Ухвала суду № 41921880, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/50668/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 2а-8546/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша аптека" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 № 0000122321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві маркетингових послуг у рамках господарських правовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.) та зв'язок цих послуг з виробничою діяльністю Товариства не підтверджуються.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. При цьому апеляційний суд визнав подані позивачем первинні документи належним доказом фактичного виконання спірних операцій та свідченням їх спрямованості на отримання Товариством економічного ефекту.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду, покладених в основу прийняття оскаржуваної постанови, та просить залишити останню без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період. За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 10.01.2011 № 31/23-209/31442745 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2011 № 0000122321/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 131 250 грн. (у тому числі 105 000 грн. за основним платежем та 26250 грн. за штрафними санкціями).

Під час перевірки податкова інспекція дійшла висновку про неправомірне включення платником до складу валових витрат вартості послуг з проведення маркетингових досліджень на ринку лікарських засобів та товарів медичного призначення на загальну суму 420 000 грн.

На думку ДПІ, подані платником акти приймання-передачі виконаних послуг не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей щодо обсягу, змісту та вартості поставлених послуг, а тому розглядувані витрати не є документально підтвердженими. Також відповідач дійшов висновку, що при укладенні договорів про надання маркетингових послуг платник не мав наміру використовувати результати досліджень у власній виробничо-економічній діяльності з метою одержання економічної вигоди. Вартість наданих послуг відображена у податковому обліку Товариства лише з метою заниження бази оподаткування податку на прибуток та не спрямована на поліпшення фінансового стану платника.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на суму понесених витрат є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованих Товариством витрат по операціям з СПД ОСОБА_1 наведеним вимогам, суди встановили, що між позивачем (замовник) та СПД ОСОБА_1 (виконавець) укладено договори про надання маркетингових послуг від 02.01.2009 № 4/2009 та від 04.01.2010 № 5/2010, якими передбачено здійснення виконавцем досліджень попиту на лікарські засоби та вироби медичного призначення, вивчення ринку збуту вказаної продукції, можливостей та перспектив ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, розрахунків цін та відомостей про їх динаміку по періодах, ступеня розвитку комерційної інфраструктури, відомостей про потенційних споживачів, можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних кампаній, прогнозу стану кон'юнктури.

Виконання зобов'язань перед замовник підтверджується актами приймання-передачі виконаних маркетингових послуг, звітами СПД ОСОБА_1 по наданню цих послуг, які містять передбачену у договорі інформацію, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Дослідивши та оцінивши наявні у матеріальних справи документи у сукупності, апеляційний суд дійшов цілком об'єктивного висновку про наявність у цих документах необхідної інформації про зміст, обсяг та вартість поставлених позивачеві послуг, а відтак і про доведеність факту надання цих послуг СПД ОСОБА_1

Що ж стосується доводів податкового органу про невикористання платником результатів маркетингового дослідження, то слід зазначити, що сфера проведеного дослідження відповідає напряму та сфері діяльності позивача з реалізації лікарських та медичних засобів. Згідно з вищенаведеними нормами Закону господарський характер понесених платником витрат визначається не фактичним отриманням доходу в конкретному податковому (звітному) періоді, а направленістю витрат на отримання доходу. При оцінці обґрунтованості витрат податковим органом береться до уваги саме намір та цілі діяльності підприємства, в рамках якої було понесено витрати, пов'язані з отриманням доходу (прибутку), а не її результат. Чинне податкове законодавство не передбачає право податкового органу оцінювати витрати платника у світлі їх економічної доцільності, раціональності та ефективності.

Висновок про недобросовісність платника повинен ґрунтуватися на об'єктивній інформації, яка безспірно підтверджує, що дії платника не мали розумної господарської мети, а були спрямовані виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

У даній справі, як вірно зазначив апеляційний суд, докази недобросовісності Товариства та обставини, що виключають право платника на формування витрат у податковому обліку, податковим органом не доведено.

З урахуванням викладеного апеляційний суд правомірно задовольнив даний позов, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційної скарги Товариства відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 у справі № 2а-8546/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько