Рішення № 41918254, 28.11.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/8716/14

Справа № 522/18258/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.11.2014 року, Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді - Турецького О.С.,

при секретарі - Гасуляк С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Приморського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання договору іпотеки дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним вище позовом, в якому просив встановити факт його проживання з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 грудня 2007 року до15 серпня 2008 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту державної реєстрації Свідоцтва про право власності серії ССК №105647 від 25.07.2008 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»; визнати недійсним Іпотечний договір від 07.07.2008 року, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», зареєстрований за №3527; припинити взаємні права та обов'язки сторін за Іпотечним договором від 07.07.2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», зареєстрований за №3527; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 7521103 від 07.07.2008 року про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1; виключити з Державного реєстру іпотек запис №7521145 від 29.11.2010 року про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним.

Восени 2007 року позивач познайомився з ОСОБА_2 та вони стали зустрічатися, а з 26 грудня 2007 року вона перевезла свої речі до нього додому, тобто останні почали фактично проживати разом у орендованій квартирі однією сім'єю як чоловік та дружина та вести спільне господарство, але без реєстрації шлюбу.

В період проживання з відповідачкою, позивач систематично виїжджав за територію України у зв'язку із довготривалими відрядженнями.

Однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторони проживали до 15 серпня 2008 року.

В травні 2008 року ОСОБА_1 запропонував відповідачці придбати власну квартиру, на що остання погодилась.

На початку літа 2008 року, ОСОБА_2 знайшла квартиру і попросила позичити їй грошей, необхідних для її придбання.

Для купівлі квартири потрібна була сума близько 650.000,00 грн.

У зв'язку з тим, що сума була значною, позивач погодився її надати, але під розписку.

07 липня 2008 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, та оформила її на своє ім'я.

Восени 2013 року, позивачу стало відомо, що відповідачка в період проживання з ним однією сім'єю, але без його відома, 07.07.2008 року уклала з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Іпотечний договір від 07.07.2008 року № РМL-507/053/2008, за яким предметом іпотеки стала вказана квартира АДРЕСА_1.

Зазначений Іпотечний договір був укладений в забезпечення всіх грошових зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором від 07.07.2008 року №МL507/053/2008 (далі - Кредитний договір), який було укладено між останньою та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно з яким ОСОБА_2 було надано кредит у доларах США на суму 107.160,00 (сто сім тисяч сто шістдесят) доларів США.

В судове засідання сторони не з'явилися, позивач надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги, викладені в позові підтримує та просить суд їх задовольнити та винести по справі заочне рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутність до суду не надходило.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд ухвалив заочно розглядати справу у відсутності належно повідомлених відповідачів без фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, на підставі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановив наступне.

Як випливає з матеріалів справи, восени 2007 року позивач познайомився з ОСОБА_2 та вони стали зустрічатися, а з 26 грудня 2007 року вона перевезла свої речі до нього додому, тобто останні почали фактично проживати разом у орендованій квартирі однією сім'єю як чоловік та дружина та вести спільне господарство, але без реєстрації шлюбу

Однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторони проживали до 15 серпня 2008 року.

В період спільного проживання, позивач систематично виїжджав за територію України у зв'язку із довготривалими відрядженнями.

В травні 2008 року ОСОБА_1 запропонував відповідачці придбати власну квартиру, на що остання погодилась.

На початку літа 2008 року, ОСОБА_2 знайшла квартиру і попросила позичити їй грошей, необхідних для її придбання.

Для купівлі квартири потрібна була сума близько 650.000,00 грн.

У зв'язку з тим, що сума була значною, позивач погодився її надати, але під розписку.

20 червня 2008 року позивач з ОСОБА_2 уклали усний договір позики, і вона зобов'язалася повернути позивачу грошові кошти в сумі 650.000,00 гривень, що станом на день передачі вказаної суми становило 134.000,00 (сто тридцять чотири тисячі) доларів США, які ОСОБА_1 надав для купівлі вищевказаної квартири, що підтверджується розпискою.

Зазначені у розписці кошти відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася повернути ОСОБА_1 у термін до 20 червня 2012 року.

07 липня 2008 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, та оформила її на своє ім'я.

Документи, які підтверджують придбання вказаної квартири, сторони спільно вирішили оформити на відповідачку, оскільки вона мала більше часу для зайняття питаннями оформлення особових рахунків по сплаті комунальних послуг, організаційними питаннями утримання квартири та питаннями ремонту в цій квартирі (договір купівлі-продажу від 07.07.2008 року).

Згідно ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Якщо звернутись до положень глави 8 Сімейного кодексу України, які регулюють право спільної сумісної власності подружжя, то вбачається наступне.

Одна з підстав набуття права спільної сумісної власності подружжя зазначена в ч. 1 ст. 62 СК України, де вказано, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно, у разі спору, може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Восени 2013 року, позивачу стало відомо, що відповідачка в період проживання з ним однією сім'єю, але без його відома, 07.07.2008 року уклала з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Іпотечний договір від 07.07.2008 року № РМL-507/053/2008, за яким предметом іпотеки стала вказана квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначений Іпотечний договір був укладений в забезпечення всіх грошових зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором від 07.07.2008 року №МL507/053/2008, який було укладено між останньою та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно з яким ОСОБА_2 було надано кредит у доларах США на суму 107.160,00 (сто сім тисяч сто шістдесят) доларів США.

Станом на час підписання відповідачкою ОСОБА_2 вищевказаного іпотечного договору, а саме: Іпотечного договору від 07.07.2008 року № РМL-507/053/2008, квартира за адресо : АДРЕСА_1. була об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і остання розпорядилася цим майном без згоди позивача.

Звертаючись до положень ч. 1 ст.70 СК України, вбачається, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись тим фактом, що ОСОБА_2, з якою проживав позивач однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 26 рудня 2007 року по 15 серпня 2008 , належить квартира АДРЕСА_1, та враховуючи факт надання позивачем грошових коштів на її купівлю, в результаті чого вона була придбана фактично за спільні кошти, суд вважає, що спірна квартира з 07.07.2008 року набула правовий статус - об'єкт права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 підписала договір в період часу, коли позивачем фактично було набуто право власності на об'єкт права спільної сумісної власності подружжя - квартиру АДРЕСА_1, чим було порушено право спільної сумісної власності позивача.

Згідно положень ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як вбачається з розділу "Застосування правових наслідків недійсності правочину" Листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008, "Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК України про те, що суд не вимагає визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, яке лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав".

Згідно розписки від 20 червня 2008 року, наданої ОСОБА_2, у разі не повернення суми позики у термін до 20 червня 2012 року, вона зобов'язалася в рамках суми боргу - 650 000 гривень, що станом на день передачі вказаної суми становило 134 000 ( сто тридцять чотири тисячі доларів США), передати у власність позивача всі об'єкти рухомого і нерухомого майна, які будуть належати їй юридично і фактично станом на 20 червня 2012 року в рахунок погашення боргу. Претензій до цього майна в межах зазначеної суми ОСОБА_2 зобов'язалась не пред'являти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору іпотеки недійсним є законними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 8, 10-11, 15-16, 58, 60, 109, 209, 212-215, 218, 224-226, 228, 231 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 грудня 2007 року до15 серпня 2008 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з моменту державної реєстрації Свідоцтва про право власності серії ССК №105647 від 25.07.2008 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».

Визнати недійсним Іпотечний договір від 07.07.2008 року, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований за №3527.

Припинити взаємні права та обов'язки сторін за Іпотечним договором від 07.07.2008 року, укладеним між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований за №3527.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 7521103 від 07.07.2008 року про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 84,3 кв.м. , накладений на підставі Іпотечного договору від 07.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, зареєстрований за № 3527.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис №7521145 від 29.11.2010 року про державну реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 84,3 кв. м., накладений на підставі Іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_5

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Приморського районного суду м. Одеси протягом 10-ти днів, після отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя: О.С.Турецький

28 листопада 2014 року