Постанова № 41905300, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14393/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Державне підприємство «Київська офсетна фабрика», звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2014 року №0010092201 та від 09.09.2014 року №0010322201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП Київська офсетна фабрика з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках ТОВ «Пак Плюс 2012» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатом якої складено акт від 19.08.2014 року №930/26-54-22-01-05450185, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 Декларації) за березень 2014 року на 360 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 №0010092201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 360 000 грн.

Також, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП Київська офсетна фабрика з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Пак Плюс 2012» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, за результатом якої складено акт від 22.08.2014 року №945/26-54-22-01-05450185, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.6, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено за квітень 2014 року суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на 940 000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено 09.09.2014 року №0010322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 175 000 грн. з них: за основним платежем 940 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235 000 грн.

Висновки податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача акту від 12.06.2014 року №1649/26-55-22-07/38346293 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пак Плюс 2012» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2014 по 30.04.2014».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Пак Плюс 2012» укладено договір поставки від 12.03.2014 року №57/14, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товари, зазначені в Специфікації ( напівпрозора плівка гарячого тиснення)(Додаток № 1 який є невід'ємною частиною даного Договору), а Замовник - прийняти і оплатити товари.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначені в Специфікації.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставляти Товар зазначений у Специфікації протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання усної Заявки Замовника. Датою поставки товару вважається дата отримання його Замовником у відповідності до супроводжувальних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо).

Факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав первинні господарські документи, а саме: специфікації до вказаного договору, рахунки-фактури на оплату, видаткові накладні, податкові накладні.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками.

Позивачем надано докази наявності складських приміщень, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар, та докази прийняття його на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху його по складу. Так, надані документи внутрішнього руху отриманого товару є належними доказами, оскільки відповідно до них можливо ідентифікувати отриманий товар ( облікова карточка матеріалів на складі, відомість витрат матеріальних запасів по отримувачам, вимоги на отримання ТМЦ тощо).

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, складських приміщень і транспортних засобів.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності.

Так, між ДП «Київська офсетна фабрика» та Державним підприєством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України укладено договір на розробку, виготовлення та доставку продукції № 223/13 від 19.12.2013 року, на виконання умов якого підприємство повинно було надавати послуги з виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що відповідає зареєстрованим видам господарської діяльності позивача. Факт виготовлення та передачі виготовленої продукції потверджується належними доказами.

Отже, факт надання товарів позивачу за зазначеним договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на здійснення робот та послуг за укладеним договором.

Також, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Пак Плюс 2012» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Київська офсетна фабрика»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 04 вересня 2014 року № 0010092201 та від 09 вересня 2014 року № 0010322201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» понесені витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 15.12.2014 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.