при розрахунку пені.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9437,40 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2013 по 08.05.2014, у відповідності до п. 6.4. договору задовольняються судом частково за розрахунком суду, з врахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно розрахунку суду сума пені згідно п. 6.4. договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період прострочення з 09.11.2013 по 08.05.2014, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 586, 79 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 374, 67 грн. - 3 % відсотків річних та 7 183, 35 грн. - індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення з 09.11.2013 по 23.09.2014.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 52430,00 грн., пеня у розмірі 3586, 79 грн., 3 % річних у розмірі 1374, 67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 183, 35 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1 - А; ідентифікаційний код 34427153; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 31, кім. 10; ідентифікаційний код 33290985) 52 430 (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 3 586 (три тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 79 коп. пені, 1374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 67 коп. - 3 % річних, 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 1 675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 22 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко