Рішення № 41910127, 10.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21824/14 10.12.14За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

До Фізичної особи-підприємця Медведчук Володимир Станіславович

Про стягнення 51 016, 89 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Діденко І.В. - представник (дов. № 2326-К-О від 11.07.2014 р.)

від відповідача ФОП Медведчук В.С.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Медведчук Володимир Станіславович про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 04.10.2013 р. (Договір) у розмірі 51 016, 89 грн. (35 000, 00 грн. грн. - заборгованість за кредитом, 9 915, 79 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3 585, 85грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 515, 25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з погашення кредиту у строк, передбачений договором банківського обслуговування № б/н від 04.10.2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 35 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9 915, 79 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 585, 85грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 515, 25 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/21824/14, розгляд справи призначено на 03.11.2014 р.

31.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з рецидивом хвороби відповідача та виходом з ладу відповідного обладнання, що унеможливлює підготування та подання документів у судове засідання 03.11.2014 р.

03.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з тих підстав, що відповідач звернувся до позивача для отримання відновлювальної кредитної лінії лише як фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності, а отже даний спір не підсудний господарському суду.

У судовому засіданні 03.11.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про конфіденційний розгляд справи з підстав звернення відповідачем до банку (позивача) для отримання відновлювальної кредитної лінії лише як фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності, у зв'язку з чим відповідач просить суд провести розгляд справи конфіденційно.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про конфіденційний розгляд справи, суд відмовляє в його задоволенні з підстав того, що за приписами ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті, натомість відповідачем не подано суду належних у розумінні вказаної статті обґрунтувань необхідності розгляду справи у закритих судових засіданнях. За таких обставин, в задоволенні клопотання про конфіденційний розгляд справи судом відмовлено.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, то суд задовольняє його, у зв'язку з чим оголошує перерву до 24.11.2014 р.

24.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з підстав недостатності часу для підготування повного тексту відзиву на позов.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. суд дійшов висновку про необхідність фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 81-1 ГПК України, у зв'язку з чим суд здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 24.11.2014 р., розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з підстав необґрунтованості останнього.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, судом оголошувались перерви до 27.11.2014 р. та до 10.12.2014 р.

01.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній зазначає таке.

Позивач всупереч ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в односторонньому порядку змінив умови укладеного договору шляхом збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором. Крім того, відповідач вважає, що позивач ввів відповідача в оману щодо розміру кредитного ліміту на кредитному рахунку, причин, з яких кредитний ліміт на кредитному рахунку не був встановлений в повному обсязі, наявності додаткової комісії за обслуговування кредитного ліміту на рахунку договору, а також не повідомив відповідача про підвищення розміру відсоткової ставки по кредитному ліміту на рахунку договору після кількох місяців його використання та про неможливість отримання відповідачем рефінансування в іншій банківській установі.

Відповідачем звернуто увагу суду зокрема на приписи ст.ст. 229, 230 ЦК України щодо можливості визнання недійсним правочину, який вчинений під впливом помилки та під впливом обману, а також на приписи ст. 652 ЦК України щодо розірвання та зміни умов договору.

Також відповідач кваліфікує дії позивача щодо нав'язування послуг та заплутування в умовах з подальшим нарахуванням непропорційних штрафних санкцій як умисні, завідомо сплановані та системні дії, що являють собою замах на заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за змовою групи осіб та підпадають під ст.ст. 24, 15, 192 Кримінального кодексу України.

Крім цього відповідач зазначає про нікчемність даного кредитного договору як такого, що укладений без додержання письмової форми.

Підсумовуючи, відповідач просить суд визнати недійсним п. 3.18.1.6. Умов; в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; визнати Договір недійсним в повному обсязі; у якості повернення позивачу всього що було одержано відповідачем по Договору, зобов'язати позивача збільшити розмір фактично використаного кредитного ліміту на кредитній картці № 5168742305233094 на суму фактично використаного кредитного ліміту на поточному (розрахунковому) рахунку « 2600» Договору № б/н від 04.10.2013 р, але не більше ніж на 30000 грн.; стягнути з позивача на користь відповідача збитки у подвійному розмірі сумою не менш ніж 12000, 00 грн., та моральну шкоду у розмірі не менше ніж 5000, 00 грн.; відмовити у стягненні з відповідача судового збору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 10.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 р. ФОП Медведчук В.С. (клієнт) звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (банк) із заявою про відкриття рахунку, підписавши яку, Клієнт приєднався та погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до умов договору, банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок та за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (далі по тексту - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування.

Зазначені правила розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

Відповідно до пункту 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до пункту 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3. Умов).

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Положеннями пункту 3.18.1.6. Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними: документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Таким чином, на виконання умов договору, на підставі заяви про відкриття рахунку, банком було відкрито клієнту поточний рахунок 26008052623184 та встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008052623184, про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до довідки від 04.09.2014 р. вих. № 08.7.0.0.0/140904090311 банком надавався кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача 26008052623184 у встановленому розмірі: 31.10.2013 р. - 32 000, 00 грн., 12.11.2013 р. - 35.000, 00 грн., 01.03.2014 р. - 35 000, 00 грн.

Із зазначеного слідує, що позивач свій обов'язок за договором виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до розділу 3.18.4. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду; в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9).

Згідно з пунктом 3.18.2.3.1 Умов та Правил надання банківських послуг сторони в порядку частини 1 статті 212 ЦК України дійшли згоди про те, що відсоткова ставка за користування кредитом може бути збільшена Банком у випадках, встановлених вказаним пунктом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № СП-2014-6780656 від 10.06.2014 з 1 липня 2014 року було внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг якими, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів.

Так, з 01 липня 2014 року відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами заявником нараховано проценти на загальну суму 9 915, 79 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять.

Пунктом 3.18.4.4 Умов встановлено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Положеннями пункту 3.18.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів.

Як встановлено судом, клієнт взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 515, 25 грн., яка відповідно до п.3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг є винагородою за користування кредитним лімітом.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідач своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 585,85 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, та підтверджується наданими суду доказами, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 35 000, 00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 9 915, 79 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2515, 25 грн. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

За таких обставин окрім заявлених вище сум позивач також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 585, 85грн.

02.08.2014 р. позивач направив відповідачу претензію від 29.07.2014 №31030K2W1S00U з вимогами про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 04.10.2013 р. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд приходить до висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 стаття 1067 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норм частини 1 та 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, тоді як, відповідачем обов'язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно умов Договору, у повному обсязі не виконано.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов договору судом встановлено.

Перевіривши наданий позивачем, розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 35 000, 00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 9 915, 79 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 515, 25 грн., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим дані вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 3585, 85грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2,2, 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до пункту 3.18.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3 585, 85грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 585, 85грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача щодо непідсудності даного спору господарському суду не приймаються судом до уваги з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт підписання заяви від 04.10.2013 р. про відкриття рахунку Медведчуком Володимиром Станіславовичем саме як фізичною особою-підприємцем, а тому з огляду на приписи ст. 1 ГПК України, даний спір є підсудним господарському суду.

Щодо вказівки на нікчемність кредитного договору у зв'язку з недотриманням письмової форми його укладення, то судом зазначено, що частина 1 статті 181 ГК України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками, допускається однак укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, судом встановлено, що підписання договорів і угод в порядку п. 3.18.1.16. Умов прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За таких обставин, а також з огляду на приписи норм статті 639 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку , що спірний договір укладено в передбаченій законом формі, а отже підстави вважати такий договір нікчемним відсутні.

Щодо інших доводів відповідача, в тому числі про введення відповідача в оману, суд зазначає, що вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а відтак не беруться до уваги.

Стосовно власної кваліфікації дій позивача в якості замаху на заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за змовою групи осіб, що підпадають під ст.ст. 24, 15, 192 КК України, то суд звертає увагу, що розгляд вказаних обставин не входить до обсягу наданих законом господарським судам повноважень із встановленою у ст. 12 ГПК України підвідомчістю, а отже вказані доводи відповідача також не враховуються судом при розгляді даного спору.

Викладені у відзиві власні вимоги, зокрема про визнання недійсними п. 3.18.1.6. Умов, власне спірного Договору, стягнення збитків та моральної шкоди тощо за своїм змістом фактично містить ознаки зустрічного позову.

За змістом ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів (ст. 54 ГПК України).

З огляду на недотримання відповідачем вимог вищезазначених норм ГПК України, зазначені у відзиві вимоги зустрічного характеру судом не розглядаються.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів сплати коштів на користь позивача, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 51 016, 89 грн., з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 35 000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 915, 79 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 515, 25 грн. та 3 585, 85 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Медведчук Володимир Станіславович (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 10-А, квартира 90, ідентифікаційний номер 3141823535) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість по кредиту у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 915 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 79 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 25 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 15.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева