Рішення № 41916058, 10.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/4245/14 Головуючий у 1 інстанції Капустинський М.В.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.В позові зазначало, що відповідно до кредитного договору № DNH4KP93705242 від 21.02.2006 року ОСОБА_3 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 1 664 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_3 станом на 24.10.2013 року заборгованість в сумі 26 329 грн. 22 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 1 607 грн. 29 коп; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 8 070 грн. 58 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 14 921 грн. 39 коп., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.; штраф (процентна складова) в сумі 1 229 грн. 96 коп.

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором № DNH4KP93705242 від 21.02.2006 року у розмірі 26 329 грн. 22 коп., судові витрати у розмірі 263 грн. 29 коп.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за яким остання забов»язалася погашати кредит з відсотками у встановлені договором строки.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору між сторонами у справі 21 лютого 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 1 664,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості строком на 24 місяці.

У заяві від 21.02.2006 року на отримання кредиту вказано, що боржник ОСОБА_3 ознайомлена та згодна із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт)), які були надані у письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт про надану їй повну інформацію щодо умов кредитування.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, регулярних платежів по кредитному договору не здійснювала.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 остання надала згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам( « Розстрочка» «Стандарт»), тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності відносно стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що 22.05.2009р. ОСОБА_3 в рахунок сплати заборгованості було внесено платіж у розмірі 300 грн., що перервало строк позовної давності. Таким чином, з травня 2009р. перебіг позовної давності починається заново.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 261, ст. 264 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором почався з травня 2009 року та спливає в травні 2014 року, позов було пред'явлено до суду 07 листопада 2013 року. Отже, банк звернувся в суд з позовом до відповідача в межах строку позовної давності, в зв»язку з чим посилання апелянта про пропуск строку позовної давності безпідставні.

Виходячи з положень статей 1050, 625, 549-552 ЦК України, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів передбачено можливість стягнення суми боргу, процентів, неустойки, розмір яких встановлюється актом цивільного законодавства або договором.

Банк свої зобов'язання по кредитному договору виконав належним чином. У свою чергу відповідач порушив умови укладеного договору, в частині своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 24.10.2013р. має заборгованість по кредитному договору № DNH4KP93705242 від 21.02.2006 р. всього у розмірі 26 329,22 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 1 607,29 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 070,58 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 14 921,39 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1 229,96 грн.

Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався доведеністю позову.

Проте погодитися в повному обсязі з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Так, колегія суддів приходить до висновку про нарахування пені усупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки пеня розрахована банком перевищує один рік, а також колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, оскільки він значно перевищує розмір збитків (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки порівняно з розміром отриманого відповідачем кредиту, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, позицію відповідача, який заперечує проти заявлених до нього вимог, а також факт значної затримки звернення позивача з позовом до суду, річний строку давності колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з 14 921,39 грн. до 1 607,29 грн., що буде відповідати вимогам закону та матеріалам справи.

Так відповідно до наданого банком розрахунку розмір заборгованості відповідача перед банком в зв'язку з врахуванням вказаних вимог закону щодо пені склав 12 470,21 грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 1607,29 грн.; заборгованості за відсотками - 8 070,58 грн.; пені - 1 607,29 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 685,05 грн.

Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Правильність такого розрахунку заборгованості, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що у вказаній справі складає 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2013 року у цій справі змінити, зменшивши:

- розмір загальної суми стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" з 26 329,22 грн. до 12 470,21 грн.;

- розмір судових витрат з 263,29 грн. до 229,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: