Ухвала суду № 41921400, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/800/6240/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2012

у справі № 2а-2060/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самшид»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самшид» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.12.2011 № 0000512340/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Самшид» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт № 4578/23-112/36586694 від 28.11.2011, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у безпідставному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 1 376 319,50 грн., в т.ч.: за серпень 2010 року - 1 942,12 грн.; за вересень 2010 року - 250 366,80 грн.; за жовтень 2010 року - 49 792,53 грн.; за листопад 2010 року - 350 742,42 грн.; за грудень 2010 року - 721 781,93 грн.; за січень 2011 року - 1 693,88 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні податкового кредиту на загальну суму 13 969,45 грн., в т.ч.: за липень 2010 року - 4 400,96 грн.; за серпень 2010 року - 4 116,75 грн.; за листопад 2010 року - 2 392,33 грн.; за січень 2011 року - 3 059,41 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 12.12.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512340/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 736 674,16 грн., в т.ч.: 1 390 289,19 грн. основного платежу та 346 384,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За період перевірки позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «АБВ-Груп», ПП «Прем'єрпродукт-Центр», ТОВ «ВВН», ТОВ «Текстоніка», ПП «Т-Груп».

Так, 10.08.2009 між позивачем та ТОВ «ВВН» укладено договір № 373, згідно з яким позивач у грудні 2010 та січні 2011 придбав товари на загальну суму 47 729,70 грн., у т.ч. ПДВ - 7 954,95 грн.

29.10.2010 між позивачем та ПП «АБВ-Груп» укладено договір № 1056, згідно з яким позивач у листопаді - грудні 2010 року придбав товари на загальну суму 6 266 209,26 грн., у т.ч. ПДВ - 1 044 368,21 грн.

01.12.2009 між позивачем та ПП «Прем'єрпродукт-Центр» укладено договір № 608, згідно з яким позивач у грудні 2010 року придбав продовольчі товари на загальну суму 131 370,42 грн., у т.ч. ПДВ - 21 895,07 грн.

01.03.2010 між позивачем та ТОВ «Текстоніка» укладено договір від № 673, згідно з яким позивач у серпні 2010 року придбав товари на загальну суму 13 851,20 грн., у т.ч. ПДВ - 2 308,53 грн.

Також, у вересні та жовтні 2010 року позивач мав господарські відносини з ПП «Т-Груп», в результаті здійснення яких включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року суму 300 159,33 грн.

08.12.2010 на підставі постанови слідчого від 01.12.2010 працівниками ГУБОЗ МВС України здійснено виїмку фінансово-господарських документів по взаємовідносинах позивача з Приватним підприємством «Т-Груп».

Листом від 14.11.2011 № 3474/10-23-112 позивач повідомив відповідача про факт вилучення документів, в зв'язку з чим наказом начальника Васильківської ОДПІ від 11.10.2011 № 991-П перевірку позивача було перенесено до дати отримання вказаних фінансово-господарських документів або забезпечення доступу до них.

Однак, у подальшому перевірку було продовжено, висновки і рішення було прийнято податковим органом без дослідження фінансово-господарських документів.

На підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством «Т-Груп» позивач надав суду першої інстанції інформацію у табличному вигляді з приводу договору від 30.08.2010 № 772 про надання рекламних послуг, вартості отриманих послуг та коштів, перерахованих на рахунок даного контрагента; копій податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

На підставі вказаних документів судами встановлено, що в серпні 2010 року між позивачем та ПП «Т-Груп» укладено договір від 30.08.2010 № 772, згідно з яким позивач придбав рекламні послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних буклетів на загальну суму 1 808 460 грн., у т.ч. ПДВ - 301 410 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача із зазначеними контрагентами підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами були нікчемними.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП «АБВ-Груп», ПП «Прем'єрпродукт-Центр», ТОВ «ВВН», ТОВ «Текстоніка», ПП «Т-Груп»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (послуг), з документальним підтвердженням.

Також, судами не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний