Ухвала суду № 41921445, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/9991/40410/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-1670/5489/11

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Бодекс-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2010 року, за результатами складено акт від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. підпункту 1.20.5 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 7.4.2, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі вищезазначеного акту позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 року №0002862301/1097 на загальну суму 159 842,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2010р. між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди транспортного засобу №02/07, згідно положень пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне володіння та користування транспортний засіб напівпричіп цистерна LagGSA24 та приналежності до нього, а також зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 477 000,00 грн. на рік Відповідно до даних декларацій відповідача з податку на прибуток підприємства за період 20.08 2010 р. до складу валових витрат до даних рядка 04.1 відповідачем включено суми орендної плати за договором від 01 липня 2007 року №02/07.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення фіскальний орган виходив з того, відповідачем завищені суми валових витрат за рахунок придбання послуг оренди напівпричепу-цистерни по цінах, вищих за звичайні на суму 511491,00 грн.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Відповідно до пп. 1.20.1, 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 цього Закону.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом не направлялися в ході проведення перевірки запити на адресу платників податків: відповідача чи його контрагента, щодо обґрунтування рівня договірної ціни оренди транспортного засобу за договором оренди від 07 липня 2007 року №02/07, аналізу договірної ціни належним чином проведено не було, не досліджувалося питання укладання договорів оренди транспортних засобів - напівпричепів укладених на ринку України, чи будь-яких інших, не були отримані довідки компетентних органів чи установ про рівень цін за договорами оренди ідентичних чи однорідних (подібних) транспортних засобів. Самостійного аналізу договорів оренди напівпричепів-цистерн, в спів ставних чи подібних умовах, Кременчуцькою ОДПІ не здійснювалося.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає, що згідно висновків судово-економічної експертизи, від 20 вересня 2011 року №676/677, використання орендованого транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 документально підтверджено, мало економічну вигоду для ТОВ "Бодекс-Україна".

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, фіскальним органом не доведено заниження ТОВ "Бодекс-Україна" податку на прибуток підприємств на суму 127874,00 грн., а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначені податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2011 №0002862301/1097 не підлягають задоволенню.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-1670/5489/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-1670/5489/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко