Вирок № 41919699, 16.12.2014, Полонський районний суд Хмельницької області

провадження №1-кп/61/95/2014

справа №681/1205/14-к

ВИРОК

іменем України

16 грудня 2014 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб'яка Б.В., з участю секретарів Чайки Л.В., Гром С.В., з участю прокурорів Козинного О.О., Карпюка А.М., обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

кримінальне провадження внесене 10 червня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420 142 402 00000 001,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонному кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Новоселиця Полонського району,

жителя АДРЕСА_1

українця, громадянина України, освіта вища, одружений, не працює, пенсіонер, має на утриманні одну неповнолітню дитину, інвалід 2 групи,

раніше не судимий

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 382, ч.1 ст. 365 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 працював в Полонському РВ УМВСУ, має звання підполковника міліції, наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області № 140 о/с від 03 травня 2013 року був призначений на посаду заступника начальника Полонського районного відділу - начальника міліції громадської безпеки УМВС України в Хмельницькій області. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» як співробітник органів внутрішніх справ зобов'язаний був згідно з п.п. 11, 20 ч.1 ст.10 Закону України «Про міліцію» виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду, а також конвоювати, охороняти та у випадках, передбачених законом, утримувати осіб: затриманих у зв'язку із вчиненням злочину, взятих під варту, а також обвинувачених і засуджених на вимогу судових органів та, відповідно до посадової інструкції заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Полонського РВ УМВС, затвердженої наказом начальника Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області №32 від 20 січня 2014 року організовувати охорону і конвоювання арештованих, затриманих, тобто був відповідно до своїх службових обов'язків наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями, був службовою особою, яка займає відповідальне становище

21 травня 2014 року ОСОБА_1 близько 17 години 40 хвилин умисно не виконав вирок суду про взяття під варту засудженого ОСОБА_3, хоча мав реальну можливість виконати судове рішення за наступних обставин.

Всупереч вимогам ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими особами, фізичними і юридичними особами, їх об`єднаннями, на всій території України, а невиконання судових рішень, тягне за собою відповідальність, передбачену законом, всупереч вимогам ч.2 ст.534 КПК України про те, що судове рішення, яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню та, відповідно до ст. 533 КПК України, є обов'язковим для органів державної влади і їх службових осіб, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що 21 травня 2014 року Полонським районним судом ОСОБА_3 визнано винним за ст.ст. 389 ч.2, 185 ч.2 КК України та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання призначених покарань, засудженому остаточно визначено покарання два роки шість місяців п'ять днів обмеження волі і до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту в залі суду, дав вказівку виконувачеві обов'язки начальника ізолятора тимчасового тримання Полонського РВ УМВС старшому сержантові міліції ОСОБА_4 з'ясувати наявність вільних місць в ізоляторах тимчасового тримання Ізяславського, Славутського, Старокостянтинівського РВ та Нетішинського МВ УМВС України в області. ОСОБА_4 в телефонному режимі з'ясував, що для поміщення взятих під варту осіб наявні вільні місця у Славутському та Старокостянтинівському РВ УМВС України в області, але затримані особи у зв'язку з виборами Президента України поміщені до Хмельницького СІЗО №29.

ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи обов'язок виконання вироку суду, всупереч інтересів правосуддя, маючи реальну можливість виконати вирок Полонського районного суду від 21 травня 2014 року щодо взяття засудженого ОСОБА_3 під варту, надав вказівку виконувачу обов'язків начальника ІТТ Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області, міліціонеру ІТТ старшому сержанту міліції ОСОБА_4 відпустити ОСОБА_3 з приміщення районного відділу міліції та зобов'язати засудженого з'явитись у відділ міліції після проведення виборів Президента України, з 26 травня 2014 року, що й ОСОБА_5 було виконано.

Внаслідок не виконання 21 травня 2014 року вироку суду в частині обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою він 27 травня 2014 року вчинив новий умисний злочин - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчиненим повторно, передбачений ч.2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав в повному обсязі і пояснив, що був заклопотаний питаннями організації служби працівниками міліції під час виборів Президента України. Пояснив, що 21 травня 2014 року після 17 години ОСОБА_4 йому повідомив, що в нього є вирок суду щодо особи, яку треба доставити в СІЗО, але не казав, що це йдеться про ОСОБА_3, якого суд арештував. Вироку не читав, ОСОБА_4 йому повідомив, що ОСОБА_3 засуджений до позбавлення волі реально, але не повідомив, що ОСОБА_3 доставлений конвоєм із зали суду. У разі необхідності виконання вироку суду про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно здійснити ряд дій, передбачених спільним наказом міністрів внутрішніх справ, юстиції, Генерального прокурора, Служби безпеки, Верховного Суду України і ОСОБА_4 повинен був їх виконати без окремої вказівки ОСОБА_1 Для виконання вироку суду дав вказівку ОСОБА_4 з'ясувати наявність вільних місць в ізоляторах тимчасового тримання в інших відділах міліції. ОСОБА_4 йому повідомив про те, що всі райвідділи вивезли арештованих осіб в Хмельницьке СІЗО і не можуть прийняти ОСОБА_3 Тому він сказав ОСОБА_4, що будемо конвоювати ОСОБА_3 в Хмельницьке СІЗО. Також пояснив, що ОСОБА_4 повідомив йому, що вирок набирає законної сили через один місяць і нема потреби негайно його виконувати в частині тримання ОСОБА_3 під вартою. Дав вказівку ОСОБА_4 вияснити питання про взяття під варту ОСОБА_3 в головуючої по справі судді ОСОБА_22., але останній в суд не ходив і ще раз повторив, що вирок набирає законної сили через місяць. Оскільки не був знайомий із змістом вироку, тому вини його в тому, що ОСОБА_3 не був взятий під варту, немає.

Проте вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується доказами, що спростовують його твердження про відсутність в його діях складу злочину.

Свідок ОСОБА_7 в суді показав, що здійснював привід ОСОБА_3 в судове засідання. Прокурор Соболевська В.В. попросила залишитися в приміщенні суду, тому що суд можливо обере ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після проголошення вироку ОСОБА_8 взяв його копію, вони вдвох привели ОСОБА_3 в приміщення Полонського РВ УМВСУ, там він копію вироку вручив ОСОБА_9, а ОСОБА_3 залишив під наглядом ОСОБА_10 в черговій частині.

Свідок ОСОБА_11 показав в суді, що дільничний інспектор ОСОБА_7. виконував ухвалу суду про привід ОСОБА_3 в судове засідання.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що перебував у залі суду під час проголошення вироку ОСОБА_6 і чув, що суд постановив взяти ОСОБА_3 під варту в залі суду. Отримав копію вироку в суді, вдвох з ОСОБА_7 доставили ОСОБА_3 в приміщення райвідділу міліції, ОСОБА_7 з копією вироку пішов до ОСОБА_1 в його кабінет, після чого йому повідомив, що цю копію вироку віддав ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_12 показала, що попросила працівників Полонського РВ УМВСУ затриматися в суді, щоб забезпечити порядок в суді, тому що поведінка ОСОБА_3 свідчила про можливість порушення ним порядку в суді. Суд ухвалив у вироку обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відвели ОСОБА_3 в приміщення Полонського РВ УМВСУ.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що близько 17 години ОСОБА_7 та ОСОБА_8 привели ОСОБА_3 в приміщення райвідділу міліції, попросили свідка наглядати, щоб ОСОБА_3 не втік. В руках ОСОБА_3 бачив вирок. Бачив, як ОСОБА_4 про щось розмовляв з ОСОБА_3, після чого ОСОБА_3 пішов з райвідділу. Пізніше ОСОБА_4 сказав, що отримав усну вказівку ОСОБА_1 відпустити ОСОБА_3 та зобов'язати засудженого прибути в Полонський РВ УМВСУ після виборів Президента України.

Свідок ОСОБА_13 показав , що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 привели ОСОБА_3, наказали сидіти в приміщенні райвідділу і нікуди не відлучатися. При цьому ОСОБА_10 перебував від ОСОБА_3 на віддалі близько п'яти метрів. Ніяких документів щодо ОСОБА_3, в тому числі вироку суду, в чергову частину ніхто не надавав. Пізніше ОСОБА_3 вийшов на вулицю і більше в райвідділі свідок його не бачив.

Свідок ОСОБА_3 показав, що отримав в суді копію вироку, працівники міліції привели його в приміщення Полонського РВ УМВСУ, де повідомили міліціонерові ОСОБА_14 що ОСОБА_3 арештований, наказали посидіти і чекати. Черговий також сказав чекати. Прийшов конвойний ОСОБА_4 , забрав копію вироку і пішов в приміщення райвідділу. Потім ОСОБА_4 зійшов вниз, повідомив, що нема можливості везти його в Хмельницьке СІЗО, що заступник начальника міліції наказав його відпустити, а після виборів його відвезуть в СІЗО.

Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що на початку червня 2014 року як працівник прокуратури під час спілкування із слідчим Полонського РВ УМВСУ довідався про те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст..190 КК України. Оскільки йому було відомо, що за вироком суду ОСОБА_3 було взято під варту, він перевірив обставини вчинення нового злочину ОСОБА_3 і від ОСОБА_3 йому стало відомо, що ОСОБА_4 відправив його додому. Працівники Полонського РВ УМВСУ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в своїх поясненнях вказали, що після проголошення вироку вони привели ОСОБА_3 до райвідділу, залишили ОСОБА_3 біля чергового, ОСОБА_9 вручили вирок. ОСОБА_4 також пояснив, що ОСОБА_1 зобов'язав його прийти в райвідділ, тому що ОСОБА_6 обрано запобіжний захід, в райвідділі дав вказівку вияснити, чи є вільні місця в ізоляторах тимчасового тримання сусідніх райвідділів міліції. Коли було встановлено, що з ізоляторів затримані особи у зв'язку з виборами Президента України вивезені в Хмельницькн СІЗО, ОСОБА_1 дав вказівку відпустити ОСОБА_3 і зобов'язати його прийти до райвідділу міліції після виборів Президента України. ОСОБА_4 повідомив про таку вказівку ОСОБА_3 і останній пішов з райвідділу.

Свідок ОСОБА_16 показав, що пред'являв ОСОБА_6 підозру у вчиненні злочину, отримав вказівку доставити його в прокуратуру до заступника прокурора Попадюка М.О., під час пред'явлення ОСОБА_6 підозри дізнався про вирок суду від 21 травня 2014 року.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 21 травня 2014 року близько 17 год. 20 хв. йому зателефонував ОСОБА_1 з вказівкою прийти в райвідділ міліції, тому що необхідно виконати вирок суду про взяття засудженого під варту. В приміщені райвідділу ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_3 копію вироку і не читаючи його пішов з ним до ОСОБА_1 ОСОБА_1 розпорядився встановити, чи є вільні місця в ізоляторах тимчасового тримання в інших райвідділах міліції. Він доповів ОСОБА_9 про те, що у зв'язку з виборами Президента України з ізоляторів арештовані особи вивезені до Хмельницького СІЗО №29. ОСОБА_1 дав усну вказівку відпустити ОСОБА_3 додому і зобов'язати його прибути в райвідділ після виборів. Свідок повідомив про це розпорядження ОСОБА_1 засудженому ОСОБА_6, який пішов з приміщення райвідділу міліції.

Свідок ОСОБА_17 в суді показав, що - згідно затвердженої ним, начальником міліції - службової інструкції, ОСОБА_1 відповідає за виконання вироків суду, в тому числі взяття особи під варту. Про виконання вироку щодо ОСОБА_3 ні ОСОБА_1, ні інші працівники йому нічого не доповідали.

Покази обвинуваченого та свідків повністю узгоджуються із доказами, наданим прокурором і дослідженим в судовому засіданні - з даними вироку Полонського районного суду від 21 травня 2014 року, з яких вбачається, що засудженого ОСОБА_3 взято під варту в залі суду;

з даними розписки про отримання в суді копії вироку працівником Полонського РВ УМВСУ ОСОБА_8;

з даними книги нарядів Полонського РВ УМВСУ, з яких вбачається, що 21 травня 2014 року ОСОБА_13 та ОСОБА_10 перебували в приміщенні райвідділу міліції;

з даними книги обліку осіб, що знаходяться в ізоляторі тимчасового тримання Полонського РВ УМВСУ, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не був затриманий;

з даними ухвали суду від 15 травня 2014 року про примусовий привід ОСОБА_3 в судове засідання 21 травня 2014 року;

з даними наказу від 10 жовтня 2013 року про призупинення функціонування ізолятора тимчасового тримання в Полонському РВ УМВСУ;

з даним посадової інструкції виконувача обов'язків начальника ізолятора тимчасового тримання Полонського РВ УМВСУ, з яких вбачається, що він розставляє сили й засоби відповідно до рішень начальника ОВС щодо охорони затриманих і взятих під варту осіб;

з даними посадової інструкції заступника начальника Полонського РВ УМВСУ - начальника міліції громадської безпеки підполковника міліції ОСОБА_1, з яких вбачається, що він організовує охорону і конвоювання арештованих, затриманих;

з даних протоколу затримання ОСОБА_3, з яких вбачається, що на виконання вироку суду від 21 травня 2014 року він був затриманий 05 червня 2014 року;

з даними наказу №140 о\с від 03 травня 2013 року про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Полонського РВ УМВСУ - начальника міліції громадської безпеки;

з даними журналу обліку доставлених , відвідувачів та запрошених до Полонського РВ УМВСУ, з яких вбачається, що 21 травня 2014 року ОСОБА_3 було доставлено до слідчого райвідділу;

з даними журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Полонського РВ УМВСУ, з яких вбачається, що 04 червня 2014 року поступила заява ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_3 незаконно заволодів його велосипедом;

з даних повідомлення про підозру від 17 червня 2014 року, з яких вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про те, що він підозрюється в тому, що 27 травня 2014 року він шляхом шахрайства незаконно заволодів велосипедом ОСОБА_18 вартістю 270 грн.;

з даних обвинувального акту від 18 червня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні 27 травня 2014 року злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України;

з даними протоколу огляду від 25 червня 2014 року, з яких вбачається, що відеоспостереженням в Полонському РВ УМВСУ зафіксовано привід ОСОБА_3 21 травня 2014 року в 17 год. 09 хв. до приміщення Полонського РВ УМВСУ та залишення ним приміщення райвідділу в 17 год. 40 хв.

Свідок захисту ОСОБА_19 в суді показав, що чув в кабінеті ОСОБА_1 спір між ним і ОСОБА_5, якому ОСОБА_1 давав вказівку йти до суду. Свідок захисту ОСОБА_20 в суді показав, що чув розмову в кабінеті ОСОБА_1 його розмову з ОСОБА_5 , зміст розмови був про взяття під варту якоїсь особи, ОСОБА_1 давав ОСОБА_4, який тримав в руках якісь документи, якусь вказівку, при цьому не бачив, чи ОСОБА_4 давав ОСОБА_9 якісь документи. Свідок захисту ОСОБА_21 в суді показав, що ОСОБА_4 заходив в кабінет ОСОБА_1, тримав в руках якісь папери, але в присутності свідка папери ОСОБА_9 не передавав.

Оцінюючи покази свідків захисту суд вважає, що із їх змісту вбачається, що ОСОБА_4 з'ясовував в присутності свідків питання щодо затримання ОСОБА_3 але свідки не бачили, чи передавав ОСОБА_4 документи ОСОБА_9 Суд розцінює такі покази свідків як доповнення до показів свідків обвинувачення і самого ОСОБА_1. Дані покази свідків захисту не спростовують показання свідків обвинувачення, а доповнюють їх в частині, що відбувалося спілкування ОСОБА_4 із ОСОБА_1 з приводу виконання вироку суду. Дані покази свідків не підтверджують показання ОСОБА_1 про те, що йому не відомий був зміст вироку суду, а показання свідків захисту про те, що вони не бачили, чи передавав ОСОБА_4 ОСОБА_9 вирок суду, не спростовують показання інших вищевказаних свідків обвинувачення та дані інших доказів, оскільки свідки захисту в суді показали тільки свої суб'єктивні сприйняття подій в окремих періодах часу.

Аналізуючи наведені докази, достовірність яких у зв'язку з їх відповідністю фактичним обставинам сумніву не викликають, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, який займав в Полонському РВ УМВСУ відповідальне становище, умисно не виконав рішення суду, що спричинило істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету правосуддя, тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України.

Вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким злочином. Визначаючи вид та міру покарання, суд виходить з усіх обставин, за яких було вчинено злочин, наслідки, що настали від його здійснення. Також суд враховує особу обвинуваченого. Зокрема, він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем праці та проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, за станом здоров'я має другу групу інвалідності як інвалід армії.

Обставин, що обтяжують або пом'якшують вину ОСОБА_1, в суді не встановлено.

Наведені обставини дають суду підстави обрати, необхідне й достатнє для виправлення й попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів, покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ, але із звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Документальні докази підлягають знищенню

З врахуванням обставин вчинення злочину, даних про особу ОСОБА_1, підстав обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та позбавляти його спеціального звання підполковника міліції суд не вбачає.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що як заступник начальника Полонського РВ УМВСУ - начальник міліції громадської безпеки, умисно перевищив службові повноваження і 21 травня 2014 року умисно не виконав вирок суду про взяття ОСОБА_3 під варту із зали суду, який цим скористався і вчинив 27 травня 2014 року новий умисний злочин, тому такі дії ОСОБА_1 завдали істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету правосуддя, що передбачено ч.1 ст.365 КК України.

Із змісту ч.3 примітки до ст..364 КК України вбачається, що відповідальність за ч.1 ст.365 КК України наступає, якщо перевищення службових повноважень завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам , інтересам юридичних осіб. Істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суду не надано доказів, що внаслідок перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень державним інтересам спричинена матеріальна шкода, яка перевищує в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.365 КК України і його необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 за ч.1 ст.365 КК України виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців та з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Документальний доказ - диск із записом камер спостереження, що зберігається у справі - знищити.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги до Полонського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Б.Боб"як