Рішення № 41918281, 09.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Cправа № 522/19927/14-ц

Провадження № 2/522/9258/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.

при секретарі Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття арешту з належної частини квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття арешту з належної частини квартири, а саме: 145/2000 частин квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони на підставі договору дарування від 02.07.1998 року, є співвласниками у рівних частках 145/1000 частин вказаної квартири. Маючи намір поліпшити свої житлові умови, вони вирішили продати належну їм частину квартири у зв'язку з чим у травні 2014 року звернулися за консультацією до приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_6, який повідомив їм, що на їх частку квартири накладений арешт і на даний час вони не можуть її відчужити. З метою отримання інформації щодо арешту, вони звернулися до реєстраційної служби ОМУЮ де отримали відповідний витяг в якому зазначено, що об'єктом обтяження є 145/2000 частин вказаної квартири, власником яких є ОСОБА_4 а підставою обтяження є постанова АН № 308123 від 21.04.2009 року Другого Приморського ВДВС ОМУЮ. Для отримання інформації щодо підстав накладення арешту на 145/2000 квартири звернулись до Другого Приморського ВДВС ОМУЮ де в усному порядку було повідомлено про те, що не можуть надати таку інформацію з підстав того, що виконавче провадження за яким було накладено арешт на 145/2000 частин їх квартири за збігом строку давнини вже знищено. Також, було повідомлено про те, що в електронній базі відділу є тільки позначка, що на вказану частку квартири накладено арешт. На питання чому перед знищенням чи закриттям виконавчого провадження не був знятий арешт з 145/2000 частки їх квартири, відповіді отримано не було та запропоновано звернутися до суду з відповідним позовом.

В судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце повідомлялася належним чином у встановленому порядку, шляхом надання оголошень до газет «Урядовий кур'єр» та «Одеські вісті».

Представник відповідача Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому порядку, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.22). Заяви про розгляд справи за відсутністю їх представника не надавали.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02.07.1998 року, є співвласниками у рівних частках 145/1000 частин квартири АДРЕСА_1. Зазначений договір дарування у встановленому порядку було зареєстровано у КП «ОМТІ та РОН», про що 21.08.1998 року вказаним КП були внесені відповідні відомості в реєстрову книгу № 256 пр. стор. 102р № 557 (а.с.8).

Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Проте, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі постанови АН № 308123 від 21.04.2009 року накладений арешт на 145/2000 частин квартири АДРЕСА_1, власником якої зазначена ОСОБА_4.

З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №23846722 від 04.07.2014 року вбачається, що об'єктом обтяження є 145/2000 частин квартири АДРЕСА_1, а підставою обтяження є постанова АН № 308123 від 21.04.2009 року Другого Приморського ВДВС ОМУЮ (а.с.7). У витягу також зазначено, що власником вказаної частини квартири є ОСОБА_4.

З позову вбачається, що позивачам особа на ім'я ОСОБА_4 невідома, а також не відомо яким чином вона може бути власником їх частки квартири.

З відповіді КП «БТІ» ОМР за № 440523.67.14 від 29.05.2014 року, яка була надана приватному нотаріусу ОСОБА_6 на його запит від 23.05.2014 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано:

- 159/1000 частин квартири за ОСОБА_8 (дата реєстрації 29.03.1995);

- 145/1000 частин квартири за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (договір дарування від 02.07.1998);

- 130/1000 частин квартири за ОСОБА_8 (дата реєстрації 26.05.2000);

- 237/1000 частин квартири за ОСОБА_10 (дата реєстрації 16.10.2003);

- 91/1000 частин квартири за ОСОБА_11 (дата реєстрації 17.05.2006);

- 97/1000 частин квартири за ОСОБА_1 (дата реєстрації 3.08.2006);

- 141/1000 частин квартири за ОСОБА_12 (дата реєстрації 12.08.2008).

Отже, з вищенаведеного вбачається, що серед власників вказаної квартири, власниця на ім'я ОСОБА_4, не значиться.

З наданого судом запиту до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області вбачається, що фізична особа на ім'я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованою чи знятою з реєстрації не значиться (а.с.17).

Позивачка ОСОБА_3 звернувшись до Другого Приморського ВДВС ОМУЮ з метою отримання інформації щодо вказаного арешту, отримала від відділу усну відповідь, що виконавче провадження за яким було накладено арешт на 145/2000 частин вказаної квартири за збігом строку давнини вже знищено, а в електронній базі відділу є тільки позначка, що на вказану частку квартири накладено арешт. Також представник відділу повідомив їй, що у зв'язку зі знищенням архівного виконавчого провадження не можливо з'ясувати його стан та надати інформацію щодо накладення арешту на частку квартири.

З позову вбачається, що позивачі не можуть реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, яке належить їм на праві власності у зв'язку з тим, що був накладений арешт.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Однак, завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», на відмінність від статей 48 та 49 цього Закону, не передбачає зняття арешту з майна боржника за ініціативою органу державної виконавчої служби під час завершення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1-3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу викладеної норми вбачається, що Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не вжито дій направлених на скасування запобіжних заходів при закритті виконавчого провадження, що призвело до порушення майнових прав позивачів.

Таким чином, при завершенні виконавчого провадження державний виконавець мав скасувати усі вжиті заходи з забезпечення виконання виконавчого документа, але не зробив цього з невідомих причин, чим порушив права позивачів щодо розпорядження належним їм на праві власності майном.

Відповідно ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Зі змісту ст. 386 ЦК України вбачається, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 391 ЦК України, вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст. 3 ЦК України та ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, необхідно захистити цивільні права та інтереси власників нерухомого майна, тому необхідно звільнити майно з-під арешту,

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 1-3, 12, 15-16, 20, 317, 319, 321, 328, 386, 391 ЦК України, ст.ст.. 11, 47, 49, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 3, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 114 ч.2, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття арешту з належної частини квартири - задовольнити.

Звільнити з під арешту належні на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 145/2000 частин квартири АДРЕСА_1, який був накладений Другим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі, згідно постанови АН № 308123 від 21.04.2009 року.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

Приморського районного

суду міста Одеси Чернявська Л. М.

09.12.2014