Ухвала суду № 41921428, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/76564/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі № 2а-3621/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоконсалт"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоконсалт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 459/3-22-30021475 від 17.07.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 скасовано прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоконсалт", результати якої оформлені актом № 459/3-22-20-30021475 від 17.07.2012.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведено відповідачем проведено зустрічну звірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоконсалт" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ „Харківська ТЕЦ-5" за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року та складено акт № 459/3-22-20-30021475 від 17.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, завищено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 7325098, 90 грн.: за лютий 2011 року в сумі 1166666, 67 грн., березень 2011 року в сумі 1172500 грн., квітень 2011 року у сумі 645166, 67 грн., травень 2011 року у сумі 1476000, 87 грн., червень 2011 року у сумі 600831, 61 грн., липень 2011 року у сумі 886607, 46 грн., вересень 2011 року у сумі 1377325, 62 грн.

Не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників, що свідчить про здійснення правочинів між позивачем та ПАТ „Харківська ТЕЦ-5" за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року, які здійснювалися без мети настання реальних наслідків.

Також зроблено висновок, що правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що складаний акт зустрічної звірки не порушує інтереси відповідного платника податків, оскільки сам факт проведення звірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством передбачений судовий захист прав платника податку у разі проведення перевірки, звірки, що за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом за наявності негативних наслідків проведення таких заходів для можливості судового захисту законом не вимагається.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Таким чином, дії щодо оформлення результатів зустрічної звірки актом є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин.

Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Виходячи з наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції з проведення оспорюваної зустрічної перевірки відсутні.

З тих самих мотивів у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для надання правового аналізу і висновкам податкового органу, викладеним в акті № 459/3-22-20-30021475 від 17.07.2012.

Адже такі висновки є особистими судженнями посадових осіб контролюючого органу з приводу поведінки платника у сфері податкових правовідносин та не впливають на стан суб'єктивних прав платника.

У зв'язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій контролюючого органу з формування висновків у вказаному акті перевірки є неправильним.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 у справі № 2а-3621/12/1070 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 у справі № 2а-3621/12/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3621/12/1070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко