Ухвала суду № 41917711, 15.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/5035/14-ц 15.12.2014 15.12.2014 15.12.2014

Провадження №22-ц/784/3265/14

Провадження № 22 - ц/784/3265/14 Головуючий суду І інстанції Вуїв О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

15 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Галущенка О.В.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

без участі осіб, які беруть участь у справі належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

начальника відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Міронюка М.П.

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2014 року, постановлену за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Березовського Д.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язання,

встановила:

28 жовтня 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Березовський Д.В. звернувся до суду із зазначеним поданням, погодженим з начальником відділу, яке обґрунтував наступним.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 серпня 2007 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 квітня 2007 року і до її повноліття.

18 травня 2010 року державним виконавцем відкрито по ньому виконавче провадження, і він став проводити необхідні виконавчі дії.

Боржник злісно ухиляється від виконання рішення суду.

ОСОБА_5 неодноразово викликався до виконавчої служби, письмово попереджався про кримінальну відповідальність, проте заходів щодо погашення заборгованості в сумі 15 826 грн. 45 коп. не вжив.

Посилаючись на невиконання рішення суду та ухилення боржника від його виконання, державний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому поставив питання про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця.

Не погоджуючись з ухвалою суду, начальник відділу подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати дану ухвалу та постановити нову ухвалу про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі дії вчиненні неповно, а докази на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань та того, що він має можливість виїзду за межі території України відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2- 226 від 14 серпня 2007 року, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 квітня 2007 року і до її повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, лише за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт, від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, суду першої інстанції не надано. Державним виконавцем лише констатовано факт наявності у ОСОБА_5 заборгованості по аліментам в сумі 15 826 грн. 45 коп.

Крім того, дані щодо причини невиконання боржником рішення суду, наявність доходів та іншого майна за рахунок якого можливе виконання судового рішення, без застосування обмежувальних заходів, матеріали справи не містять.

Обставини щодо неможливості виконання судового рішення за рахунок заощаджень боржника у ПАТ «Державний ощадний банк України» та належної йому 1/5 частки квартири, на що вказав суд, не спростовані.

Отже, суд першої інстанції, давши вірну оцінку обставинам справи, прийшов до правильного висновку про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_5

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги, що боржник тривалий час не сплачену аліменти, ніде не працює і не вживає заходів щодо свого працевлаштування не заслуговують на увагу, оскільки не є належними доказами, які б дійсно свідчили про ухилення боржника від виконання грошового зобов'язання та його намір вибути за межі України з цією метою.

Разом з тим, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, яка ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Міронюка М.П. відхилити, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: