Ухвала суду № 41921593, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/74548/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Склярова Д.В.,

Генеральної прокуратури України - Стояновського Є.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промисловий комплекс Комунар" (далі - Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а-2061/11/1470

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0038980700/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, липень, серпень 2014 року в загальному розмірі 1 016 779 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 позов задоволено з тих мотивів, що до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування платником було включено податковий кредит, сформований платником з дотриманням вимог чинного законодавства.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд, дослідивши обставини виконання господарських операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей та робіт у рамках правовідносин зі спірними контрагентами, дійшов висновку про фіктивність цих операцій та їх нездатність створювати податкові наслідки.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюваний акт індивідуальної дії було прийнято ДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень, липень, серпень 2010 року, оформленої актом від 22.12.2010 № 2035/07-000/23624358. При цьому податкова інспекція зазначає про отримання Товариством необґрунтованої податкової вигоди при включенні до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених товариству з обмеженою відповідальністю «Торгінвест плюс», товариству з обмеженою відповідальністю ПССК «Еверест», товариству з обмеженою відповідальністю «Ютіка» у ціні придбаних товарів, робіт та послуг.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли різних висновків щодо дотримання позивачем наведених законодавчих вимог при формуванні податкового кредиту за операціями з названими постачальниками.

Так, суд першої інстанції визнав подані позивачем первинні документи, оформлені при виконанні спірних господарських операцій (договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення), достатнім підтвердженням реального характеру цих операцій.

Апеляційний суд, у свою чергу, проаналізувавши зміст розглядуваних операцій, дійшов висновку про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості виконати задекларовані позивачем поставки товарів, робіт в силу відсутності основних та виробничих фондів, трудових ресурсів, які є необхідними для фактичного здійснення цих операцій. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з умовами договору від 06.08.2008 № М-1 товариство з обмеженою відповідальністю ПССК «Еверест» зобов'язалося виготовити позивачеві палубну мастику ОМП-В з власних матеріалів; хімічне виробництво з виготовлення мастики передбачає наявність технічного персоналу, виробничих активів, тоді як у названого постачальника вказані ресурси відсутні взагалі. Також позивачем не подано доказів на підтвердження транспортування виготовленого товару у процесі його поставки позивачеві, докази його прийняття за кількістю та якістю в установленому порядку.

Аналогічні обставини були з'ясовані апеляційним судом і при дослідженні інших операцій, за якими податкова інспекція не визнала право позивача на податковий кредит.

Відсутність зазначених документів у сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників було цілком об'єктивно розцінено судом апеляційної інстанції як доказ безтоварності розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства.

Слід зазначити, що відповідно до судової практики, яка склалася у даній категорії спорів, здійснюючи будь-які, не заборонені чинним законодавством господарські операції, господарюючий суб'єкт повинен враховувати й публічні (фіскальні) інтереси держави, утримуючись від укладення правочинів, єдиною метою яких є зниження податкового тягаря. Платник не повинен вступати у господарські правовідносини виключно з ціллю податкової вигоди або збагачення за рахунок бюджетних коштів.

У даному разі установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій та про їх номінальне оформлення первинними документами для створення сприятливих наслідків у податковому обліку Товариства, що є неприпустимим.

А тому апеляційний суд цілком правомірно відмовив у позові, у зв'язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Державної податкової служби її правонаступником - державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промисловий комплекс Комунар" залишити без задоволення.

3. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-2061/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько