Ухвала суду № 41921814, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/25746/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року в справі за його позовом до управління Служби безпеки України в Житомирській області про зміну дати та підстав звільнення, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі справи вбачається, що протокольною ухвалою від 04 вересня 2012 року явку позивача у судові засіданні було визнано обов'язковою. У зв'язку з цим позивач з'явився у судове засідання 22 листопада 2012 року, надав свої пояснення, заявив клопотання про допит свідків, яке було задоволено.

Відповідно до довіреності, посвідченої 24 грудня 2012 року, позивач уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси.

У подальшому у судових засіданнях 24 грудня 2012 року та 09 січня 2013 року був присутнім представник позивача, який заявляв клопотання, надавав пояснення і відповіді на запитання суду.

25 грудня 2012 року та 04 січня 2013 року позивач подав письмові клопотання про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з тим, що особиста участь у судових засідання неможлива з поважних причин, а представництво інтересів поклав на свого представника за довіреністю. Окружний суд не взяв до уваги дані клопотання з огляду на визнання явки позивача у судові засідання обов'язковою, а зазначені ним причини неможливості прибути на розгляд справи визнав не поважними й залишив позов без розгляду.

Такі висновки окружного суду, з якими погодився апеляційний суд, не можна визнати обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою отримання пояснень позивача щодо його позовних вимог, окружний суд протокольною ухвалою визнав його явку обов'язковою. На виконання вимог такої ухвали позивач був присутнім у судовому засіданні 22 листопада 2012 року, надав пояснення щодо позовних вимог та відповіді на запитання учасників процесу і суду. Тобто позивачем було виконано вимоги процесуальної ухвали. У подальшому позивач просив розгляд справи проводити у його відсутність та надав повноваження представляти свої інтереси представнику за довіреністю.

Наполягання суду на особистій участі позивача у справі на всіх стадіях її розгляду не вмотивовані й не містять обґрунтування, з якого б вбачалося неможливість продовження розгляду справи за відсутності позивача, а отже судове рішення окружного суду неможна визнати таким, що відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/