Рішення № 41910079, 15.12.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2014 р. Справа № 903/993/14

за позовом Волинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс"

до відповідача: Приватного підприємства "Руфусів"

про стягнення 37 659,22 грн.

Суддя В.Л.Слупко

Представники сторін:

від позивача: Сторожук А. Ф., довір. №1-1.19/83 від 04.02.2014р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні взяв участь старший прокурор Волинської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Леміщак Д.М. ( довір. №34-453 вих14 від 14.08.2014р.).

Прокурору та позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Волинський міжрайонний прокуратур з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в поданій до суду позовній заяві (вх. № 01-32/1033/14 від 07.10.2014р.) просить стягнути з Приватного підприємства "Руфусів" на користь Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" 37 659,22 грн. боргу за надані власними транспортними засобами послуги станції перевантаження, захоронення побутових відходів за період з 29.02.2012р. по 31.11.2013р., за які відповідач розрахувався частково.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по справі, а також докази надіслання акту звірки ПП "Руфусів" та копії реєстрів відправлень, витребувані судом ухвалою від 04.11.2014р.

Відповідач відзиву на позов не надав, суми боргу не оспорив, свого представника в судове засідання не направив, хоча ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 08.12.2014р. отримав ще 11.11.2014р.

Згідно п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Як зазначено вище позовна заява надійшла до суду 07.10.2014р., отже строк вирішення спору закінчується саме 08.12.2014р.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з нижченаведених підстав:

Як стверджують прокурор та представник позивача за період з 29.02.2012 р. по 31.11.2013 р. Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" власними транспортними засобами надавалися послуги станції перевантаження та захоронення побутових відходів приватному підприємству "Руфусів" на загальну суму 72368,58 грн., які останнім оплачувались не в повному розмірі. Письмовий договір на вказані послуги не укладався.

Надання послуг щодо захоронення побутових відходів (талони на вивіз сміття) позивачі підтверджують актом №377 від 30.04.2013 та рахунком №377 від 30.04.2013 р. на суму 3120,00 грн., актом №501 від 31.05.2013 р. та рахунком №501 від 31.05.2013р. на суму 15390,86 грн., актом №2074 від 30.10.2013 та рахунком №257 від 28.10.2013 р. на суму 725,40 грн., актом №2075 від 31.10.2013 р. та рахунком №260 від 30.10.2013 р. на суму 3120,00 грн., всього на загальну суму 22356,26 грн.

Про надання відповідачу послуг станції перевантаження позивачі надали: акт №149 від 29.02.2012 та рахунок №02 від 29.02.2012 на суму 1065,06 грн., акт №253 від 30.03.2012 та рахунок №253 від 30.03.2012 на суму 1218,78 грн., акт №374 від 28.04.2012р. та рахунок №374 від 28.04.2012 на суму 1207,80 грн., акт №492 від 31.05.2012 та рахунок №492 від 31.05.2012 на суму 1295,64 грн., акт №620 від 27.06.2012 та рахунок №620 від 27.06.2012 на суму 1141,92 грн., акт №775 від 31.07.2012 та рахунок №775 від 31.07.2012 на суму 1026,63 грн., акт №894 від 31.08.2012 та рахунок №894 від 31.08.2012 на суму 1240,74 грн., акт №992 від 28.09.2012 та рахунок №992 від 28.09.2012 на суму 818,02 грн., акт №1134 від 31.10.2012 та рахунок №1134 від 31.10.2012р. на суму 1004,68 грн., акт №1287 від 30.11.2012 та рахунок №1287 від 30.11.2012 на суму 922,32 грн., акт №1382 від 29.12.2012 та рахунок №1382 від 29.12.2012 на суму 713,70 грн., акт №69 від 31.01.2013 та рахунок №69 від 31.01.2013 на суму 680,76 грн., акт №181 від 28.02.2013 та рахунок №181 від 28.02.2013 на суму 856,44 грн., акт №241 від 29.03.2013р. та рахунок №241 від 29.03.2013 на суму 977,22 грн., акт №378 від 30.04.2013 та рахунок №378 від 30.04.2013 на суму 812,52 грн., всього на загальну суму 14982,23 грн.

Факт надання позивачем відповідачу послуг власними транспортними засобами підтверджують: актом №261 від 30.03.2012 та рахунком №261 від 30.03.2012 на суму 11529,92 грн., актом №372 від 28.04.2012 та рахунком №372 від 2.8.04.2012 на суму 3423,06 грн., актом №489 від 31.05.2012 та рахунком №489 від 31.05.2012 на суму 7810,32 грн., актом №630 від 27.06.2012 та рахунком №630 від 27.06.2012 на суму 2510,24 грн., актом №890 від 31.08.2012 та рахунком №890 від 31.08.2012р. на суму 1141,02 грн., актом №996 від 28.09.2012 та рахунком №996 від 28.09.2012 на суму 1825,63 грн., актом №2076 від 31.10.2013 та рахунком №244 від 31.10.2013 на суму 5334,92 грн., актом №2704 від 29.11.2013 та рахунком №348 від 29.11.2013 на суму 1454,98 грн., актом №3349 від 30.05.2014р. на суму 1291,44 грн., всього на загальну суму 36321,53 грн.

Із вказаних доказів вбачається, що загальна сума наданих послуг становить 73660,02 грн., з них за вищевказаний період було зараховано в оплату 01.03.2012 р. суму 11822,07 грн. (санітарне прибирання вулиць міста) та оплачені 07.08.2012р. як часткове погашення заборгованості суми - 3333,33 грн. та 17000,00 грн.; а також оплату за талони на вивіз сміття 3120,00 грн. - 14.05.2013р. та 725,40 грн. - 01.11.2013 р.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача становить 37659,22 грн.

Вказану суму боргу відповідач не оспорив та не надав доказів про її сплату

Як вбачається з наданих позивачем реєстрів рахунків за оспорювальний період, акти виконаних робіт та рахунки на їх оплату надсилались відповідачу для підписання та оплати наданих послуг, однак, як стверджує представник позивача, акти виконаних робіт не були підписані відповідачем та не повертались підприємству, а рахунки не були оплачені останнім в повному розмірі.

Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується актами звірки розрахунків від 31.12.2012р. та 30.09.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги судом враховано наступні положення норм чинного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже в даному випадку між сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, шляхом підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Непідписання відповідачем актів без зазначення причин їх непідписання не звільняє останнього від обов'язку оплати наданих послуг.

Статтею 530 ЦК України регламентовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.04.2013р. за №1-1.8/197 та 08.04.2014р. за №1-1.8/373 позивач надіслав на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості. Дані вимоги залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Судом також враховано, що на виконання ухвали від 04.11.2014р. позивач направив відповідачу акти звіряння розрахунків за період серпень 2013р. - грудень 2013р. та січень 2014р. - жовтень 2014р., про що свідчить фіскальний чек Укрпошти від 04.12.2014р. Вказані акти відповідачем на момент вирішення спору позивачу не повертались, заперечень по них не виражено.

На день розгляду спору заборгованість відповідача становить 37659,22грн., не погашена, не оспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 202, 207, 208, 530, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Руфусів" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Дубнівська, 22 б, каб.№37, код ЄДРПОУ 36112337) на користь Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" (43000, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 64, код ЄДРПОУ 30659101) 37 659грн. 22 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Руфусів" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Дубнівська, 22 б, каб.№37, код ЄДРПОУ 36112337) в доход Державного бюджету України судовий збір по справі в сумі 1827 грн.

Повний текст рішення складено

15.12.2014

Суддя В. Л. Слупко