Рішення № 41914268, 08.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/329/14-ц Провадження № 22-ц/772/3240/2014Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 47 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Шемети Т.М.

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.

при секретарі: Сніжко О.А..

за участю : представника ПАТ КБ «Приватбанк Олішевського Д.А., третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо відчуження земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки, договору поруки

за апеляційною скаргою фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року,-

Встановила:

10.01.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та неодноразово уточнюючи позовні вимоги (а.с. 90-93, т.1; 190-191, т.1; 246-250, т.1) просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.06.2013 року, укладений між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТзОВ та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1636 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007.

18.08.2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договорів недійсними (а.с.30 - 38, т.2) та просив визнати недійсним договір іпотеки від 30.08.2007 року, договір від 29.01.2009 року про внесення змін до договору іпотеки, договір поруки від 30.08.2007 року.

Рішенням Вінницького міського суду від 08.10.2014 року :

- позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.06.2013 року, укладений між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТзОВ та ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1636 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 830;

- стягнено з фірми «ІВО+КГ» в формі ТзОВ та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 365грн. 40 коп. понесених позивачем судових витрат;

- В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, фірма «ІВО+КГ» у формі ТзОВ подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове: в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд невірно трактував поняття предмету іпотеки: земля не була предметом іпотеки, будь-які права ПАТ КБ «Приватбанк» укладеним договором купівлі-продажу не порушені: будівля так і залишилась предметом іпотеки. Також зауважив, що судом не було враховано, що іпотекодавець відповідає перед кредитором за порушення боржника виключно в межах вартості предмета іпотеки, тобто будівлі магазину, а земля має свою чималу вартість.

В судове засідання апеляційного суду представник фірми «ІВО+КГ» у формі ТзОВ, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не зявилися. Про день та час розгляду справи повідомлені за зазначеними в справі адресами, представник ПАТ КБ «Приватбанк» Олішевський Д.А. проти поданої апеляційної скарги заперечив: рішення суду є вірним та аргументованим, подав свої заперечення, викладені в письмовому виді: відповідач не мав права відчужувати земельну ділянку без згоди банку. Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 зазначила, що на момент укладення договору в реєстрі заборон та відчужень будь-яка інформація щодо земельної ділянки, яка була предметом договору, була відсутня, перешкод для укладення договору не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, колегія суддів приходить до висновку що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд виходив з того, що оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» не надавав згоди на відчуження земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки: будівля магазину, а згідно п. 20.10 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язувався не допускати дострокового припинення права користування земельною ділянкою, то відчуживши земельну ділянку без згоди іпотекодержателя, порушив норми закону України «Про іпотеку» та обмежив права іпотекодержателя (ч.4 ст. 6 Закону).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позивач по зустрічному позову не навів жодного доказу в підтвердження укладення ним оспорюваних договорів під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, а обмежився лише аналізом постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

30.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 08/07-099, відповідно до якого була відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 160 000 доларів США з строком повернення до 25.08.2010 року та зі сплатою відсотків в розмірі 13,6 % річних (а.с.69-72, т.1), 29.01.2009 року було укладено угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору (а.с.73-74, т.1)

-2-

В забезпечення виконання зобов'язань по договору № 08/07-099 від 30.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ було укладено договір іпотеки від 30.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 9045 (а.с.7-8, т.1), до якого додатковою угодою від 29.01.2009 року внесено зміни (а.с.9, т.1).

Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодавець фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: цілу частку магазину з прибудовами, загальною площею 194,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (п.7 договору іпотеки).

До державного реєстру іпотек було внесено запис за реєстраційним № 5577612 про реєстрацію договору іпотеки, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру іпотек (а.с.51, т.1), а також внесено запис № 5577666 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.51 на звороті).

Згідно п.8 договору іпотеки, об'єкт іпотеки розташований на земельній ділянці, площею 1636 кв.м. яка надана фірмі «ІВО+КГ» у формі ТОВ у постійне користування на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 957 від 05.12.1996 року (а.с.19, т.1), будь-яких обмежень (обтяжень) у використанні земельної ділянки не встановлено.

30.09.2008 року фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ отримала Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 755972, згідно якого фірмі на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 1636 га, розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, цільове призначення якої землі промисловості, транспорту (для комерційних потреб) (а.с.17.18, т.1), тобто стала власником земельної ділянки, на якій розташований об'єкт іпотеки.

Суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, допустився помилки щодо застосування норм права, дія яких поширюється на дані правовідносини.

Так, судом першої інстанції будо взято до уваги те, що пунктом 20.10 договору іпотеки закріплено обов'язок іпотекодавця не допускати дострокового припинення права користування земельною ділянкою, а тому з урахуванням цього пункту договору суд першої інстанції дійшов висновку про те, що приватизація земельної ділянки відбулася з порушенням умов договору іпотеки та всупереч п. 20.10 цього договору.

