Постанова № 41922062, 16.12.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. 08 год. 20 хв.м. ХерсонСправа № 821/4596/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 20929,20 грн. та на користь держави в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) - утримані із заробітної плати, але не сплачені до бюджету, суми прибуткового податку - 3385,83 грн., єдиного соціального внеску - 1562,30 грн. та нарахований на фонд заробітної плати єдиний соціальний внесок - 9476,04 грн.

Сторони просили розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1992 року є державним службовцем, до 2 червня 2014 року працювала в структурному підрозділі Херсонської обласної державної адміністрації - управлінні капітального будівництва, починаючи з жовтня 2013 року відповідач припинив виплату їй заробітної плати; 2 червня 2014 року - звільнилася з посади головного спеціаліста виробничо-технічного відділу та соціального розвитку у зв'язку з переведенням на іншу роботу в інший структурний підрозділ Херсонської обласної державної адміністрації. При звільненні не було виплачено всю суму заробітної плати.

Відповідач заперечень на адміністративний позов суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 2 червня 2014 року розпорядженням голови облдержадміністрації від 02.06.2014 № 249-ос ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста виробничо-технічного відділу та соціального розвитку села управління згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України (у зв'язку з переведенням на іншу роботу), що підтверджується витягом з трудової книжки БТ-І № 4906296.

Згідно з довідкою від 08.07.2014 № 05-12/356, виданою відповідачем, з жовтня 2013 року по червень 2014 року заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась не повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість за цей період в загальній сумі 25877,33 грн., утриманню з якої підлягають прибутковий податок в сумі 3385,83 грн. та єдиний соціальний внесок в сумі 1562,30 грн.

За приписами ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення на її користь суми невиплаченої заробітної плати є законними та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь держави в особі ДПІ у м. Херсоні, утриманих із заробітної плати, але не сплачених до бюджету, сум прибуткового податку у розмірі 3385,83 грн., єдиного соціального внеску у розмірі 1562,30 грн. та нарахованого на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску у розмірі 9476,04 грн., то такі вимоги суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 розділу IV ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За змістом п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 4, ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що платниками єдиного внеску є як роботодавці, так і працівники. Податковим агентом працівника щодо утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець. Саме на роботодавця покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також обчислювати та сплачувати за працівника єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати.

За змістом п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів належить до функцій органів доходів та зборів.

Ставлячи вимоги про нарахування та сплату податків та зборів, позивач фактично перебирає на себе функції органів доходів та зборів, а функції податкового агента покладає на суд.

Окрім того, згідно позицію Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається із зазначеної вище довідки, виданої відповідачем, сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, складає 25877,33 грн., в тому числі прибутковий податок - 3385,83 грн., єдиний соціальний внесок - 1562,30 грн., або:

25877,33 грн. (всього нараховано заробітної плати) = 20929,20 грн. (заробітна плата, що підлягає виплаті працівнику) + 3385,83 грн. (прибутковий податок) + 1562,30 грн. (єдиний соціальний внесок).

За таких обставин суд задовольняє позовні частково.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 161-163 КАС України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04014134) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 25877,33 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень тридцять три копійки), з відрахуванням податку та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 12.3