Ухвала суду № 41911930, 09.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1384/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2307/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Косівського районного суду від 12 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Косівського районного суду від 12 липня 2013 року задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 45782,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 365942,32 грн., а також стягнуто судовий збір в розмірі 3441 грн.

Ухвалою Косівського районного суду від 17 червня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 вказує на те, що заочне рішення ухвалено судом з порушенням вимог ЦПК України, оскільки відповідач не отримував повістки про виклик до суду на 12 липня 2013 року. Крім того, у цей період відповідач хворів і не міг з'явитися до суду з поважних причин.

Представник апелянта також посилається на те, що банк безпідставно зависив суму заборгованості за кредитом та не надав суду доказів щодо суми боргу. Розрахунок заборгованості не є належним доказом розміру заборгованості, оскільки він не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, позивачем не доведено факт отримання відповідачем саме 25000 доларів США. Тому твердження суду першої інстанції щодо виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором є помилковими.

ОСОБА_3 зазначив, що останній обов'язковий мінімальний платіж за кредитним договором був здійснений відповідачем у вересні 2008 року. Тобто право вимоги у позивача виникло з жовтня 2008 року, однак до суду з позовом банк звернувся лише у травні 2013 року, що вказує на пропуск трьохрічного строку позовної давності.

В цілому представник апелянта вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки мотивувальна частина не містить відповідних розрахунків заборгованості, правової оцінки доказів, а в резолютивній частині не вказано з чого саме складається стягнута з відповідача заборгованість.

Із врахуванням наведеного ОСОБА_3 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ПАТ КБ «Надра» Витвицька В. заперечила вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ КБ «Надра», перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №577/МК, за яким банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 25 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14,5 % річних та з терміном повернення кредиту до 24.10.2014 року.

Пунктом 4 кредитного договору визначено умови повернення кредиту , нарахування та сплати відсотків. Зокрема встановлено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється за графіком, який є невід'ємною частиною договору. (а.с.9).

Відповідно до положень ст.ст.526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Згідно п.4.1.4 кредитного договору, сторони погодились про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит.

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 21.03.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 45782,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 365 942 грн. 32 коп. З них: 188 146,91 грн. - тіло кредиту, 132 488,85 грн. - відсотки а користування кредитом, 32684,10 грн. - пеня за порушення строку сплати кредиту, 12 622,47 грн. - штраф відповідно до п.9.3 кредитного договору (а.с.6-8).

Жодних доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності позову банку.

Посилання апелянта на пропуск позивачем загального строку позовної давності, у зв'язку із здійсненням позичальником останнього обов'язкового мінімального платежу за кредитним договором у вересні 2008 року, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.256,257,258,264 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За умовами кредитного договору кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 24.10.2014 року. Як вбачається із матеріалів справи (розрахунку заборгованості) позичальник ОСОБА_2 частково погашав кредит. Останній платіж проведено у травні 2010 року. Тому подавши позов до суду 29.05.2013 року, позивач звернувся за захистом своїх прав в межах загального строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що суд необґрунтовано розглянув справу у його відсутності, так як не отримував повістки про виклик до суду на 12 липня 2013 року та у цей період хворів і не міг з'явитися до суду з поважних причин не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна розписка про отримання судової повістки в судове засідання на 12.07.2013 року (а.с.23), а будь-яких доказів про поважність причин неявки в засідання до суду не подав.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 12 липня 2013 року залишии без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.