Однак такий висновок суду першої інстанції є невірним: суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (стаття 11 ЦПК України). Питання недійсності чи невідповідності закону самого факту набуття права власності на земельну ділянку фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ ніким не оспорено та не є предметом оскарження в даній справі. Право мати у приватній власності землю, в тому числі і юридичними особами, гарантовано Конституцією України (стаття 14 Конституції України та нормами Земельного Кодексу України (статті 78, 79, 80, 82 ЗК України), тому будь-які обмеження цього права в договорі , укладеному сторонами, є нікчемними.

Отже, суд, виходячи з засад змагальності та диспозитивності, меж судового розгляду, не вправі був робити висновки про неправомірність отримання у власність земельної ділянки фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ.

Будучи власником земельної ділянки, 10.06.2013 року фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ відчужила земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 830 (а.с.128-129, т.1).

ПАТ КБ «Приватбанк», оспорюючи укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зазначив, що підставою недійсності цього правочину є його невідповідність актам цивільного законодавства (ч.1 ст. 203 ЦК України), а саме ст.ст. 5,6 та 9 закону України «Про іпотеку».

Вирішуючи питання невідповідності чи відповідності оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки нормам закону України «Про іпотеку», слід зазначити, що положення щодо предмета іпотеки (ст. 5 Закону), умов передачі в іпотеку нерухомого майна (ст. 6 Закону) та володіння, розпорядження і користування предметом іпотеки (ст. 9 Закону), які були чинними на момент укладення договору іпотеки та на час розгляду цієї справи, - кардинально не різняться та загальний зміст їх не змінено.

Дійсно статтею 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;

- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;

- відчужувати предмет іпотеки;

- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Саме на відчуження земельної ділянки без згоди іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк» і посилається позивач як на підставу недійсності оскаржуваного договору.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Вимогами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

І будівлі (споруди), і земельні ділянки відносяться до нерухомих речей (ст. 181 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 5 закону України «Про іпотеку», нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями,

Відповідно до частини 2 ст. 79 ЗК України, частини 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Отже, земля та будинок є окремими об'єктами нерухомості та законом не їх статус не визначається як статус речі та її приналежності, автоматичне набуття об'єктом нерухомості (в розглядуваній справі - земельною ділянкою) статусу іпотечного майна в зв'язку з тим, що до набуття права власності на землю будівлі, які на ній були розташовані, були передані в іпотеку, - не передбачено.

Суд першої інстанції помилився в визначенні статусу земельної ділянки та помилково послався на норми ч. 4 ст. 6 закону України «Про іпотеку», яка врегульовує порядок передачі в іпотеку будівлі за умови розташування її на земельній ділянці, що перебуває у власності іпотекодавця.

Отже, земля і будівля - це різні об'єкти нерухомості, кожен з яких має свою вартість, а, як визначено законом, зокрема ст. 11 закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ договору іпотеки від 30.08.2007 року, об'єктом іпотеки виступає ціла частка магазину з прибудовами, загальною площею 194,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 (п.7 договору іпотеки), вартістю 1 200 000 грн. (п.12 договору іпотеки).

-3-

Відповідно до вимог ст.ст. 317, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Земельна ділянка площею 0, 1636 га, розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, цільове призначення якої землі промисловості, транспорту (для комерційних потреб), - предметом іпотеки не була, будь-яких заборон та обмежень щодо неї встановлено не було, що підтверджено відповідними витягами, отриманими нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу: а.с. 132, т.1; 140 - 151, т.1).

Таким чином, оспорюваний договір купівлі-продажу не суперечить ст. ст. 5, 6, 9 закону України «Про іпотеку», оскільки дія цих норм закону поширюється лише на предмет іпотеки, тоді як земельна ділянка не була предметом іпотеки. Позивачем за первісним позовом не наведено передбачених законом підстав для обмеження права власності відповідача, за наявності яких фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ була б обмежена у реалізації нею права власності на земельну ділянку, здійснення якого полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.ст. 316, 317 ЦК України), а укладений нею договір купівлі-продажу підлягав би визнанню недійсним.

Отже, оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову слід скасувати та в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовити.

Що стосується відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, то в цій частині рішення суду першої інстанції є вірним, ґрунтується на нормах закону, наведене в апеляційній скарзі таких висновків суду не спростовує, а тому в частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Оскільки в задоволенні первісного позову слід відмовити, то понесені позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати слід залишити за ним, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню і в частині розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу фірми «ІВО+КГ» у формі ТзОВ задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року в частині задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове:

Відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину щодо відчуження земельної ділянки.

В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: М.В. Матківська

В.С. Марчук