Постанова № 41905376, 01.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 816/3238/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Адамас" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 816/3238/14

за позовом Приватного підприємства "Адамас"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Адамас» (далі за текстом - ПП «Адамас», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн. та визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 203751,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 135.1 ст. 135, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.п. 192.1.1, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПП «Адамас» зазначає, що висновок податкового органу про заниження доходів безпідставний, оскільки дохід отриманий від Товариства «Сир Стародубський» був включений до податкової декларації з податку прибуток за 2013 рік. Крім того, необґрунтованим є висновок відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операції з продажу сухого знежиреного молока.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Адамас» (код ЄДРПОУ 25171530) зареєстровано як юридична особа 16.06.1998 року, номер запису 15881200000008791.

ПП «Адамас» взятий на податковий облік та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтаві у період з 07.07.2014 року по 11.07.2014 року проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Адамас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 4372/16-01-22-01-09/25171530 від 18.07.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 135834,0 грн. та п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п.п. 192.1.1, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в загальній сумі 325013 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки № 4372/16-01-22-01-09/25171530 від 18.07.2014 року податковим органом 05.08.2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000852301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 447358,50 грн. (за основним платежем - 298239,0 грн., за штрафними санкціями - 149119,50 грн.) та № 0000842301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 203751,0 грн. (за основним платежем - 135834,0 грн., за штрафними санкціями - 67917,0 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем врахування отриманих від Товариства «Сир Стародубський» грошових коштів в складі доходів від операційної діяльності, а також не підтвердження використання придбаного сухого знежиреного молока в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням 05.08.2014 року № 0000842301 позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток став висновок податкового органу про не включення до складу доходів від операційної діяльності дохід, отриманий від реалізації Товариству «Сир Стародубський» у лютому 2013 року товару на суму 714919,50 грн.

Так, 12.11.2012 року між ПП «Адамас» та Товариством «Сир Стародубський» укладено договір №Э-12/1112, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця по ціні і на умовах, визначених в договорі, обладнання, у кількості по технічним характеристикам визначеним згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність по накладній, на умовах договору і оплатити його у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору ПП «Адамас» поставлено Товариству «Сир Стародубський» (вул. Червоножовтнева 115, м. Стародуб, Брянська обл., Російська Федерація) пластинчастий маслоутворювач модель А ДМ-2, що підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митною декларацією, інвойсом, міжнародною транспортною накладною, меморіальними ордерами та банківськими виписками по особовому рахунку позивача, актом передачі і вводу обладнання в експлуатацію.

Правова позиція ДПІ у м. Полтаві полягає у відсутності документів, які підтверджують включення суми 714919,50 грн. до рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік з огляду на неналежне ведення на підприємстві обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (без визначення сальдо на початок та кінець місяця).

Колегія суддів вважає такі доводи ДПІ у м. Полтаві, з якими погодився суд першої інстанції, помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфу у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

В силу вимог п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 цього Кодексу.

За змістом положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб встановлено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств (п. 6 розділу 1 Інструкції).

Згідно розділу Інструкції - рахунок 36 класу 3 (Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками») на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі субрахунки: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 363 «Розрахунки з учасниками ПФГ», 364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням».

Таким чином, на субрахунку 361 відображається стан розрахунків з українськими підприємствами, а на субрахунку 362 - з іноземними.

Відповідач обґрунтовує встановлене порушення щодо не включення до доходів отриманих від Товариства «Сир Стародубський» 714919,50 грн. за поставлену продукцію відсутністю її обліку на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариство «Сир Стародубський» є підприємством Російської Федерації, тобто іноземним покупцем, а тому розрахунки з ним мають обліковуватися на субрахунку 362.

Отримані від Товариства «Сир Стародубський» кошти в оплату поставленого позивачем товару було обліковано по субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю та журналом ордером по рахунку 362 за 2013 рік та, відповідно, включено до рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи спростовано встановлене відповідачем під час перевірки порушення щодо не включення позивачем до доходів 2013 року 714919,5 грн., отриманих від Товариства «Сир Стародубський» за поставлену продукцію, а тому податкове повідомлення-рішення 05.08.2014 року № 0000842301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 203751,0 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також з матеріалів встановлено, що підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням 05.08.2014 року № 0000852301 позивачу оспорюваних грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн. став висновок податкового органу про безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 251521,0 грн., сплаченого митним органам при поверненні раніше експортованого товару та відсутність у позивача документів та податкових накладних, оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України, які підтверджують факт подальшого використання повернутого товару на митній території України.

Так, 11.09.2012 року між ПП «Адамас» та «Rumi sarl» (Франція) укладено контракт № 11.09.2012 на поставку сухого знежиреного молока, виробництва ДП «Ружин-молоко» (Україна). За умовами Контракту постачальник повинен поставити товар на умовах FCA - смт. Ружин. Умови оплати - попередня оплата за товар 100%.

Згідно до Доповнення №1 від 11.09.2012 року до контракту ціна товару складає 2750 доларів США за 1 тону (загальна сума 137500 доларів США). Вантажоодержувачем 50 тон сухого знежиреного молока є компанія Hajar trading co. Siria. Damascus Suburd.Erbin.Thawra Street.Hajar Bulding.

Експорт сухого знежиреного молока виробництва ДП «Ружин-молоко» підтверджено МД № 101050000/2013/000392 від 28.01.2013 року та інвойсом № 1 від 11.09.2012 року, відповідно до яких вантажоодержувачем товару є підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Постановою начальника санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я та медичної промисловості Туркменістану № 38 від 13.02.2013 року з цієї дати було заборонено ввезення товару, у зв'язку з тим, що сухе знежирене молоко, вироблене в Україні, загальною вагою 50000 кг в 25 кілограмових пакетах, вартістю 413050,50 мацан, не відповідає вимогам ч. 4 ГОСТ 10970-87 і ч. 5 ст. 21 Закону Туркменістану «Про якість і безпеку харчової продукції».

Відповідно до положень п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, серед іншого, з ввезення товарів на митну територію України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України у митний режим реімпорту можуть поміщуватись товари, які, зокрема, були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари: повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що 21.03.2013 року згідно митної декларації № 101050000/2013/001276 здійснено митне оформлення ввезення на митну територію України вивезеного сухого знежиреного молока загальною вагою 50 тон, загальною вартістю 137500 доларів США та сплачено митним органам ПДВ в сумі 251521,0 грн.

Таким чином, враховуючи, що реімпорт товару здійснений в межах шестимісячного строку визначений абз. 3 ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України, позивачем правомірно віднесено суму сплаченого митним органам податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн. підтверджену митною декларацію, до складу податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками ДПІ у м. Полтаві про відсутність доказів подальшої реалізації (використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку), сухого знежиреного молока загальною вагою 50 тон, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що повернутий 21.03.2013 року товар зберігався на ДП «Ружин-молоко», що підтверджується договором тимчасового зберігання товару від 01.01.2013 року та акти приймання-передачі товару.

Подальша видача сухого знежиреного молока зі складу ДП «Ружин-молоко» підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару.

Товар, який зберігався на ДП «Ружин-молоко» був реалізований товариству з обмеженою відповідальністю «Донснабзбут», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором поставки № 01/11-5 від 01.01.2011 року з додатковою угодою про його пролонгацію до 31.12.2014 року, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, заявками покупця, деклараціями виробника, якісним посвідченням, протоколом випробувань, сертифікатом відповідності.

Колегія суддів зазначає, що дата виготовлення та термін зберігання сухого знежиреного молока відображені у декларації виробника, якісному посвідченні, протоколі випробувань та сертифікаті відповідності, що були передані позивачем покупцю разом з товаром.

Таким чином, факт наявності у покупця інформації про дату виготовлення та, відповідно, терміну зберігання товару, з огляду на підписані видаткові накладні та інші первинні документи, свідчить про згоду ТОВ «Донснабзбут» на його отримання, що спростовує наведені висновки податкового органу про не підтвердження реалізації такого товару.

Також, колегія суддів зазначає, що обставина не заповнення в податкових накладних, виписаних ПП «Адамас» покупцю, графи - код товару згідно з УКТ ЗЕД впливає тільки на формування податкового кредиту за операцією з придбання товару покупця, а тому не може бути підставою для висновку про не підтвердження реалізації такого товару на користь ТОВ «Донснабзбут».

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по операції з повернення сухого знежиреного молока в режимі реімпорту, з огляду на підтвердження використання цього товару в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ПП «Адамас» вимог податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 року № 0000852301 та № 0000852301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн.

Отже, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 203751,00 грн., з яких за основним платежем - 135834,00 грн. та за штрафними санкціями - 67917,00 грн.

Щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн., колегія суддів окремо зазначає про наступне.

На підставі акту перевірки № 4372/16-01-22-01-09/25171530 від 18.07.2014 року податковим органом 05.08.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000852301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 447358,50 грн. (за основним платежем - 298239,0 грн., за штрафними санкціями - 149119,50 грн.)

В силу вимог ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи, що в позовній заяві позивач просив, з урахуванням уточнень, визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн., тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п. 1,4 ч.1 ст. 202, ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адамас» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року по справі № 816/3238/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Адамас» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251521,0 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 203751,00 грн., з яких за основним платежем - 135834,00 грн. та за штрафними санкціями - 67917,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Старостін В.В.Судді Бегунц А.О. Бенедик А.П.